Рішення № 61756514, 23.09.2016, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/25/2016 Справа № 641/11200/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2016 року Комінтернівський районний суд м.Харкова у складі: головуючого: судді Богдан М.В.

при секретарі - Дрокіній С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Пономаренківська сільська рада, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання частково недійсними договору дарування, свідоцтва про право власності та визнання права власності на 1\3 частину житлового будинку,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся із позовом в якому після уточнень просив: визнати частково недійсним свідоцтво про право власності, видане на ім.*я ОСОБА_2 08.06.2004р. виконкомом Пономаренківської сільської ради на підставі рішення №45 від 11.05.2004р. на домоволодіння, розташоване по вул.. Таранушенка, 50 в м.Харкові; визнати за ним право власності на 1\3 частину житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по вул.. Таранушенка, 50 у м.Харкові; визнати частково недійсним договір дарування вказаного домоволодіння від 27.08.2012р., посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5, реєстраційний № 1307, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 вказав, що у 1987р. його батько - відповідач ОСОБА_2 отримав земельну ділянку під будівництво будинку за спірною адресою.

Після того, як будинок було збудовано, на сімейній пораді було прийняте рішення, що оскільки ОСОБА_3 частково приймав участь у будівництві, то йому залишається квартира № 58 по пр.-ту Г.Сталінграда, 150 в м.Харкові та гараж, а спірний будинок було оформлено на ім.*я батька ОСОБА_2, якому видавалась земельна ділянка.

Позивач вважає, що спірне домоволодіння було побудовано за його кошти та кошти батька - ОСОБА_2, тому, відповідно до вимог ст..331 ЦК України він має право на частину будинку.

В судовому засіданні позивач та його представник уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги не визнали, вказали на безпідставність вимог ОСОБА_1 та відсутність доказів на підтвердження викладених вимог. Також, відповідачі просили застосувати строки позовної давності.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з*явилась, надала письмову заяву з проханням слухати справу без її присутності, зазначила на безпідставність позовних вимог.

Треті особи: представник Пономаренківської сільської ради та приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання не з*явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, причину неявки суду не повідомили.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. 1, ч. 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач ОСОБА_1 не надав до суду докази того, що були порушені його права при ухваленні Пономаренківською сільською радою рішення № 45 від 11.05.2004р. на підставі якого було видано свідоцтва про право власності на спірний будинок на ім.*я ОСОБА_2. Вказане свідоцтво було зареєстровано в КП «ХМБТІ» 08.06.2004р..

Крім того, само рішення Пономаренківської сільської ради № 45 від 11.05.2004р. на підставі якого 08.06.2004 року було видане вказане вище свідоцтво про право власності, стороною позивача не оскаржувалось.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що згідно до договору дарування, посвідченого 27.08.2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 р. № 1307, ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 житловий будинок №50, розташований в с.Павленки Харківського району Харківської області по вул. Вишневій.

Із вказаного договору дарування вбачається, що спірний будинок належав відповідачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 08.06.2004р., виданого на підставі рішення виконкому Пономаренківської сільської ради № 45 від 11.05.2004р..

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно до вимог п.1 ч.1 ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 будинок №50, розташований в с.Павленки Харківського району Харківської області по вул. Вишневій.

Право власності ОСОБА_3 було зареєстровано відповідно до чинного законодавства України.

Судом також встановлено, що відповідно дорішення ХМР від 26.03.2014 року № 204 змінена адреса спірного будинку.

У своєму позові ОСОБА_1 посилається на ст.331 ЦК України як підставу визнання частково недійсним договору дарування.

Стаття 331 ЦК України встановила загальне правило, відповідно до якого, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено: по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення нормою статті 331 ЦК України не передбачено.

Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-131цс14, яка згідно зіст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

За змістом ч. 1 ст. 182, ч. 2 ст. 331 ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав» право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після завершення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, та державної реєстрації права власності.

Таким чином, до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає.

З урахуванням того, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, від 18 листопада 2015 року у справі №6-1858цс15, які, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для усіх судів України.

З огляду на вимоги ст.ст.10, 59, 60 ЦПК України щодо обов'язку сторони доводити ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, то суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 не надано до суду належних та допустимих доказів, з яких передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб, він набув право власності на частку спірного об'єкту та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України, не надано доказів цього права.

З інших, передбачених діючим ЦК України підстав визнання договору дарування частково недійсним, позивач ОСОБА_1 не звертався.

Виходячи з викладеного вище, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, ст.ст. 328,331,334,346,392 ЦК України,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Пономаренківська сільська рада, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання частково недійсними договору дарування, свідоцтва про право власності та визнання права власності на 1\3 частину житлового будинку відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_6