Ухвала суду № 61756228, 28.09.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 2018/2-2723/11 Головуючий суддя І інстанції Муратова С. О.

Провадження № 22-ц/790/6006/16 Суддя доповідач Пилипчук Н.П.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Пилипчук Н.П.

суддів - Гуцал Л.В., Піддубного Р.М.,

при секретарі - Сотніковій А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2011 року задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк», вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитно - заставним договором № DN81AR55720302 від 06.02.2008 в сумі 69711,73 грн. та судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що він уклав кредитний договір з ПАТ КБ «Приватбанк» для придбання автомобіля «Daewoo Nexia» для роботи у службі таксі. За кредитним договором він виплачував кредитні кошти півтора року. Фінансові труднощі, які в нього виникли, не дозволили йому здійснити декілька платежів за кредитним договором, внаслідок чого в нього виникла заборгованість. Після чого, 22.08.2009 під час роботи в службі таксі, вказаний автомобіль у нього був вилучений невідомими особами, які йому представилися працівниками банку, без рішення суду. При вилученні автомобіля, особи, що вилучали його транспортний засіб, запропонували прибути до ПАТ КБ «Приватбанк» 25.08.2009. Він позичив необхідну суму для погашення виниклої заборгованості за кредитним договором, прибув до головного офісу ПАТ КБ «Приватбанк», та сказав працівникам банку, що готовий погашати заборгованість. Працівники банку повідомили йому, що віддадуть автомобіль після повного погашення всієї суми вартості його автомобіля за кредитним договором, на що він відповів, що такі вимоги є завідомо не виконуваними. Він почав вимагати письмового підтвердження незаконного вилучення транспортного засобу, на що отримав відмову. Враховуючи, що предмет залогу у нього був вилучений, він припинив подальші виплати за кредитним договором. З того часу у нього не було ніяких контактів з кредитором. 25.05.2016 він отримав поштою заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 19.04.2016 по справі № 640/3510/16-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зі змісту рішення йому стало відомо, що існує рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.11.2011, після чого він звернувся до суду з проханням отримати копію рішення від 10.11.2011. Про розгляд вказаних справ йому не було відомо. Крім того, у нього вилучили всі документи за даним кредитним договором при вилученні предмета застави 22.08.2009 року.

У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.02.2008 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитно - заставний договір № DN81AR55720302, відповідно до умов якого, банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 74363,32 гр. з метою придбання позичальником автомобіля, зі сплатою відсотків у розмірі 9,60 % річних, строком до 05.06.2015. Відповідач, в свою чергу, зобов'язався сплачувати необхідні платежі в розмірі та в порядку, визначених у п.п. 6.2.2. - 6.2.3. цього договору (а.с.10-13).

Згідно з п.14.2-14.10 кредитно - заставного договору, за прострочення строку погашення кредиту, процентів та щомісячної комісійної винагороди за користуванням кредитом, ОСОБА_1 нараховується пеня у розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки, а також виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п. п. 6.1.1., 6.2.12, 6.2.13, 11.1.1., 6.2.20. цього договору, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 100 % від вартості предмета застави, яка зазначена у п. 17.10. та штраф у розмірі 250 гривень плюс 5 % від суми невиконаного зобов'язання у разі порушення позичальником будь якого грошового зобов'язання за кредитно - заставним договором.

Як вбачається з наданих до суду розрахунків заборгованості ОСОБА_1 за кредитно - заставним договором № DN81AR55720302 від 06.02.2008, станом на 12.04.2011 рік існує заборгованість за кредитно - заставним договором в сумі 69711,73 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 53664,21 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 7734,29 грн., заборгованості по комісії в сумі 2974,56 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 1780,97 грн., штрафу (фіксована частина) в сумі - 250,00 грн., штрафу (відсоток від суми заборгованості) в сумі 3307,70 грн. (а.с.6-7).

Оскільки, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. 1, ч. 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що позивачем були порушені умови кредитно-заставного договору.

Між тим, представник позивача в суді апеляційної інстанції пояснив, що дійсно автомобіль, який був предметом застави реалізований в порядку п. п. 13.2, 13.3. кредитно-заставного договору, за ціною, яка відповідає умовам зазначених пунктів. Кошти від реалізації предмета застави були спрямовані на погашення заборгованості, що підтверджено розрахунками.

Зазначені пояснення підтверджені належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Так із розрахунку позивача (а.с. 6-7), із копій меморіальних ордерів (а.с. 117-123) вбачається, що кошти від продажу автомобіля 36600 грн. 11.08.2010 року були спрямовані на погашення складових заборгованості за кредитним договором.

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -