Рішення № 61755976, 27.09.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2016 р. Справа № 909/530/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі судового засідання Сегін І. В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-фінансова компанія "Бізнес-Модуль" про стягнення з приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" 1 115 758 грн 04 коп. за договором поставки.

ТОВ ВФК "Бізнес-Модуль" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області із позовом про стягнення з ПрАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" за договором поставки № 49/15 від 05 серпня 2015 р. 115 758 грн 04 коп., з яких 754 561 грн 28 коп. - основний борг, 187 729 грн 36 коп. пеня, 112 995 грн 77 коп. штраф, 15 612 грн 07 коп. 3% річних, 44 859 грн 56 коп. інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення своїх договірних зобов'язань, згідно з умовами укладеного між сторонами договору поставки, відповідач в повному обсязі не оплатив прийняту від позивача за відповідними видатковими та товарно-транспортними накладними продукцію. У зв'язку із порушенням договірних зобовязань позивач також просить суд стягнути із відповідача нараховані на суму основної заборгованості пеню, штраф, 3 % річних та інфляційні втрати.

04 липня 2016 р., суд порушив провадження у справі № 909/530/16 та призначив її до розгляду в засіданні на 27 липня 2016 р.

27 липня 2016 р., розгляд справи суд відкладав на 16 серпня 2016 р.

В судовому засіданні 16 серпня 2016 р. представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач позов не визнає та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

16 серпня 2016 р., строк розгляду спору суд продовжив на 15 днів, а розгляд справи відклав на 06 вересня 2016 р.

В засіданні 06 вересня 2016 р., представник відповідача позов визнав в частині стягнення основного боргу, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, однак заперечував проти включення позивачем до позовних вимог суми ПДВ, оскільки вважав, що позивач безпідставно включив до ціни продукції ПДВ, оскільки предметом поставки був "чавун переробний колотий (ковшові залишки)", який відповідач вважає ломом чорних металів, а відтак операції щодо постачання даної продукції звільняються від оподаткування ПДВ. В обґрунтування представник відповідача посилався на акт перевірки ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 29 червня 2014 р. № 441/09-19-14-06/13655435 "Про результати планової виїзної перевірки ПрАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод".

Крім того, представник відповідача заперечив проти позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу.

06 вересня 2016 р., суд оголошував в засіданні перерву до 13 вересня 2016 р., однак в цей день розгляд справи не відбувся у зв'язку із перебуванням судді Ткаченко І. В. у відпустці.

12 вересня 2016 р., до канцелярії суду надійшли письмові пояснення позивача.

14 вересня 2016 р., розгляд справи суд призначив на 27 вересня 2016 р.

27 вересня 2016 р., представники сторін в судове засідання не з'явились.

Керуючись положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, положеннями ст. 69 ГПК України про строки вирішення спорів господарським судом, подальше відкладення розгляду справи суд визнав неможливим і, згідно з вимогами ст. 75 ГПК України, розглянув справу по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд

в с т а н о в и в:

05 серпня 2015 р., між ТОВ ВФК "Бізнес-Модуль" (постачальник) та ПрАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" (замовник) був укладений договір поставки №49/15.

Згідно з п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти й оплатити продукцію (чавун переробний колотий (ковшові залишки) в асортименті та кількості відповідно до специфікації до даного Договору, які є невід'ємною його частиною.

Відповідно до п. 2.1 Договору, якість продукції, яка поставляється постачальником повинна відповідати державним стандартам, які діють в Україні, ДСТУ, ТУ, що підтверджується сертифікатом якості.

Згідно з п. 4.2 Договору, датою поставки вважається дата отримання продукції замовником.

Розділ 5 Договору визначає умови платежів за поставлену продукцію. Оплата за продукцію проводиться замовником по факту поставки протягом п'яти днів з моменту поставки продукції, у відповідності з рахунком-фактурою. Датою оплати вважається дата відправлення банком замовника коштів за банківськими реквізитами постачальника.

Так, на виконання своїх договірних зобов'язань, позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 2 491 120 грн 32 коп., що підтверджується даними видаткових і товарно-транспортних накладних та рахунками-фактурами.

Однак, в порушення узятих на себе договірних зобов'язань, відповідач оплатив поставлений йому позивачем товар лише частково, зокрема, на суму 1 736 559 грн 04 коп., що підтверджується даними наявних у справі платіжних доручень та складеного і підписаного сторонами акту звірки.

Отже, предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями, викладеними у ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як визначено у ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що належним чином виконавши свої договірні зобов'язання позивач поставив відповідачу товар, який останній оплатив лише частково.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що в результаті неповної оплати отриманого від позивача товару відповідач порушив укладений між сторонами договір поставки, що спричинило виникнення боргу відповідача перед позивачем на суму 754 561 грн 28 коп., отже, позов у цій частині підлягає задоволенню.

У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання, на підставі положень ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 3 % річних на суму 15 612 грн 07 коп.

Розрахунок 3 % річних здійснюється за формулою:

Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де

С сума заборгованості,

Д кількість днів прострочення.

Слід також враховувати, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці нарахування 3 % річних суд встановив, що позивач допустив у частині своїх розрахунків помилки, зокрема, при визначенні кількості днів прострочення платежів. Так, позивач допустив помилки у наступних розрахунках.

При розрахунку 3 % річних за прострочення оплати продукції поставленої 05 вересня 2015 р. позивач допустив арифметичну помилку, відтак стягненню підлягає 54 грн 69 коп., а не 272 грн 83 коп. як просить позивач.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що останній день проведення відповідачем оплати продукції поставленої 15 вересня 2016 р. був 20 вересня 2015 р. (вихідний день).

Згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, останнім днем оплати отриманої продукції слід вважати 21 вересня 2015 р. Відповідач оплатив отриману продукцію 22 вересня 2016 р.

Зважаючи на те, відповідач оплатив отриману продукцію 22 вересня 2016 р., а день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування 3 % річних, в частині стягнення 20 грн 63 коп. 3 % річних, нарахованих позивачем за прострочення оплати в 1 день на суму 251 620 грн 80 коп., суд відмовляє.

За прострочення оплати за поставлену 21 вересня 2015 р. продукцію на суму 133 443 грн 84 коп. позивач нарахував відповідачу 109 грн 42 коп. 3 % річних.

Останнім днем оплати поставленої 21 вересня 2015 р. продукції слід вважати 28 вересня 2015 р., проте відповідач оплатив її 08 жовтня 2015 р., тому кількість днів прострочки 9, а сума, яка підлягає стягненню складає 98 грн 71 коп.

Продукція, що була поставлена 23 вересня 2015 р. на суму 219 866 грн 88 коп. оплачена із простроченням на 17 днів, відтак сума 3 % річних за відповідний період становить 307 грн 21 коп., а не 324 грн 52 коп. як просить позивач.

Аналогічно позивач допустив помилку при визначенні кількості днів прострочення оплати і в наступному розрахунку:

продукція поставлена 30 вересня 2015 р. на суму 286 737 грн 60 коп. оплачена на 36 днів пізніше, а сума до стягнення - 870 грн 39 коп.;

останнім днем оплати поставленої 05 жовтня 2015 р. продукції слід вважати 12 жовтня 2015 р., проте відповідач оплатив її 03 грудня 2015 р., тому кількість днів прострочки 51, а сума, яка підлягає стягненню складає 921 грн 88 коп.

прострочення оплати продукції, що була поставлена позивачем 09 грудня 2015 р. становить 118 днів, а сума 3 % річних - 2 206 грн 87 коп.

останнім днем оплати поставленої 14 грудня 2015 р. продукції слід вважати 21 грудня 2015 р., а позивач здійснює нарахування 3 % річних по 03 червня 2016 р., тому кількість днів прострочки 164, а сума, яка підлягає стягненню складає 3 109 грн 77 коп.

останнім днем оплати поставленої 22 грудня 2015 р. продукції слід вважати 28 грудня 2015 р., а позивач здійснює нарахування 3 % річних по 03 червня 2016 р., тому кількість днів прострочки 157, а сума, яка підлягає стягненню складає 2 864 грн 84 коп.

останнім днем оплати поставленої 28 грудня 2015 р. продукції слід вважати 04 січня 2016 р., а позивач здійснює нарахування 3 % річних по 03 червня 2016 р., тому кількість днів прострочки 150, а сума, яка підлягає стягненню складає 2 740 грн 77 коп.

При перевірці іншої частини розрахунків 3 % річних суд встановив більші суми ніж просить позивач, однак суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог.

Таким чином, загальна сума 3 % річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить - 15 230 грн 65 коп., а в стягненні 381 грн 42 коп. суд відмовляє.

Розрахунок інфляційних втрат на суму 44 859 грн 56 коп. позивачем проведено арифметично правильно, відтак й позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що ж стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 187 729 грн 36 коп. пені та 112 995 грн 77 коп. штрафу нарахованих позивачем на підставі ст. 231 ГК України, слід зазначити таке.

Відповідно до п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" № 01-06/249 від 15 березня 2011 р., застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір.

Тому, для застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 231 ГК України, господарський суд повинен встановити наявність усіх обставин, з якими законодавець пов'язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій.

Враховуючи наведене, вимога позивача про стягнення з відповідача 187 729 грн 36 коп. пені та 112 995 грн 77 коп. штрафу задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України № 42/563 від 06 грудня 2010 р., № 06/113-38 від 20 грудня 2010 р. та № 3-1гс14 від 04 лютого 2014 р.

На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача слід стягнути 754 561 грн 28 коп. основного боргу, 15 230 грн 65 коп. 3 % річних та 44 859 грн 56 коп. інфляційних втрат, а у стягненні пені, штрафу та 381 грн 42 коп. 3 % річних - відмовити.

Що стосується посилань відповідача на безпідставне включення позивачем до ціни ПДВ, оскільки предметом поставки був "чавун переробний колотий (ковшові залишки)", який відповідач вважає ломом чорних металів, а відтак операції щодо постачання даної продукції звільняються від оподаткування ПДВ, слід зазначити наступне.

Згідно з п. 1.1 укладеного між сторонами Договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти й оплатити продукцію (чавун переробний колотий (ковшові залишки) в асортименті та кількості відповідно до специфікації до даного Договору, які є невід'ємною його частиною.

Як видно із змісту наявного в матеріалах справи сертифікату відповідності якості № 43 від 03 серпня 2015 р., продукція, яку поставляв позивач відповідачу є колотим переробним чавуном. Доказів того, що дана продукція може вважатись ломом чорних металів суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судові витрати згідно з вимогами ст.49 ГПК України суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82 - 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково;

з приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Залізнична, буд. 22; ідентифікаційний код 13655435) на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-фінансова компанія "Бізнес-Модуль" (51931, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 33523123) стягнути 754 561 (сімсот п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот шістдесят одну) грн 28 коп. основного боргу, 15 230 (п'ятнадцять тисяч двісті тридцять) грн 65 коп. трьох процентів річних, 44 859 (сорок чотири тисячі вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн 56 коп. інфляційних втрат та 12 219 (дванадцять тисяч двісті дев'ятнадцять) грн 77 коп. судового збору;

в частині стягнення 187 729 грн 36 коп. пені, 112 995 грн 77 коп. штрафу та 381 грн 42 коп. трьох процентів річних - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ткаченко І. В.

Повне рішення складено 03.10.16