Постанова № 61754362, 16.09.2016, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 812/332/16

Провадження №2-а/428/80/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2016 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого Скочій Г.Д.,

при секретарі Колядінцевій П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Рубіжансько-Кремінський об'єднаний міський військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовними вимогами до Луганського обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що є учасником бойових дій та інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням серії Є № 056208, яке видано 17.04.2015року. Інвалідність позивач отримав внаслідок поранення, яке отримав у 1981 році під час проходження військової служби у складі діючої армії у період бойових дій.

Відповідно до п.6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин призначається і виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

29.02.2016року позивач звернувся до Луганського обласного військового комісаріату через Сєвєродонецький міський військовий комісаріат з заявою про виплату одноразової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975. До заяви, крім копії паспорту, військового квитка та ідентифікаційного номеру, позивачем було надано наступні документи: копія посвідчення інваліда війни 2 групи; копія довідки МСЕК від 16.04.2015 р., якою підтверджується інвалідність, яка настала внаслідок поранення; копія висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи; копія витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв. Усі медичні документи підтверджують той факт, що інвалідність настала внаслідок його поранення при проходженні військової служби в країнах де велись бойові дії.

29.02.2016 року відповідачем йому було відмовлено у оформлені та призначені допомоги. Свою відмову відповідач мотивує тим, що позивачем не надано документ, який підтверджує факт отримання поранення під час виконання обов'язків військової служби. 04 листопада 2014 року Міністерство оборони України дало роз'яснення щодо виплати одноразової грошової допомоги: «Оформлення документів для виплати допомоги здійснюють обласні військові комісаріати за місцем проживання отримувачів допомоги. Після отримання військкоматом усіх необхідних документів, вони подаються в Департамент фінансів, після чого виносяться на розгляд комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги в разі загибелі, (смерті, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та осіб звільнених з військової служби. Рішення про призначення та виплату допомоги згідно з нормативно-правовим актом КМУ приймає головний розпорядник коштів, тобто Міністр оборони України, який затверджує протокол засідання згаданої комісії. Після чого Департамент Фінансів Міністерства оборони України перераховує кошти до обласних військових комісаріатів для виплати заявникам. Своєю відмовою Луганським обласним військовим комісаріатом було порушено його конституційні права на соціальних захист. Просить суд визнати відмову Луганського обласного військового комісаріату у оформлені на призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року за № 975 - неправомірною та зобов'язати Луганський обласний військовий комісаріат прийняти документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року за № 975 та направити їх до комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та осіб звільнених з військової служби.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача Тригуб О.І. в судовому засіданні позов не визнав. Надав суду письмові заперечення відповідно до яких зазначив, що заявнику необхідно подати до Луганського обласного військового комісаріату вичерпний перелік документів, одним з яких є документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження (копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. - у разі якщо поранення (контузія. травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби). Позивачем зазначений документ до Луганського ОВК наданий не був, крім того, з поданих позивачем первинних документів нічого про обставини отримані поранення та контузії не зазначено. На підставі вищенаведеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник третьої особи Рубіжансько-Кремінського об'єднаного міського військового комісаріату до судового засідання не з'явився, до суду надав заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 17.04.2015 року (а. с. 15).

25 лютого 2016 року позивач звернувся до Луганського обласного військового комісаріату з комплектом документів на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

До заяви, крім копії паспорту, військового квитка та ідентифікаційного номеру, позивачем було надано наступні документи: копія посвідчення інваліда війни 2 групи; (а.с. 15) копія довідки МСЕК від 16.04.2015 р., якою підтверджується інвалідність, яка настала внаслідок поранення; (а.с. 6), копія висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи; (а.с. 7); копія витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (а.с. 8).

Листом від 29.02.2016 року № ВСЗ-106-ОГД-36 Луганський обласний військовий комісаріат відмовив у оформленні документів та направленні для призначення позивачу одноразової грошової допомоги, посилаючись, що для прийняття рішення по суті питання потрібен документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Тобто відсутній документ підтверджуючий факт отримання поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання обов'язків військової служби (а. с. 5).

Відповідно до військового квитка НОМЕР_2 виданого Кременським районним військовим комісаріатом Ворошиловградської області, ОСОБА_1 проходив службу у в/ч п.п. 93922 з 27.01.1980р. по 24.06.1981 р. (а.с.9-14).

Відповідно до довідки №55 від 16.02.2016р., ОСОБА_1 у період з 27.01.1980р. по 24.06.1981 р. проходив військову службу та приймав участь у бойових діях ДРА (а.с. 19).

Висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 26.02.2015 р. №332/Ж встановлено, що при огляді ОСОБА_1 виявлено: дугоподібний рубець довжиною 2,7 см - в правій надбрівній ділянці, білього кольору, м'який, рухомий; подібних властивостей рубці лінійної та дугоподібної форми розташовані - на спинці носу в верхній третині довжиною 1,6 см, долонній поверхні проксимальної та середньої фланг 3 пальця лівої кісті довжиною 2,8 см і 2,4 см., які виникли внаслідок вогнепальних (осколкових поранень), отриманих у 1981 році (а.с. 7).

Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 02.03.2015р. №702 поранення, контузія головного мозку і захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 8).

Статтею 41 Закону України від 25 березня 1992 року N 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві, яка здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Статтями 16, 16-3, 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року N 2011-ХП встановлено наступне:

«Стаття 16. Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Стаття 16-3. Призначення і виплата одноразової грошової допомоги.

У випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.

Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок).

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Відповідно до п. 3 Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно ч.1 п. 6 Порядку одноразова грошова допомога призначається і виплачується:

1) військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі:

250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;

200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;

150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи;

Відповідно до п. 11 Порядку військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно п. 19 Порядку призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком:

вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Посилання представника відповідача на відсутність документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як підставу для відмови у оформленні та призначенні одноразової грошової допомоги, суд вважає необґрунтованими, оскільки факт поранення позивача було підтверджено вищезазначеними медичними документами.

Проаналізувавши вищевказані нормативні документи, судом встановлено, що ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату було надано всі документи, які підтверджують той факт, що інвалідність настала внаслідок поранення під час виконання обов'язків військової служби.

Питання щодо розподілу судових витрат за приписами ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 2, 3, 9, 17-18, 94, 158-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Рубіжансько-Кремінський об'єднаний міський військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати відмову Луганського обласного військового комісаріату у оформленні документів на призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року за №975 - неправомірною.

Зобов'язати Луганський обласний військовий комісаріат прийняти документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року за №975 та направити їх до комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та осіб звільнених з військової служби.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Г. Д. Скочій