Ухвала суду № 61753874, 29.09.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/1850/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1720/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Монташевич С. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Пнівчук О.В., Соколовського В.М.,

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «Дельта Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Національний банк України до ОСОБА_2, ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» на рішення Долинського районного суду від 17 червня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося в суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 479 297,98 грн.

Позовні вимоги банк обґрунтував тим, що 14 вересня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» (далі ТОВ «Укрпромбанк») та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 16/КВ-07, зі змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами до цього договору, за умовами якого банк надав позичальнику відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах кредитні кошти еквівалентом 387 000,00 грн., строком до 13 вересня 2017 року та зі сплатою відсотків у розмірі: у доларах США 14 % річних, у гривні 19,5 % річних, у євро 12,5 % річних, а у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту 30 % річних, а також сплачувати комісію за управління кредитною лінією: із розрахунку 0,0069 % за кожний день від фактичної суми заборгованості в гривнях, 0,0028 % в доларах США, 0,0042 % в євро, починаючи з дати укладення додаткової угоди № 2 від 19 вересня 2008 року.

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 і ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 було укладено договори поруки.

Зазначав, що 30 червня 2010 року ТОВ «Укрпромбанк» відступило ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитним договором.

Ухвалою Долинського районного суду від 21 грудня 2015 року до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача залучено Національний банк України

Уточнивши в процесі розгляду справи позовні вимоги, та посилаючись на те, що станом на 10 березня 2016 року заборгованість за кредитним договором становить 198 226,37 грн., з яких: сума заборгованості за строковим кредитом 60 701,58 грн., сума заборгованості за простроченим кредитом 59 174,34 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту 60 465,61 грн., сума заборгованості по строковим відсоткам 822,40 грн., сума заборгованості по простроченим відсоткам 4 215,42 грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків 7 537,06 грн., сума заборгованості за строковою комісією 40,28 грн., сума заборгованості за простроченою комісією 4 894,27 грн., пеня за несвоєчасне повернення комісії 375,41 грн., банк просив позов задовольнити.

Ухвалою Долинського районного суду від 16 червня 2016 року провадження у справі у частині позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 закрито.

Рішенням Долинського районного суду від 17 червня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 116/КВ-07, укладеним 14 вересня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, у розмірі 135 848,29 грн., яка складається з: 119 875,92 грн. - заборгованості за кредитом, 5 037,82 грн. - заборгованості за відсотками, 4 934,55 грн. - заборгованості за комісією, 6 000,00 грн. - пені, та витрати по оплаті судового збору в розмірі 683,89 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 116/КВ-07 укладеним 14 вересня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, у розмірі 135 848,29 грн., яка складається з: 119 875,92 грн. - заборгованості за кредитом, 5 037,82 грн. - заборгованості за відсотками, 4 934,55 грн. - заборгованості за комісією, 6 000,00 грн. - пені, та витрати по оплаті судового збору в розмірі 683,89 грн.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі на дане рішення ПАТ «Дельта Банк» посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення судом норм матеріального права.

Зазначає, що суд, зменшуючи розмір пені, не врахував, що сума боргу за строковим кредитом, що згідно розрахунку заборгованості станом на 10 березня 2016 року становить 60 701,58 грн., отже сума заборгованості за кредитом (строковим та простроченим) становить 119 875,92 грн., у той час як пеня за несвоєчасне повернення кредиту складає 60 465,61 грн.

Вважає, що відмова суду у задоволенні позивних вимог банку створює перешкоди діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та виконання покладених державною на нього завдань.

Вказує, що підстав для зменшення розміру пені у відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України відсутні.

У звязку з наведеним, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримав з вищенаведених підстав.

ОСОБА_3, ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4, представник ОСОБА_2 ОСОБА_6 апеляційну скаргу заперечили, посилаючи на її безпідставність.

Представник Національного банку України в судове засідання не зявився, про час та місце судового розгляду у встановленому законом порядку був повідомлений.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14 вересня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» (далі ТОВ «Укрпромбанк») та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 16/КВ-07, за умовами якого банк надав позичальнику відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах кредитні кошти еквівалентом 387 000,00 грн., строком до 13 вересня 2017 року та зі сплатою відсотків у розмірі: у доларах США 14 % річних, у гривні 19,5 % річних, у євро 12,5 % річних, а у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту 30 % річних.

19 вересня 2008 року між банком та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 була укладена додаткова угода до кредитного договору, відповідно до якої позичальник зобовязався сплачувати щомісячну комісію за управління кредитною лінією: із розрахунку 0,0069 % за кожний день від фактичної суми заборгованості в гривнях, 0,0028 % в доларах США, 0,0042 % в євро, яка відповідно до умов договору, нараховується щомісячно за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році.

З метою забезпечення виконання зобовязань за даним кредитним договором, 14 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_2, а також між банком та ОСОБА_3 було укладено договори поруки.

За умовами договорів поруки, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поручилися перед кредитором за виконання боржником зобовязань за вищевказаним кредитним договором та зобовязалися відповідати перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи повернення кредитних коштів, сплату процентів за користування ними, комісії, штрафних санкцій та відшкодування збитків.

Згідно договору про передачу активів та кредитних зобовязань від 30 червня 2010 року, ТОВ «Укрпромбанку» відступило права вимоги за спірним кредитним договором ПАТ «Дельта Банк».

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 10 березня 2016 року заборгованість позичальника по кредитному договору становить 198 226,37 грн., з яких: сума заборгованості за строковим кредитом 60 701,58 грн., сума заборгованості за простроченим кредитом 59 174,34 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту 60 465,61 грн., сума заборгованості по строковим відсоткам 822,40 грн., сума заборгованості по простроченим відсоткам 4 215,42 грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків 7 537,06 грн., сума заборгованості за строковою комісією 40,28 грн., сума заборгованості за простроченою комісією 4 894,27 грн., пеня за несвоєчасне повернення комісії 375,41 грн.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Таким чином, суд першої інстанції встановивши, що позичальник не виконував взяті на себе зобовязання за кредитним договором, внаслідок чого утворилася кредитна заборгованість, банк звернувся з позовом до поручителів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, проте, розгляд справ між субєктами підприємницької діяльності віднесено до компетенції господарського суду, у звязку з чим, закрив провадження у справі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, прийшов до правильного висновку про те, що заборгованість за тілом кредиту, відсотками, комісією та пенею підлягає стягненню окремо з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь банку.

Згідно з ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобовязання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобовязання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення боржником зобовязання.

Підставою, яка породжує обовязок сплатити неустойку, є порушення боржником зобовязання, яке визначається ст. 610 ЦК України.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до п. 8.1 кредитного договору, у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами у розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобовязання).

Положеннями ст. 616 ЦК України передбачено право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

При цьому питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.

Судом встановлено, що звертаючись до суду з позовом, банк просив стягнути заборгованість в розмірі 479 297,98 грн. станом на 18 серпня 2015 року, яка в процесі розгляду справи була повністю погашена.

У звязку з цим, позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог та посилаючись на наявність заборгованості станом на 10 березня 2016 року, банк просив стягнути суму заборгованості за строковим кредитом 60 701,58 грн., суму заборгованості за простроченим кредитом 59 174,34 грн., суму заборгованості по строковим відсоткам 822,40 грн., суму заборгованості по простроченим відсоткам 4 215,42 грн., суму заборгованості за строковою комісією 40,28 грн., суму заборгованості за простроченою комісією 4 894,27 грн.

Крім того, просив стягнути пеню за несвоєчасне повернення кредиту 60 465,61 грн., пеню за несвоєчасне повернення відсотків 7 537,06 грн., пеню за несвоєчасне повернення комісії 375,41 грн., а всього 68 378,08 грн.

Ухвалюючи рішення у справі та зменшуючи розмір пені, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про можливість застосування положення ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Визначаючи розмір пені, суд першої інстанції з врахуванням сплаченої суми боргу в розмірі 479 297,89 грн., стану здоровя поручителя ОСОБА_3 та відсутності доказів негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобовязання, прийшов до правильного висновку про її зменшення до 6 000 грн.

Колегія суддів вважає, що визначений розмір пені у 6 000,00 грн. є таким, що відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності цивільних правовідносин, що визначені ст. 3 ЦК України.

А тому не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про необґрунтоване зменшення пені.

Крім того, в засідання апеляційного суду відповідачі надали копії квитанцій, з яких вбачається, що після постановлення рішення була погашена заборгованість в розмірі 135 164,11 грн.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Долинського районного суду від 17 червня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: О.В. Пнівчук

ОСОБА_7