Ухвала суду № 61753769, 29.09.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4136/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1772/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Пнівчук О.В., Соколовського В.М.,

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» на рішення Коломийського міськрайонного суду від 14 квітня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося в суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності на нього за ПАТ «Дельта Банк».

Позовні вимоги обґрунтувало тим, що 24 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступник ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 11221070000, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 73 000,00 доларів США строком до 20 вересня 2014 року та зі сплатою відсотків у розмірі 11,2 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір від 24 вересня 2007 року, за умовами якого іпотекодавець передав у іпотеку магазин, загальною площею 70,8 кв.м. по АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, 08 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» відступило ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за даними договорами, позичальник належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором не виконує, у зв'язку з чим станом на 28 липня 2015 року заборгованість за кредитним договором становить 487 659,78 грн., з яких тіло кредиту - 391 254,63 грн., відсотки - 96 405,15 грн., банк просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки: магазин, загальною площею 70,8 кв.м. по АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності на нього за ПАТ «Дельта Банк».

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 14 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі на дане рішення ПАТ «Дельта Банк» посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що висновок суду про те, що можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено тільки у статтях 335 та 376 ЦК України є невірним, оскільки стаття 16 ЦК України передбачає як один із способів захисту цивільних прав та інтересів - визнання права.

Вказував, що банком в повному обсязі доведено порушення умов кредитного договору та право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття (передачі) предмету іпотеки у власність із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться в іпотечному договорі у порядку, передбаченому ст.ст. 36, 37 ЗУ «Про іпотеку».

Вважає, що існують усі підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі предмету іпотеки у власність ПАТ «Дельта Банк».

Крім того, вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, виклавши власну позицію стосовно вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором, не зважаючи на вимоги позивача.

У зв'язку з наведеним, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник ПАТ «Дельта Банк» - Безрукий О.В. апеляційну скаргу підтримав з вищенаведених підстав.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 апеляційну скаргу заперечив, посилаючись на її безпідставність.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступник якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11221070000, згідно умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляду кредиту в іноземній валюті у розмірі 73 000,00 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 11,2 % річних за весь час фактичного користування кредитом терміном до 20 вересня 2014 року.

Того ж дня, з метою забезпечення належного виконання умов вищевказаного кредитного договору між зазначеними сторонами було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого відповідач передав в іпотеку банку належний їй на праві власності магазин загальною площею 70,8 кв.м., розташований по АДРЕСА_1.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Дельта Банк» набуло права вимоги за вищевказаними договорами.

У зв'язку із неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, виникла заборгованість, яка станом на 28 липня 2015 року становить 487 659,78 грн. та складається із: заборгованості за кредитним договором у розмірі 391 254,63 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 96 405,15 грн.

Згідно звіту про оцінку нежитлового приміщення, проведеного ТзОВ «Експертна компанія «Професіонал» вбачається, що вартість магазину по АДРЕСА_1 в м. Коломия станом на 15 квітня 2016 року становить 860 491,00 грн. без ПДВ.

Статтею 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 2 ст. 11 цього Кодексу).

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»

Такий же порядок передбачено ч. 1 ст. 589 та ст. 590 ЦК України.

Відповідно до п. 2.1.1 договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, а у разі невиконання іпотекодавцем цієї вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки (п. 2.1.2 договору іпотеки).

Згідно п. 4.2 договору іпотеки, звернення стягнення здійснюється на підставі: або рішення суду, або виконавчого напису нотаріуса, або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, або за договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя.

У випадках, зазначених в п.п. 2.1.1-2.1.2 цього договору іпотеки іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю повідомлення, оформлене згідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» (п. 4.3 договору іпотеки).

Відповідно до п. 5.1 (розділу 5) договору іпотеки, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Згідно п. 5.2 договору іпотеки, у разі настання обставин, зазначених в п. 4.1 цього договору іпотеки, іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцю повідомлення про застування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

В повідомлені, про яке йдеться у п. 5.2, іпотекодержатель зазначає, який із способів задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачені ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», застосовується іпотекодержателем для задоволення своїх вимог (п. 5.3 договору іпотеки).

У разі застосування передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя як способу задоволення вимог іпотекодержателя (абз. 2 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку») даний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (п. 5.4 договору іпотеки).

25 серпня 2015 року банк направив ОСОБА_2 вимогу про погашення простроченої (поточної) заборгованості та зазначав, що у разі невиконання цієї вимоги банк розпочне процедуру звернення стягнення на передане в іпотеку майно для погашення кредитної заборгованості в розмірі 487 659, 78 грн., яка виникла станом на 28 липня 2015 року.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звертаючись 03 вересня 2015 року з позовом до суду, просив визнати за рішенням суду право власності у спосіб, передбачений ст. 37 Закону країни «Про іпотеку».

Згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано ст. 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачено лише у ст. ст. 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року в справі № 6-1851цс15, яка згідно з вимогами ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України; суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи, що умовами договору іпотеки не передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку шляхом визнання за іпотекодержателем права власності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог у обраний позивачем спосіб.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі предмету іпотеки у власність банку, оскільки визнання та реєстрація права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, на підставі рішення суду Законом України «Про іпотеку» не передбачено.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норми матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 14 квітня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: О.В. Пнівчук

В.М. Соколовський