Ухвала суду № 61753530, 26.09.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5982/16 Справа № 202/3380/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Зосименко С. Г. Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та встановлення земельного сервітуту щодо використання земельної ділянки для обслуговування господарських будівель на безоплатній умові та безстроково, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що йому належить на праві власності домоволодіння АДРЕСА_1 Домоволодіння АДРЕСА_2, яке знаходиться по сусідству, належало ОСОБА_4, правонаступником якої є ОСОБА_2 При будівництві позивачем паркану на межі вказаних ділянок відповідач почала створювати перешкоди, а саме: у тимчасовій прибудові до гаражу ОСОБА_2 без згоди позивача зробила вікно, що виходить на подвір'я позивача, заважаючи йому побудувати паркан; з покрівлі сараїв, які також перешкоджають будівництву паркану, на ділянку позивача стікають атмосферні опади. Крім того, на даху лазні ОСОБА_2 встановлена труба димовідведення таким чином, що весь дим розповсюджується на ділянці ОСОБА_3 і входить прямо у вікна будинку. На думку позивача, відповідач своїми діями порушує його права як власника домоволодіння АДРЕСА_1

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_3 просив суд усунути йому перешкоди у користуванні домоволодінням та земельною ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_2 знести розташовану на фундаменті паркану по суміжній межі з домоволодінням АДРЕСА_1 стіну будівлі лазні (літ В - лазня (літній душ), яка побудована в домоволодінні АДРЕСА_2 а також, демонтувати вікно у тимчасовій прибудові до гаражу (літ. К - альтанка), що побудований в домоволодінні АДРЕСА_2 демонтувати покрівлі сараїв (літ. Д, літ. Е, літ. З - сараї), що виступають за межу земельної ділянки та димохід на будівлі бані (літ. В - лазня (літній душ), яка побудована у вказаному домоволодінні АДРЕСА_2 окрім цього, обладнати відведення стоків води, що поступають з будівель і споруд АДРЕСА_2 на земельну ділянку суміжного домоволодіння АДРЕСА_1 належного ОСОБА_3

В ході розгляду даної цивільної справи, із уточненим зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та встановлення земельного сервітуту щодо використання земельної ділянки для обслуговування господарських будівель на безоплатній умові та безстроково до ОСОБА_3, як правонаступник ОСОБА_4, звернулась ОСОБА_2, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона є власником АДРЕСА_2 по АДРЕСА_2 Дане домоволодіння було побудоване у 1958-1959 роках, на підставі договору на право забудови будинку і безстрокового користування земельною ділянкою від 23 вересня 1954 року, укладеного на ім'я батька ОСОБА_2 - ОСОБА_5 Після смерті батька право власності на домоволодіння та земельну ділянку отримала мати ОСОБА_2 - ОСОБА_4 ОСОБА_3 набув право власності на домоволодіння АДРЕСА_2 після смерті бабусі у ІНФОРМАЦІЯ_1 після чого і почалися суперечності щодо користування земельною ділянкою та господарськими будівлями. ОСОБА_3 почав перебудовувати будівлі на належній йому земельній ділянці та намагався встановити капітальний паркан на межі земельної ділянки, на якій побудовані узаконені господарські будівлі, які перебувають у користуванні та володіння ОСОБА_2 Відповідач вважає, що для обслуговування будівель АДРЕСА_2 необхідне встановлення земельного сервітуту, який ОСОБА_3 встановлювати відмовляється.

ОСОБА_2 у своєму зустрічному позові просила суд встановити земельний сервітут на умовах безоплатності, безстроковості та без права зміни цільового призначення земельної ділянки для обслуговування будівель АДРЕСА_2 з боку сусіднього домоволодіння АДРЕСА_1 щодо земельної ділянки площею 10,12 кв. м. належної ОСОБА_3

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено. Усунуто перешкоди ОСОБА_3 в користуванні домоволодінням і земельною ділянкою, розташованих за адресою АДРЕСА_1 та зобов'язано ОСОБА_2:

- знести розташовану на фундаменті паркану по суміжній межі з домоволодінням АДРЕСА_1 стіну будівлі лазні (літ В - лазня (літній душ), що побудована в домоволодінні АДРЕСА_2

- демонтувати вікно у тимчасовій прибудові до гаражу (літ. К - альтанка), що побудований в домоволодінні АДРЕСА_2

- демонтувати покрівлі сараїв (літ. Д, літ. Е, літ. З - сараї), що виступають за межу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1

- вивести димохід на будівлі бані (літ. В - лазня (літній душ), що побудована в домоволодінні АДРЕСА_2 вище покрівлі будинку АДРЕСА_1

- обладнати відведення стоків води, що поступають з будівель і споруд АДРЕСА_2 на земельну ділянку суміжного домоволодіння АДРЕСА_1 належного ОСОБА_3

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_6 - було відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її зустрічний позов і відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05 червня 2013 року, виданого замість свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 квітня 2009 року. Вказане домоволодіння складається з: житлового будинку літ. Ж-3 з мансардою літ. м/с, терасами ж-2, Ж1-1, Ж2-1, загальною площею 363,9 кв. м., житловою площею 96 кв. м., ґанком літ. ж, сарай, літ. Б, гараж літ. В, убиральня літ. Г, душ літ. Д, плавальний басейн літ. Е.

Земельна ділянка площею 0,0658 га для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташована за адресою АДРЕСА_1, належить позивачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 29 лютого 2012 року на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 06 жовтня 2010 року № 424/61.

Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_2, належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 березня 2016 року та складається з: А-1 - житловий будинок житловою площею 38,7 кв. м., загальною площею 58,4 кв.м, Г - літня кухня, Ж - убиральня, В - лазня, З - сарай (тимчасовий), К - альтанка, И - навіс, Д, Е - сараї, Б - гараж, № 1-10,1 - споруди.

Земельна ділянка площею 0,0394 га, розташована за адресою АДРЕСА_2, належить ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 березня 2016 року.

03 жовтня 2004 року були встановлені існуючі зовнішні межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 в натурі, з межами якої був згоден батько відповідача - ОСОБА_5, що підтверджується його підписом.

20 грудня 2009 року були встановлені існуючі зовнішні межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 в натурі, з межами якої був згоден ОСОБА_3, що підтверджується його підписом.

Із плану схеми, наданої позивачем, вбачається, що власники домоволодінь ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відступили від встановленої межі між домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 з боку сараю, літньої кухні, лазні, тимчасової прибудови у бік домоволодіння АДРЕСА_1

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою та захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом запобігання вчиненню дій, що порушують право або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно висновку № 875-15 судової будівельно-технічної експертизи від 09 листопада 2015 року жолоб відводу літньої кухні літ. Г у домоволодінні АДРЕСА_2 зі сторони домоволодіння АДРЕСА_1 улаштовано не на всю довжину сторони покрівлі, з якої здійснюється водовідвід опадів, а тому відвід частини опадів з покрівлі здійснюється на територію домоволодіння АДРЕСА_1, що не відповідає нормам ДБН 360-92.

Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до меж сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Відстань між огорожею домоволодіння АДРЕСА_1 та стінами споруд та будівель домоволодіння АДРЕСА_2 в середньому складає 0,5 м, що не відповідає нормам ДБН360-92. Відстань між будівлями АДРЕСА_2 та житловим будинку АДРЕСА_1 складає 4,5 м, а за нормою передбачено 6,0м.

У власників домоволодіння АДРЕСА_2 відсутній доступ для обслуговування стін будівель та улаштування необхідних інженерно-технічних заходів по стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжної земельної ділянки. Дана невідповідність виникла у зв'язку із тим, що згідно умовних позначок в технічній документації станом на 05 вересня 2009 року вздовж огорожі та стін будівель домоволодіння АДРЕСА_2 були побудовані господарські будівлі домоволодіння АДРЕСА_1, та на час проведення експертного дослідження на території домоволодіння АДРЕСА_1 вздовж огорожі з домоволодінням АДРЕСА_2 відсутні будь-які господарські будівлі.

Будівлі лазні літ В, альтанки літ. К, сараїв літ. Д, Е, З, літньої кухні літ Г у домоволодінні АДРЕСА_2 відповідають вимогам проектної документації на їх будівництво, однак на час дослідження не відповідають діючим будівельним, санітарним, протипожежним нормам та правилам. Димохід на покрівлі бані, яка знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_2 відповідає вимогам діючих будівельних, санітарних, протипожежних норм та правил.

Літня кухня літ. Г не обладнана відведенням стоків на всю довжину сторони покрівлі, з якої здійснюється водовідвід опадів і відвід частини опадів на територію домоволодіння АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлений щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частиною 1 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Згідно висновку № 3739-14 експертного будівельно-технічного дослідження від 26 листопада 2014 року, проведеного за заявою ОСОБА_4, для догляду за будівлями лазні літ. В, літньої кухні літ. Г, сараю літ. Д, розташованих в домоволодінні АДРЕСА_2 з боку сусіднього домоволодіння АДРЕСА_1 потрібно улаштувати прохід не менше 1,0м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжної ділянки.

Як вбачається із схематичного плану земельної ділянки АДРЕСА_1 станом на 17 січня 1967 року, площа земельної ділянки на той час складала 660 кв. м. З цього ж плану вбачається, що сарай літ. Б було побудовано ще до 1967 року.

Згідно технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_2 по від 30 вересня 2011 року сарай літ. Б було побудовано у 1965 році, сараї літ. Д, Е - у 1975 році, сарай літ. З (тимчасовий) - у 1989 році, альтанка літ. К - 1989 році, літня кухня літ. Г та лазня літ В - 1975 році. Зводячи ці будівлі власники повинні були передбачити можливість їх обслуговування та здійснення їх поточного ремонту.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції керувався положеннями Цивільного і Земельного кодексів України, враховував норми ДБН 360-92 та виходив із наявних в матеріалах справи висновків судової будівельно-технічної експертизи, згідно який в діях відповідача дійсно вбачаються перешкоди у користуванні позивача земельною ділянкою.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, то суд першої інстанції відмовив за відсутністю головної умови передбаченою ст. 401 ЦК України, згідно якої сервітут може бути встановлений для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом, а в даному випадку у відповідача є можливість врегулювати спір шляхом перенесення відповідних будівель на достатню для їх обслуговування відстань від земельної ділянки ОСОБА_3

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на недоведеність та невідповідність висновків суду обставинам даної цивільної справи, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, при цьому не зазначаючи в чому саме полягають вказані порушення, а лише дублюючи фактичний виклад обставин своєї зустрічної позовної заяви.

Висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_3 підтверджуються матеріалами справи, а саме Висновком судової будівельно-технічної експертизи №875-15 від 09.11.2015 року яким підтверджується порушення прав позивача з боку відповідача.

Разом з тим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, оскільки судом не виявлені підстави для встановлення земельного сервітуту на умовах безоплатності та безстроковості для обслуговування будівель домоволодіння АДРЕСА_2 в м. Дніпропетровську, оскільки сервітут може бути встановлений для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. В даному випадку обслуговування господарських будівель та споруд у домоволодінні АДРЕСА_2 може бути здійснено іншим способом, а саме шляхом їх переобладнання, часткового знесення стіни на достатню для їх обслуговування відстань від межі земельної ділянки з домоволодінням АДРЕСА_1

Отже, враховуючи вищевикладене та погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Лаченкова