Рішення № 61752326, 30.09.2016, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/1071/15-ц

№ 2/207/12/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2016 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області

В складі: головуючого судді Тюлюнової В.Г.

при секретарі Куцевол Л.В.

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпродзержинську справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення.

В С Т А Н О В И В:

16.03.2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, в якій просить виселити відповідачку з житлового будинку 47, розташованого у смт Карнаухівка м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області по вулиці Мічуріна, без надання іншого жилого приміщення, тому що він є власником будинку згідно витягу про державну реєстрацію прав власності від 08.12.2011 року. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2016 року рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 квітня 2016 року про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, укладеного 22.11.2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, залишено без змін. Посилається на те, що 04.07.2014 року відповідачка, його рідна сестра, самоправно, без рішення суду, виламавши двері будинку, вселилася до будинку. Самоправно займаючи будинок, перебуваючи в ньому без достатніх правових підстав, відповідачка перешкоджає йому і його родині користуватися власністю. Наполягає на ухваленні рішення про виселення відповідачки без надання іншого жилого приміщення і стягнення з неї витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді.

Відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги про виселення з будинку без надання іншого жилого приміщення не визнала. Вона і її представник, адвокат ОСОБА_1, пояснили, що за життя матері сторін, ОСОБА_4, яка була власником будинку 47 по вул. Мічуріна у смт Карнаухівка м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, вона 08 квітня 2014 року уклала договір дарування житлового будинку з донькою ОСОБА_3, який був посвідчений державним нотаріусом Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори і зареєстрований в реєстрі за № 1-697 ОСОБА_5

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого 08.04.2014 року, є власником 1/1 будинку 47 по вул. Мічуріна у смт Карнаухівка м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області. Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку оскаржила в касаційному порядку. 15 липня 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрив касаційне провадження за її скаргою.

Суд, вислухавши сторони, представника відповідачки адвоката ОСОБА_1, дослідивши письмові докази у справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про виселення ОСОБА_3 із будинку 47 по вул. Мічуріна смт Карнаухівка м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області як самоправно зайнятого не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 3, ч.1 ст. 11 ЦПК України кожна особа має в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 рідні брат і сестра, діти ОСОБА_4, яка була власником будинку 47 по вул. Мічуріна в смт Карнаухівка м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

22 листопада 2011 року між ОСОБА_4 та її сином ОСОБА_2 укладено договір дарування житлового будинку № 47 по вулиці Мічуріна у смт Карнаухівка у м.Дніпродзержинську Дніпропетровської області з господарськими будівлями та спорудами, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований під номером № 924, відповідно до умов якого мати подарувала, а син прийняв у дар спірний житловий будинок.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, мала захворювання суглобів нижніх кінцівок, а тому не могла самостійно пересуватись і потребувала стороннього догляду.

25.06.2013 року Баглійським РВС Дніпродзержинського МУГУМВС України в Дніпропетровській області було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, за № 12013040780001781 про те, 21.06.2013 року приблизно о 12 годині за адресою Мічуріна 47 у смт Карнаухівка у м. Дніпродзержинську ОСОБА_2 завдав фізичного болю ОСОБА_4

З 21.06.2013 року ОСОБА_4 проживала у доньки ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2014 року, визнано договір дарування житлового будинку 47 по вул. Мічуріна в смт Карнаухівка у м.Дніпродзержинську Дніпропетровської області, укладений 22 листопада 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, недійсним. Визнано за ОСОБА_4 право власності на спірний житловий будинок та вселено її в будинок.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2015 року заочне рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 жовтня 2013 року та ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2014 року скасовані, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

08.04.2014 року ОСОБА_4 уклала договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами номер 47 по вул. Мічуріна у смт Карнаухівка у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області з донькою ОСОБА_3. Договір посвідчено державним нотаріусом Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за номером 1-697.

13 квітня 2014 року ОСОБА_4 померла, а 30 вересня 2014 року Третьою Дніпродзержинською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 669/2014 після померлої ОСОБА_4 на підставі заяви про прийняття спадщини від імені ОСОБА_3

08.06.2015 року ОСОБА_3 була залучена для участі у справі як правонаступниця померлої ОСОБА_4 Уточнивши позовні вимоги ОСОБА_3, посилаючись на ст. 231 ЦК України просила визнати договір дарування будинку ОСОБА_7 її матір`ю у 2011 році недійсним, в той час коли нею не було доведено того, що при укладенні спірного договору дарування ОСОБА_2 застосовував до ОСОБА_4 фізичний або психічний тиск, а остання в своєму первісному позові зазначала, що уклала договір під впливом саме тяжкої для неї обставини, такої як вік та хвороба, а не насильства.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 квітня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку відмовлено, а ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2016 року рішення районного суду від 12 квітня 2016 року залишено без змін.

ОСОБА_3 звернулася з касаційною скаргою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. 15 липня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_8 відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку.

Викладені обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 не самоправно 04.07.2014 року, як стверджує позивач ОСОБА_2, вселилася в будинок 47 по вул. Мічуріна смт Карнаухівка м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, а з 08.04.2014 року є власником вищезазначеного будинку згідно з договором дарування житлового будинку, укладеним між нею і матір`ю ОСОБА_4, посвідченим державним нотаріусом Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, тому підстав для її виселення з будинку як самоправно зайнятого нею немає.

Відмовляючи в позові про виселення з будинку як самоправно зайнятому, суд відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України вважає за необхідне витрати, пов`язані з розглядом справи, судовий збір, покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 203, 204 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про виселення із будинку 47 по вулиці Мічуріна смт Карнаухівка м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області як самоправно зайнятому.

Витрати, пов`язані з розглядом справи, судовий збір, покласти на позивача ОСОБА_2

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя В.Г. Тюлюнова