Ухвала суду № 61751566, 28.09.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

---------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/380/16

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника апелянта - Дідик Олени Миколаївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0010212204 від 30 жовтня 2016 року про визначення ТОВ грошового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 365400,00 грн..

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ подало апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 30 вересня 2015 року по 06 жовтня 2015 року відповідачем проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ з питання перевірки дотримання вимог п.39.4.2 п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України.

За результатом перевірки складено акт від 13 жовтня 2015 року №424/14-03-22-04/37585864, в якому визначено, що в період з 01 січня по 31 грудня 2014 року ТОВ здійснено господарські операції із продажу продукції підприємству AGROIL PTE.LTD, яке є резидентом Республіки Сінгапур, яка внесена до переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні.

Виходячи з цього, відповідачем в акті перевірки зроблено висновок про: віднесення господарських операцій, здійснених в 2014 році між ТОВ і AGROIL PTE.LTD. (Сінгапур) до «контрольованих» (на підставі пп.39.2.1.2 та пп.39.2.1.4 ПК України); виникнення у ТОВ у зв'язку з цим обов'язку подати звіт про контрольовані операції за 2014 рік (згідно з пп.39.4.2 ПК України) та порушення ТОВ зазначеного обов'язку, що і стало підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 30 жовтня 2015 року № 0010212204.

Прийняття вказаного повідомлення-рішення і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством України не встановлено відповідальності для резидентів за неподання платником податків довідки, передбаченої п.39.2.1.3 ПК України. Так само податкове законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку обов'язку з подання звіту про контрольовані операції від факту неподання (неможливості подання) ним довідки за п.39.2.1.3 ПК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Положеннями ст.39.2.1.2 ПК України передбачено, що господарські операції, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, або який сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні. Перелік таких держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України. Цей перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, публікує щороку в офіційних друкованих виданнях та на офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок публікується протягом трьох місяців з моменту такої зміни.

Так, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні" від 25 грудня 2013 року №1042-р (далі Розпорядження) республіка Сінгапур включена до переліку держав, у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні.

Відповідно до ст.39.2.1.4 ПК України господарські операції, передбачені у підпунктах 39.2.1.1 і 39.2.1.2 цієї статті, визнаються контрольованими за умови, що загальна сума таких операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний звітний календарний рік.

З матеріалів справи, зокрема, акту перевірки вбачається та позивачем підтверджено, що в період з 01 січня по 31 грудня 2014 року ТОВ здійснено господарські операції із продажу продукції (олія соняшникова нерафінована для харчової промисловості, макуха з насіння соняшнику) підприємству AGROIL PTE.LTD. (Сінгапур) на загальну суму 55 442,497 тис.грн..

Згідно до ст.39.2.1.3 ПК України у разі коли в державі (на території) реєстрації такого нерезидента встановлено більше ніж одну ставку податку на прибуток (корпоративного податку), платником податку подається довідка (або її нотаріально засвідчена копія), що підтверджує обрану нерезидентом ставку податку на прибуток (корпоративного податку), встановлену у державі його реєстрації, до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує податкову і митну політику, у строки, визначені підпунктом 39.4.2 цієї статті для подання звіту про контрольовані операції.

З аналізу наведених положень можна дійти висновку, що в разі якщо на території держави контрагента (нерезидента) встановлено кілька ставок податку (корпоративного податку), резидентом України подається відповідна довідка, яка підтверджує обрану контрагентом останнього ставку податку.

Так, з того ж таки Розпорядження та Вісника Міністерства доходів і зборів (а.с.108) вбачається, що на території республіки Сінгапур встановлено більше ніж одну ставку податку на прибуток (корпоративного податку), а саме ставки у розмірі: 17%, 10% та 5%.

В той же час, справа містить листи AGROIL PTE.LTD. від 17 лютого 2015 року, 20 серпня 2015 року, 07 квітня 2016 року, які підтверджують, що резидент республіки Сінгапур - AGROIL PTE.LTD. сплачує в Сінгапурі податок на прибуток за ставкою 17%, що на один відсотковий пункт нижче ніж в Україні.

Крім того, позивачем надано повідомлення зареєстрованої у Сінгапурі Закритої акціонерної компанії ELTOMA (SINGAPURE) PTE.LIMITED від 28 квітня 2016 року, посвідчене 03 травня 2016 року заступником голови Академії права Сінгапура, щодо особливостей податкового статусу у Сінгапурі. Згідно з зазначеним повідомленням у Сінгапурі податок на прибуток компаній було встановлено на рівні 17% починаючи з 2010 звітного року. Також зазначено, що «всі доходи, одержувані компаніями в Сінгапурі, оподатковуються за єдиною ставкою 17%. Така сама податкова ставка діяла у 2014 та 2015 роках».

З наведеного вбачається, що позивачем надано відповідні дані, що підтверджують сплату AGROIL PTE.LTD в Сінгапурі податку на прибуток за ставкою 17%.

Відповідно до положень ч.1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, ДПІ в супереч вказаних положень жодним чином не доведено та не обґрунтовано факт сплати AGROIL PTE.LTD в Сінгапурі податку на прибуток за ставкою на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, що згідно ПК України є підставою для подання платником податків звіту про контрольовані операції.

Таким чином, враховуючи наявність підтвердженого факту сплати AGROIL PTE.LTD в Сінгапурі податку на прибуток за ставкою 17%, колегія суддів приходить до висновку, що обов'язок резидента України подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в даному випадку - відсутній.

Одночасно, положеннями ст.39.2.1.3 ПК України передбачено надання резидентом України довідки (або її нотаріально засвідчена копія), що підтверджує обрану нерезидентом ставку податку на прибуток (корпоративного податку), до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує податкову і митну політику, чого ТОВ зроблено не було, що підтверджено сторонами.

Разом з тим, чинним законодавством України, зокрема, ст.39.4.2 ПК України, за порушення якої позивача притягнуто о відповідальності, не передбачено відповідальності для резидентів за неподання платником податків довідки, передбаченої ст.39.2.1.3 ПК України.

Таким чином, враховуючи всі вищезазначені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0010212204 від 30 жовтня 2016 року про визначення ТОВ грошового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 365400,00 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи позивача викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук