Ухвала суду № 61748373, 28.09.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/720/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2669/16Головуючий у 1-й інстанції Мурашко А. О. Доповідач ап. інст. Гальонкін С. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого-судді: Гальонкіна С.А.,

суддів: Кузнєцової О.Ю., Абрамова П.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в особі представника Сокуренко Наталії Вікторівни на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 18 серпня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 18 серпня 2016 року року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 49441,85 грн. заборгованості за кредитним договором і сплачений судовий збір в сумі 1378,00 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просив рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом першої інстанції безпідставно та немотивовано було застосовано норму ч. 3 ст. 551 ЦК України

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з підстав, визначених ст.308 ЦПК України.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, врахувавши встановлені у справі фактичні обставини, надану відповідачкою заяву про зменшення розміру пені, прийшов до висновку про наявність підстав для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшив розмір нарахованої Банком пені.

Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 07.09.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3 укладено кредитний договір №PLRRX31680154, відповідно умов якого банк надав відповідачеві кредит у сумі 3840 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка», складає між ним та Банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві (а. с. 7).

Пунктом 5.1. та 5.3. «Умов надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» передбачена відповідальність: за порушення будь-якого із зобовязань, передбачених заявою та п.п. 3.2.2, 3.2.3. даних умов, банк має право нарахувати, а позичальник сплатити банку пеню 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу; при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості (а. с. 11).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши ОСОБА_3 кредитні кошти.

В порушення умов Кредитного договору відповідач прийняті на себе зобов'язання за Кредитним договором не виконує, через що утворилась заборгованість, загальна сума якої станом на 18.07.2016 року складає 144589 грн. 45 коп., а саме: 2930,97 грн. заборгованість за кредитом; 39751,14 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1658,88 грн. заборгованість по комісії та користування кредитом; 98147,60 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязання за договором.

Від цієї суми заборгованості Банком була віднята сума у розмірі 5260,54 грн., яка була стягнута судовим наказом Козельщинського районного суду Полтавської області від 14.05.2008 року з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ПАТ КБ «ПриватБанк», різниця становить 137228,05 грн. При цьому, Банком нараховані штрафи відповідно до пункту 5.3. «Умов надання кредиту фізичним особам «Розстрочка»: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 6861,40 грн. штраф (процентна складова).

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема вказує на те, що місцевий суд безпідставно зменшив розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України у справі № 6-249цс15 від 02 грудня 2015 року. Крім того, вказує , що відповідачем не надано доказів на підтвердження свого матеріального стану.

Проте, вказані доводи не заслуговують на увагу суду, виходячи з наступного.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України у справі № 6-249цс15 від 02 грудня 2015 року, оскільки зазначеною постановою Верховний Суд України роз'яснив правила застосування позовної давності при розгляді справ щодо кредитних правовідносин. Разом з цим, з матеріалів справи слідує, що відповідачем про застосування строків позовної давності у даній не заявлялось.

Згідно зі ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. При цьому закон дозволяє сторонами домовитись про зміну розміру неустойки у бік її зменшення або збільшення, крім випадків, передбачених законом.

Частина 3 цієї ж статті надає суду право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір в тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст.551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання). При цьому питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Саме така правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постанові від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14.

З встановлених у справі вбачається, що Банком пеня в сумі 98147,60 грн. нарахована на непогашене тіло кредиту в сумі 2930,97 грн., що безумовно свідчить про те, що розмір пені значно (майже в 33 рази) перевищує розмір збитків.

Відповідачка, визнаючи позов частково просила суд зменшити розмір пені, нарахованої Банком, оскільки даний розмір є неспівмірним до наявної заборгованості та просила врахувати, що на її утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей, а чоловік не працює і зловживає спиртними напоями (а.с.28).

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, вірним висновок місцевого суду про необхідність зменшення розміру визначеної позивачем неустойки, що підлягає стягненню. Враховуючи при цьому, зокрема, занадто високий розмір пені, порівняно зі збитками позивача, яких останній зазнав від прострочення виконання зобов'язання та майновий стан відповідача, зменшення суми пені до 3000 грн. відповідає загальним засадам справедливості та розумності.

Інші доводи апеляційної скарги не містять нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не доведені належними і допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не підлягають задоволенню.

Висновки суду першої інстанції в повній мірі ґрунтуються на законі з врахуванням встановлених у справі фактичних обставин та норми матеріального права застосовані вірно. Розгляд справи проведений з дотриманням принципу змагальності та диспозитивності. Оцінка доказів здійснена відповідно до норм ст. 212 ЦПК України.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції, а тому не дає підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в особі представника Сокуренко Наталії Вікторівни - відхилити.

Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 18 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) С.А.Гальонкін

Судді: (підпис) О.Ю.Кузнєцова

(підпис) П.С.Абрамов

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області С.А.Гальонкін