Ухвала суду № 61748167, 29.09.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6122/16

Головуючий у першій інстанції Шепітко І. Г.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Драгомерецького М.М.,

Громіка Н.І.,

при секретарі: Колмакові В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 червня 2016 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про утримання малолітньої дитини,

в с т а н о в и л а:

24 травня 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що вона перебуває у шлюбі з відповідачем з 01 жовтня 2005 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5. З нового 2016 року відповідач не утримує сина, проживає окремо у своїх батьків, вона повністю утримує сина. Вона не має достовірної інформації про місце роботи відповідача, його заробіток й вважає, що він має можливості сплачувати аліменти у твердій грошові сумі у розмірі 1500 грн. щомісяця.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 180, 181, 182 СК України, позивачка просила суд позов задовольнити (а.с. 1-2).

Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечував й в своїх поясненнях зазначав, що у теперішній час він навчається на помічника майстра холодильного обладнання ТОВ «Левада», розмір його доходів становитиме близько 3200 грн., тому він має можливість сплачувати аліменти у розмірі 25-30% від доходів щомісяця.

Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_4 задоволено частково. Суд стягнув з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у твердій грошові сумі в розмірі 1000 грн. щомісяця з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 24 травня 2016 року до досягнення сином повноліття, та стягнув з відповідача у дохід держави судовий збір в сумі 551,20 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції змінити й ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього аліменти на утримання сина в розмірі 550 грн. щомісяця, мотивуючи тим, що судом першої інстанції не враховано його матеріальне становище, те, що в 2012 році він захворів й за станом здоров'я позбавлений можливості працювати, та те, що на його утриманні знаходиться непрацездатна матір ОСОБА_6, яка є інвалідом ІІ групи, позивачка створила нову сім'ю з іншим чоловіком і перешкоджає йому спілкуватися з сином.

Сторони у справі в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи сповіщені належними чином.

За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у даному випадку їх неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

Згідно статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка набула чинності для України з 27.09.1991 року, «держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя необхідний для фізичного, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) несуть основну відповідальність забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей».

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із частинами 1, 2, 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частинами 1 та 2 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони у справі перебувають у шлюбі з 01 жовтня 2005 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5 (а.с. 5, 6).

Після припинення сімейних відносин син проживає з матерю, яка повністю його утримує, син навчається в першому класі Одеського навчально-виховного комплексу №49 «Спеціалізована школа - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Одеської міської ради (а.с. 7).

Відповідач ОСОБА_3 є працездатною особою та може утримувати сина, у теперішній час навчається на помічника майстра холодильного обладнання ТОВ «Левада», розмір його доходів становитиме приблизно 3200 грн.,

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач ОСОБА_3 не утримує сина й може та зобов'язаний виплачувати на нього аліменти у твердій грошові сумі в розмірі 1000 грн. щомісяця до досягнення сином повноліття.

Доводи відповідача ОСОБА_3, в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, оскільки судом не враховано його матеріальне становище, те, що в 2012 році він захворів й за станом здоров'я позбавлений можливості працювати, та те, що на його утриманні знаходиться непрацездатна матір ОСОБА_6, яка є інвалідом ІІ групи, позивачка створила нову сім'ю з іншим чоловіком і перешкоджає йому спілкуватися з сином, не приймаються до уваги за таких підстав.

У п. 17 постанови №3 Пленуму «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року Верховний Суд України роз'яснив, 17, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК ) і виплачуються щомісячно.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV "Про виконавче провадження" він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу відповідач повинен був довести в судовому засіданні належними та допустимими доказами ті обставини на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позову, а саме, те що він у зв'язку із своїм матеріальним становищем та станом здоров'я позбавлений можливості надавати дитині матеріальну допомогу в розмірі 1000 грн. щомісяця, а також довести розмір свого доходу або його відсутність.

Однак в судовому засіданні ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції відповідач не надав доказів у підтвердження свого матеріального становища, стану свого здоров'я та того, що на його утримання знаходиться непрацездатна матір.

Сама по собі додана до апеляційної скарги копія довідки МСЕК про те, що ОСОБА_6 є інвалідом ІІ групи (а.с. 19), не може служити підставою для зменшення розміру аліментів до 550 грн. щомісяця.

За таких обставин, враховуючи вік, стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що для фізичного, духовного, морального і соціального розвитку дитини розмір аліментів повинен становити 1000 грн. щомісяця. Такий розмір аліментів визначений з урахуванням вимог сімейного законодавства і є справедливим.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення, яким стягнути з нього аліменти на утримання сина в розмірі 550 грн. щомісяця немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік