Постанова № 61746492, 29.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/875/16 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комсомольський міський суд Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комсомольський міський суд Полтавської області, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо не здійснення нарахування судді Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_2 щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді за період з 01.05.2016 по 31.05.2016 у сумі 2175 грн;

- зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області здійснити нарахування і виплатити судді Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_2 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді за період з 01.05.2016 по 31.05.2016 у сумі 2175 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області щодо нездійснення нарахування судді Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_2 щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді за період за період з 01.05.2016 року по 31.05.2016 року у сумі 686 грн 84 коп.

Зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області здійснити нарахування і виплатити судді Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_2 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді за період 01.05.2016 року по 31.05.2016 року у сумі 686 грн. 84 коп. із утриманням обов'язкових податків та зборів з даної суми до бюджету.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивачем, ОСОБА_2, та відповідачем, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Полтавській області, подано апеляційні скарги.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року та прийняти нову постанову про повне задоволення його позовних вимог.

Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку спірним правовідносинам в частині застосування до спірних правовідносин Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 та Порядку оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 року №440, оскільки розмір доплати за вислугу років визначається із посадового окладу.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області в своїй апеляційній скарзі просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року та прийняти нову постанову про повну відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку спірним правовідносинам, на думку скаржника, у даному випадку на момент набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року Позивач не мав зазначеного 3-річного стажу.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, ознайомившись із наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково адміністративний позов, виходив з того, що дійсно Позивач має право на щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу, однак, зважаючи на те, що ОСОБА_2 у травні 2016 року перебував 10 днів у відпустці, а 11 днів на лікарняному, то сума доплати має бути перерахована відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 та Порядку оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 року №440.

З таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, Указом Президента України від 07.11.2013 року №620/2013 ОСОБА_2 призначено суддею Комсомольського міського суду Полтавської області.

Наказом в.о. голови Комсомольського міського суду Полтавської області Таранкової І.М. № 9.1-а від 26 листопада 2013 року відповідно до статті 72 Закону України «Про судоустрій та статус суддів України» та указу Президента України № 620/2013 від 07.11.2013 року ОСОБА_2 зараховано на посаду судді Комсомольського міського суду Полтавської області з 26 листопада 2013 року з посадовим окладом згідно із штатним розписом та встановлено надбавку за вислугу років в розмірі 15 відсотків посадового окладу з 26 листопада 2013 року у зв'язку із наявністю стажу роботи станом на 26 листопада 2013 року 00 років 00 місяців 00 днів.

Наказом в.о. голови Комсомольського міського суду Полтавської області Окунь Т.В. № 4.2-а від 03 квітня 2015 року відповідно до пункту 5 статті 133 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» 192-V від 12.02.2015 року на підставі листа ГУДСА України в Полтавській області № 02-19/141 від 31.03.2015 року про розрахунок стажу роботи на посаді судді позивачу припинено здійснювати виплату щомісячної доплати за вислугу років за відсутністю трирічного стажу роботи на посаді судді та скасовано пункт 2 наказу в.о. голови Комсомольського міського суду Полтавської області Таранкова І.М. № 9.1-а від 26.11.2013 року в частині виплати надбавки за вислугу років 15 відсотків посадового окладу.

Наказом голови Комсомольського міського суду Полтавської області Крикливого В.В.№ 13.1-а від 03.08.2015 року відповідно до частини 3 статті 22, частини 1 статті 58 Конституції України, Законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій і статус суддів», що діяли в редакції на час набуття такого права, на підставі Рішення Ради суддів України № 73 від 22.07.2015 року скасовано наказ в.о. голови Комсомольського міського суду Полтавської області Окунь Т.В. № 4.2-а від 03.04.2015 року про припинення здійснення виплат ОСОБА_2; позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 03.08.2015 року, в зв'язку з наявністю стажу роботи станом на 03.08.2015 1 рік 08 місяців 07 днів та зобов'язано здійснити перерахунок та виплата невиплаченої щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді ОСОБА_2 за період з 03.03.2015 року по 02.08.2015 року.

Встановивши обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції переходить до визначення правового регулювання спірних правовідносин та оцінки доказів.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.148 Закону №2453-VІ Державна судова адміністрація України є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

У відповідності до ч.ч.1, 6 Закону №2453- VІ територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України. Територіальні управління Державної судової адміністрації України здійснюють свою діяльність відповідно до положення про них, що затверджується Головою Державної судової адміністрації України.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 ст.129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI (в редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді; далі - Закон №2453) суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

29.03.2015 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року №192-VIII (далі - Закон №192), яким Закон №2453 викладено в новій редакції, та, зокрема, частиною 5 його статті 133 передбачено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Прикінцеві та перехідні положення Закону №192 не містять застережень стосовно збереження за суддями, які на момент набрання ним чинності мали стаж роботи на посаді судді менше 3 років, щомісячної доплати за вислугу років, яку вони отримували відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності Законом №192.

Відсутність такої норми є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією і законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

Одночасно, суд відзначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Отже, положення Закону України №192 щодо умов виплати і набуття права на отримання щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу, у взаємозв'язку із статтею 58 Конституції України, застосовуються до тих відносин, що виникли після набуття ним чинності.

Статтею 8 Конституції України визначено, що Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Конституційний суд України у своєму рішенні № 4-рп/2007 від 18.06.2007 року (справа про гарантії незалежності суддів), зокрема зазначив: «Конституційний суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004 (абзац третій п.п.3.4 п.3 рішення).

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що судді, стаж роботи яких на посаді судді, на момент набрання чинності Законом №192 складав менше 3 років, але які отримували щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, із набуттям чинності вказаним законом, право на отримання такої щомісячної доплати не втратили, а тому мають право її отримувати до набуття ними стажу роботи на посаді судді у 3 роки, а отже й про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Проте, суд першої інстанції невірно застосував до спірних правовідносин положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 та Порядку оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 року №440, з огляду на наступне.

В оскаржуваній постанові суд першої інстанції вказує, що ОСОБА_2 згідно табеля обліку робочого часу працівників Комсомольського міського суду Полтавської області за травень 2016 року, 10 днів (з 01.05.2016 року по 09.05.2016 року) перебував у відпустці та 11 днів (з 10.05.2016 року по 20.05.2016 року) включно перебував на лікарняному, тому за загальним правилом, визначеним Порядком обчислення середньої заробітної плати затвердженим постановою КМ України від 08.02.1995 року №100, доплата за вислугу років нараховується виходячи з розміру посадового окладу судці за фактично відпрацьований час, у зв'язку з чим сума надбавки до посадового окладу має бути нарахована та виплачена позивачеві за період з 01.05.2016 року по 31.05.2016 року у сумі 686 грн. 84 коп. (4 578 грн. 95 коп.*15%).

Однак, колегія суддів зазначає, що даний висновок суду першої є необґрунтованим, оскільки законом, що визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон України «Про судоустрій і статус суддів».

За змістом ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» незалежність судді забезпечується, зокрема, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

У силу вимог ч.5 та ч.10 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус судців» суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у відповідному розмірі. Разом з тим суддя, який не здійснює правосудця (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Як уже зазначалося вище, суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у відповідному відсотковому розмірі посадового окладу, тобто законодавцем чітко встановлено базу обрахування доплати за вислугу років.

Отже, посилання Черкаського окружного адміністративного суду в оспорюваній постанові на те, що за загальним правилом доплата за вислугу років нараховується виходячи з розміру посадового окладу судді за фактично відпрацьований час є необґрунтованими.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі Позивача знайшли своє підтвердження оскаржувана постанова прийнята судом без врахування всіх обставини справи, тому існують підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та скасування постанови суду першої інстанції.

Апеляційна скарга ж Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області задоволенню не підлягає.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. 160, 195, 196,198, 202, 205, 207, 254, 265 КАС України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року -задовольнити.

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області на Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року - скасувати, прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комсомольський міський суд Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо не здійснення нарахування судді Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_2 щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді за період з 01.05.2016 року до 31.05.2016 року у сумі 2175 грн.;

Зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області здійснити нарахування і виплатити судді Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_2 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді за період з 01.05.2016 року до 31.05.2016 року у сумі 2175 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Кучма А.Ю.

Безименна Н.В.