Постанова № 61744218, 27.09.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.09.2016 справа №905/670/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін від позивача від відповідача не зявився; не зявився; розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ", м. Білицьке, м. Добропілля, Донецька областьна рішення господарського судуДонецької областівід12.04.2016 р. (підписано 18.04.2016 р.)у справі№ 905/670/16 (суддя Огороднік Д.М.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть", м. Василівка, Запорізька областьдо Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ", м. Білицьке, м. Добропілля, Донецька областьпростягнення 41 648,32 грн. В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть", м. Василівка, Запорізька область (Позивач) із позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ", м. Білицьке, м. Добропілля, Донецька область (Відповідач) про стягнення за договором №ЦО2014/43КП від 30.01.2014р.: суми основного боргу в розмірі 1 907,17грн., 3% річних в розмірі 143,00 грн., інфляційних в розмірі 2 295,37грн.; за договором №ЦО2014/349-КП від 31.12.2014р.: суми основного боргу в розмірі 32 517,60грн.; пені в розмірі 2 919,48грн.; 3% річних в розмірі 457,58грн.; інфляційних в розмірі 1 408,12грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.04.2016 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 34 424,77 грн., пеню в розмірі 1 721,24 грн., 3% річних в сумі 524,07 грн., інфляційні в розмірі 2 932,82 грн. та судовий збір в сумі 1 310,32 грн.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, а висновки господарського суду, не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на ненастання строку оплати через недодержання позивачем вимог п. 4.3 Договору.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін, які не скористалися правом участі в судовому засіданні, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір

поставки №ЦО-2014/43-КП від 30.01.2014 р. (далі Договір-1), за умовами якого позивач зобовязався поставити у власність відповідача продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, що узгоджені сторонами у цьому Договорі та специфікаціях, які є невідємними частинами даного договору, а відповідач прийняти та оплатити продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов цього Договору (п.п. 1.1, 1.2 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Пунктом 4.3 Договору передбачений перелік товаросупровідних документів, у випадку відсутності яких відповідач має право відмовитись від приймання поставленої продукції.

Відповідно до п. 4.4 Договору, датою поставки вважається дата, зазначена представником відповідача на відповідних товаросупровідних документах, наданих позивачем.

Згідно п. 4.11 Договору, право власності на продукцію переходить від позивача до відповідача після виконання останнім усіх необхідних процедур по прийманню продукції по кількості, якості та комплектації та підписання відповідачем видаткової накладної.

Згідно з п. 5.3 договору розрахунки за поставлену постачальником продукцію по цьому договору здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з моменту поставки партії продукції.

На виконання умов Договору-1 позивачем була поставлена відповідачу продукція на загальну суму 4 320,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-240718 від 24.07.2014 р. на суму 4 320,00 грн.

Вказана видаткова накладна підписана представником позивача та уповноваженим представником відповідача за довіреністю №865 від 24.07.2014р., копія якої наявна в матеріалах справи, без жодних зауважень, містить всі необхідні відомості про продукцію, а також містить відомості про фактичне отримання продукції. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірної продукції.

Також між сторонами був укладений договір №ЦО-2014/349-КП від 31.12.2014 р. (в редакції протоколу розбіжностей від 28.01.2015р.) (далі Договір-2), за умовами якого позивач зобовязався поставити у власність відповідача продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, що узгоджені сторонами у цьому Договорі та специфікаціях, які є невідємними частинами даного договору, а відповідач прийняти та оплатити продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов цього Договору (п.п. 1.1, 1.2 Договору).

Пунктом 4.3 Договору передбачений перелік товаросупровідних документів, у випадку відсутності яких відповідач має право відмовитись від приймання поставленої продукції (п. 4.4 Договору).

Згідно п. 4.9 Договору, право власності на продукцію переходить від позивача до відповідача після виконання останнім усіх необхідних процедур по прийманню продукції по кількості, якості та комплектації та підписання відповідачем видаткової накладної.

За умовами п. 5.4 Договору-2, розрахунки за продукцію, що поставляється здійснюються відповідачем протягом 5 (пяти) календарних днів з дати поставки відповідної продукції.

На виконання умов Договору-2 позивачем була поставлена відповідачу продукція на загальну суму 51 921,60 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-10024 від 10.02.2015р. на суму 25 872,00грн., №РН-11091 від 11.09.2015р. на суму 18 144,00 грн. та № РН-11092 від 11.09.2015р. на суму 7 905,60 грн.

Вказані видаткові накладні підписані представником позивача та уповноваженими представниками відповідача за довіреностями №43 від 10.02.2015р., №251 від 10.09.2015р., копія якої наявна в матеріалах справи, без жодних зауважень, містить всі необхідні відомості про продукцію, а також містить відомості про фактичне отримання продукції. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірної продукції.

В порушення умов п. 5.3 Договору-1, п. 5.4 Договору-2 та положень ст. 530 ЦК України відповідач не виконав умови договорів, кошти за продукцію в повному обсязі не перерахував, у звязку з чим сума основної заборгованості ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" перед ТОВ "Торгова компанія "Спецзапчасть", на момент пред'явлення позову склала за Договором-1 1 907,17 грн. та за Договором-2 32 517,60 грн., що загалом становить 34 424,77 грн.

Через невиконання відповідачем своїх договірних обовязків у останнього перед позивачем утворилась сума заборгованості в розмірі 34 424,77 грн., доказів оплати якої суду не надано.

У відповідності до норм ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За змістом ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

Оскільки при прийманні продукції відповідачем в згідно до "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. № П-6" (із змінами та доповненнями) жодних актів про некомплектність продукції та відсутність супровідних документів не складалося, в подальшому відповідач із відповідними претензіями на адресу позивача не звертався і іншого відповідачем не доведено, судова колегія вважає, що це свідчить про передання відповідачу останніх у повному обсязі.

Доводи скаржника щодо необхідності встановлення судом першої інстанції права власності позивача на спірну продукцію, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки дослідження питання щодо права власності позивача на спірну продукцію не входить до обставин, які мають значення для вирішення даної справи по суті.

В даній справі право власності на спірний товар ніким не оспорюється, спір стосується належного виконання сторонами умов Договору, зокрема, щодо оплати отриманого товару.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Отже судова колегія вважає доводи апеляційної скарги не заснованими на матеріалах справи та розцінює їх як спробу відповідача ухилитися від виконання зобовязання по оплаті поставленого товару.

За таких підстав висновок суду першої інстанції про стягнення суми заборгованості в розмірі 34 424,77 грн. є вірним.

За порушення строків оплати товару загальної суми заборгованості за обома Договорами позивач вимагає стягнути 600,58 грн. 3% річних та інфляційні у розмірі 3 703,85 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши зроблений судом розрахунок, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 524,07 грн. 3% річних та інфляційних у розмірі 2 932,82 грн. на загальну суму заборгованості за обома Договорами поставки.

Крім того позивач вимагає стягнути з відповідача пеню нараховану на суму заборгованості по Договору-2 в розмірі 2 919,48 грн.

Згідно п.п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 6.8 Договору-2 передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, відповідач, за письмовою вимогою позивача сплачує позивачу неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості неоплаченої продукції, але не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши зроблений судом розрахунок, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 1 721,24 грн., судова колегія також вважає його вірним.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 12.04.2016 року у справі № 905/670/16 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ", м. Білицьке, м. Добропілля, Донецька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 12.04.2016 року у справі № 905/670/16 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

СуддіК.І. Бойченко

ОСОБА_3

Надр. 5 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС