Ухвала суду № 61741959, 29.09.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1961/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Гонтаренко Т. М.

Доповідач Дьомич Л. М.

УХВАЛА

29.09.2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Дьомич Л.М.

суддів: Письменного О.А.; Мурашка С.І.

за участю секретаря Федоренко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою національної академії Міністерства внутрішніх справ України на ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 липня 2016 року у справі за позовом національної академії Міністерства внутрішніх справ України до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, у зв'язку з достроковим звільненням з органів внутрішніх справ України, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року національна академія Міністерства внутрішніх справ України звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення вартості витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі у сумі 28142,99 грн.

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 липня 2016 року провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України закрито.

Не погодившись з постановленою ухвалою суду з підстав її незаконності та необґрунтованості національна академія Міністерства внутрішніх справ України подала апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зокрема зазначено, що предметом даного позову є відшкодування відповідачем витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі на підставі договору, у зв'язку з невиконанням його умов, а не спір з приводу прийняття громадян на публічну службу. Відносини сторін є договірними, носять цивільно-правовий характер, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності сторін та регулюються Цивільним кодексом України.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.119-120).

Частиною 2 статті 305 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду у межах, встановлених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступного.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з положень п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки вважав, що спір випливає з публічно - правових відноси і є публічно правовим, а тому вимоги позивача не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, в порядку, визначеному КАС України.

Проте, з такими висновками колегія суддів погодитися не може.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження по справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Розгляд справи в порядку цивільного судочинства здійснюється лише у випадку, якщо його вирішення не проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України).

Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Тобто, до юрисдикції адміністративних судів належать правові спори, з тією особливістю, що вони мають публічний характер: спори з правовідносин, що виникають у сфері публічної адміністрації.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 3 КАС України адміністративний договір - дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наведених в п. 22 постанови від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», за правилами цивільного судочинства розглядаються спори щодо договорів та інших правочинів, укладених відповідно до норм ЦК, інших актів цивільного законодавства, оскільки вони відрізняються від адміністративних договорів, спори щодо яких розглядаються адміністративними судами, тим, що згідно зі статтею 3 КАС України адміністративний договір - це дво - або багатостороння угода, зміст якої становлять права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди. Для таких спорів характерна наявність відносин влади і підпорядкування, а для правочинів, укладених згідно із цивільним законодавством за участю суб'єкта владних повноважень, відносини ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу Київського національного університету внутрішніх справ від 21 липня 2007 року за №655 ОСОБА_2 зараховано до університету на навчання на 1 курс за спеціальністю «Правознавство» (а.с.7).

05 грудня 2007 року між Київським національним університетом внутрішніх справ (виконавцем), ГУ МВС України у Кіровоградській області (замовником) та ОСОБА_2 Юрієвичем (відповідачем) укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України (а.с.8-10).

Відповідно до п.2.3.6 цього договору відповідач зобов'язаний у разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до спливу встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими п. 3 договору відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Наказом У МВС України у Кіровоградській області від 30 серпня 2013 року №324 о/с дск старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 звільнено з ОВС за власним бажанням згідно п.64 «ж» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів Міністерства внутрішніх справ (а.с.23).

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року № 313 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України.

За ст. 1 Порядку визначено механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України прирівнюється до проходження військової служби, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі:

- дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни;

- відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання;

- звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.

Згідно зі ст. 3 Порядку витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням Міністерства внутрішніх справ України та особою.

Відповідно до ч.1 ст.6 Порядку у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати, їх стягнення здійснюється в судовому порядку.

Укладення договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України стало підставою для виникнення взаємних прав та обов'язків між сторонами договору щодо здобуття відповідачем вищої освіти та його працевлаштування. Сторонами такого договору є: виконавець навчальний заклад, замовник головне управління або управління Міністерства внутрішніх справ України та особа курсант.

Таким чином, спір у справі, що розглядається, стосується відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, особою, яка за власним бажанням звільнена із органів внутрішніх справ та випливає з договірних правовідносин, а договірні правовідносини між сторонами, однією з яких є фізична особа, регулюються Цивільним кодексом України.

Враховуючи те, що між сторонами у справі було укладено договір про підготовку фахівця у навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, який є цивільно-правовим договором, то вимоги про стягнення витрат за цим договором повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства за правилами встановленими ЦПК України.

Суд першої інстанції уваги не звернув на вищевикладені норми права, не врахував підстави виникнення спору, а тому за наведених обставин закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України є необгрнутованим, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права та підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.303, ст. 307, ст. 312, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну національної академії Міністерства внутрішніх справ України - задовольнити.

Ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 липня 2016 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: