Рішення № 61740968, 26.09.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/1005/15-ц Головуючий у І інстанції Скарлат О. І.Провадження № 22-ц/780/3212/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 6 26.09.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

26 вересня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Білоконь О.В., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря - Волинець Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 листопада 2015 року у справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» до Київської обласної державної адміністрації, Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельну ділянку та витребування земельних ділянок,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» (далі ДП «Вищедубечанське лісове господарство»), звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що розпорядженнями в.о. голови Київської обласної державної адміністрації від 09 листопада 2007 року за №1260, №1259, 1252, 1250 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельних ділянок у власність громадян» вилучено із постійного користування ДП «Вищедубечанський лісгосп» земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 3,96 га в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Вишгородського району, змінено їх цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення та передано їх у власність ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 для ведення особистого селянського господарства. Згідно з розпорядженнями Вишгородської районної державної адміністрації від 03 грудня 2007 року №895, від 21 грудня 2007 року №№ 1017, 1019, 1020 «Про передачу у власність громадян земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Лебедівської сільської ради» повторно передано у власність, у тому числі і вищевказаним громадянам, вилучені з постійного користування ДП «Вищедубечанський лісгосп» земельні ділянки. На підставі зазначених розпоряджень Вишгородської районної державної адміністрації ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, а саме, ОСОБА_7 - на земельну ділянку площею 0,999 га, ОСОБА_9 - на земельну ділянку площею 0,999 га, ОСОБА_10 - на земельну ділянку площею 0,999 га, ОСОБА_11 - на земельну ділянку площею 0,4412 га.

У подальшому ОСОБА_7 відчужив належну йому на праві власності земельну ділянку площею 0,999 га ОСОБА_13 за договором купівлі-продажу від 28 січня 2008 року, на підставі якого останній набув право власності на неї, отримавши державний акт на право власності на цю земельну ділянку. Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 13 червня 2008 року № 375 ОСОБА_13 змінено функціональне використання земельної ділянки з особистого селянського господарства на індивідуальне садівництво. У подальшому ОСОБА_13 відчужив зазначену земельну ділянку ОСОБА_5, який 10 липня 2008 року отримав державний акт на право власності на цю земельну ділянку та в подальшому провів її розподіл на чотири земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери: 3221884000:33:024:0172, 3221884000:33:024:0173, 121884000:33:024:0174, 3221884000:33:024:0175.

Зазначає, що ОСОБА_9 відчужив належну йому на праві власності земельну ділянку площею 0,999 га ОСОБА_13 за договором купівлі-продажу, на підставі якого ОСОБА_13 набув право власності на неї, отримавши державний акт на право власності на цю земельну ділянку. Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 13 червня 2008 року №375 ОСОБА_13 змінено функціональне використання земельної ділянки на індивідуальне садівництво та проведено її розподіл на три земельні ділянки з кадастровими номерами: 221884000:33:024:0155, 3221884000:33:024:0156, 3221884000:33:024:0157. У подальшому ОСОБА_13 земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221884000:33:024:0157 відчужив ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 22 квітня 2009 року, на підставі якого останній набув право власності на неї, отримавши державний акт на право власності на цю земельну ділянку. Також ОСОБА_13 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 5221884000:33:024:0156 ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 22 лютого 2012 року, на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на неї, отримавши державний акт на про власності на цю земельну ділянку. У подальшому ОСОБА_2 провів її розподіл на дві земельні ділянки, а саме, площею 0,3079 га з кадастровим номером 5221884000:33:024:0183 та площею 0,242 га з кадастровим номером 221884000:33:024:0182. Земельну ділянка площею 0,2 га з кадастровим номером 3221884000:33:024:0155 ОСОБА_13 відчужив на користь ОСОБА_3

ОСОБА_10 відчужив належну йому на праві власності земельну ділянку площею 0,999 га ОСОБА_9 за договором купівлі-продажу від 25 січня 2008 року, на підставі якого ОСОБА_9 набув право власності на неї, отримавши державний акт на право власності на цю земельну ділянку. Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 13 червня 2008 року № 375 ОСОБА_9 змінено функціональне використання земельної ділянки на індивідуальне садівництво та проведено розподіл на дві земельні ділянки, а саме, земельну ділянку площею 0,4999 га з кадастровим номером 3221884000:33:024:0169 та земельну ділянку площею 0,5 га з кадастровим номером 3221884000:33:024:0170. У подальшому ОСОБА_9 відчужив зазначені земельні ділянки ОСОБА_6 та ОСОБА_12 за договором купівлі-продажу від 22 лютого 2012 року, на підставі якого останнім видано два державних акти на ці земельні ділянки. ОСОБА_12 відчужила належну їй земельну ділянку ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу від 19 травня 2013 року, на підставі якого остання отримала державний акт на про власності на вказану земельну ділянку.

ОСОБА_11 відчужила належну їй на праві власності земельну ділянку площею 0,4412 га ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу від 23 січня 2008 року, на підставі якого останній набув право власності на неї, отримавши державний акт на право власності на цю земельну ділянку. Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 13 червня 2008 року № 375 ОСОБА_7 змінено функціональне використання земельної ділянки на індивідуальне садівництво.

Позивач зазначає, що розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 09 листопада 2007 року №1260, №1259, 1252, 1250, якими вилучено земельні ділянки лісогосподарського призначення з постійного користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство», видано в один день, а саме, 09 листопада 2007 року, ними вилучено ліси загальною площею 3,96 га, які знаходились у одному кварталі лісництва (158, виділи 3,4), є єдиним лісовим масивом, використовувались для ведення лісового господарства та передано у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства. Більше того, проекти землеустрою щодо вилучення цих лісових земель розроблялись на підставі дозволів обласної адміністрації, наданих також упродовж одного дня - 26 лютого 2007 року. В один день 16 травня 2007 року були укладені і договори на розробку проектів землеустрою з ДП «Київський науково-дослідний інститут землеустрою». Державну землевпорядну експертизу всі проекти також пройшли упродовж одного дня 23 листопада 2007 року. Проекти землеустрою щодо вилучення спірних земель розроблялись також одночасно, оскільки висновки про їх погодження надавались в один день. Таким чином, прокурор вважає, що Київська обласна державна адміністрація розпорядилась землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка перевищує 1 га, що свідчить про перевищення головою обласної державної адміністрації передбачених законом повноважень. Крім того, при зміні цільового призначення спірних земельних ділянок на підставі розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 13 червня 2008 року №375 були порушені вимоги земельного законодавства.

З урахуванням наведеного, прокурор просив: визнати недійсними розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 09 листопада 2007 року № №№ 1260, 1259, 1252, 1250 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельних ділянок у власність громадян»;

визнати недійсними розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 03 грудня 2007 року № 895, від 21 грудня 2007 року №№ 1017, 1019, 1020 «Про передачу у власність громадян земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Лебедівської сільської ради»;

визнати недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 13 червня 2008 року №375 в частині зміни цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_14 площею 0,9999 га, право на яку посвідчувалось державним актом серія ЯЖ № 405008 (державна реєстрація № 010834200285 від 22 квітня 2008 року); в частині зміни цільового призначення земельних ділянок ОСОБА_13 площею 0,9999 га, право на яку посвідчувалось державним актом серія ЯЖ № 405009 (державна реєстрація № 010834200286 від 22 квітня 2008 року) та площею 0,9999 га, право на яку посвідчувалось державним актом серія ЯЖ № 405014 (державна реєстрація № 010834200291 від 22 квітня 2008 року); в частині зміни цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_7 площею 0,4412 га, право на яку посвідчувалось державним актом серія ЯЖ № 405015 (державна реєстрація № 010834200292 від 22 квітня 2008 року);

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №568083, виданого на ім`я ОСОБА_4, площею 0,25 га для індивідуального садівництва в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Вишгородського району, кадастровий номер 3221884000:33:024:0157;

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 907077, виданого на ім`я ОСОБА_13, площею 0,2 га для індивідуального садівництва в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Вишгородського району, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3, кадастровий номер 3221884000:33:024:0155;

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №351696, виданий на ім`я ОСОБА_6, площею 0,4999 га для індивідуального садівництва в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Вишгородського району, кадастровий номер 3221884000:33:024:0169;

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_7, площею 0,4412 га для індивідуального садівництва в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Вишгородського району, кадастровий номер 3221884000:33:024:0152;

витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Вищедубечанське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_5 земельні ділянки загальною площею 0,999 га з кадастровими номерами: 3221884000:33:024:0172, 3221884000:33:024:0173, 3221884000:33:024:0174, 3221884000:33:024:0175, що розташовані в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Вишгородського району;

витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Вищедубечанське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221884000:33:024:0157, що розташована в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Вишгородського району;

витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Вищедубечанське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_2 земельні ділянки загальною площею 0,5499 га з кадастровими номерами 3221884000:33:024:0183, 3221884000:33:024:0182, що розташовані в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Вишгородського району;

витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Вищедубечанське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,20 га з кадастровим номером 3221884000:33:024:0155, що розташована в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Вишгородського району;

витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Вищедубечанське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,5 га з кадастровим номером 3221884000:33:024:0170, що розташована в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Вишгородського району;

витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Вищедубечанське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,4999 га з кадастровим номером 3221884000:33:024:0169, що розташована в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Вишгородського району;

витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Вищедубечанське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,4412 га з кадастровим номером 3221884000:33:024:0152, що розташована в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Вишгородського району.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 17 листопада 2015 року у задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської областівідмовлено.

В апеляційній скарзі Перший заступник прокурора Київської області просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив із того, що в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що вилучаючи з постійного користування єдиний масив лісу, протягом одного дня, Київська обласна державна адміністрації діяла з перевищенням повноважень встановлених Законом, а також щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, оскільки зазначеними розпорядженнями змінено цільове використання в межах однієї категорії земель землі сільськогосподарського призначення. Також суд першої інстанції прийшов до висновку про сплив строку позовної давності.

Однак у повному обсязі з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно з розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 09 листопада 2007 року №1250 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельних ділянок у власність громадян» вилучено із постійного користування ДП «Вищедубечанський лісгосп» (Пірнівське лісництво, квартал 157 виділи 4; квартал 158 виділ 3) земельну ділянку площею 0,99 га (ліси І групи), розташовану на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району, змінено її цільове призначення на категорію земель сільськогосподарського призначення та передано у власність ОСОБА_11 для ведення особистого селянського господарства без права вирубки дерев.

Згідно з розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 09 листопада 2007 року №1259 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельних ділянок у власність громадян» вилучено із постійного користування ДП «Вищедубечанський лісгосп» (Пірнівське лісництво, квартал 158, виділ 4) земельну ділянку площею 0,99 га (ліси І групи), розташовану на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району, змінено її цільове призначення на категорію земель сільськогосподарського призначення та передано у власність ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства без права вирубки дерев.

Згідно з розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 09 листопада 2007 року №1252 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельних ділянок у власність громадян» вилучено із постійного користування ДП «Вищедубечанський лісгосп» (Пірнівське лісництво, квартал 158, виділ 3) земельну ділянку площею 0,99 га (ліси І групи), розташовану на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району, змінено її цільове призначення на категорію земель сільськогосподарського призначення та передано у власність ОСОБА_10 для ведення особистого селянського господарства без права вирубки дерев.

Згідно з розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 09 листопада 2007 року №1260 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельних ділянок у власність громадян» вилучено із постійного користування ДП «Вищедубечанський лісгосп» (Пірнівське лісництво, квартал 158, виділи 3, 4) земельну ділянку площею 0,99 га (ліси І групи), розташовану на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району, змінено її цільове призначення на категорію земель сільськогосподарського призначення та передано у власність ОСОБА_9, для ведення особистого селянського господарства без права вирубки дерев.

Згідно з розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 03 грудня 2007 року №895 «Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_9 для ведення особистого селянського господарства на території Лебедівської сільської ради» передано у власність ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,9999 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району за межами населеного пункту, без права вирубки земель, виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_9 за умови попереднього відшкодування ним збитків, заподіяних вилученням земельної ділянки.

Згідно з розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 21 грудня 2007 року №1020 «Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_10 для ведення особистого селянського господарства на території Лебедівської сільської ради» передано у власність ОСОБА_10 земельну ділянку площею 0,9999 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району за межами населеного пункту, без права вирубки земель, виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_10 за умови попереднього відшкодування ним збитків, заподіяних вилученням земельної ділянки.

Згідно з розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 21 грудня 2007 року №1017 «Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства на території Лебедівської сільської ради» передано у власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,9999 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району за межами населеного пункту, без права вирубки земель, виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 за умови попереднього відшкодування ним збитків, заподіяних вилученням земельної ділянки.

Згідно з розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 21 грудня 2007 року №1019 «Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_11 для ведення особистого селянського господарства на території Лебедівської сільської ради» передано у власність ОСОБА_11 земельну ділянку площею 0,9999 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району за межами населеного пункту, без права вирубки земель, виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_11 за умови попереднього відшкодування ним збитків, заподіяних вилученням земельної ділянки (а.с.22).

На підставі вказаних вище розпоряджень Вишгородської районної державної адміністрації ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, а саме, ОСОБА_7 - на земельну ділянку площею 0,999 га, ОСОБА_9 - на земельну ділянку площею 0,999 га, ОСОБА_10 - на земельну ділянку площею 0,999 га, ОСОБА_11 - на земельну ділянку площею 0,4412 га.

У подальшому ОСОБА_7 відчужив належну йому на праві власності земельну ділянку площею 0,999 га ОСОБА_13 за договором купівлі-продажу від 28 січня 2008 року, на підставі якого останній набув право власності на неї, отримавши державний акт на право власності на цю земельну ділянку. Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 13 червня 2008 року № 375 ОСОБА_13 змінено функціональне використання земельної ділянки з особистого селянського господарства на індивідуальне садівництво. Після цього, ОСОБА_13 відчужив зазначену земельну ділянку ОСОБА_5, який 10 липня 2008 року отримав державний акт на право власності на цю земельну ділянку та в подальшому провів її розподіл на чотири земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери: 3221884000:33:024:0172, 3221884000:33:024:0173, 121884000:33:024:0174, 3221884000:33:024:0175.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_9 відчужив належну йому на праві власності земельну ділянку площею 0,999 га ОСОБА_13 за договором купівлі-продажу, на підставі якого ОСОБА_13 набув право власності на неї, отримавши державний акт на право власності на цю земельну ділянку. На підставі розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації №375 від 13 червня 2008 року ОСОБА_13 змінив функціональне використання земельної ділянки на індивідуальне садівництво та провів її розподіл на три земельні,я ким присвоєно кадастрові номери: 221884000:33:024:0155, 3221884000:33:024:0156, 3221884000:33:024:0157.

Встановлено, що ОСОБА_13 відчужив належну йому земельну ділянку площею 0,25 га для індивідуального садівництва, кадастровий номер 3221884000:33:024:0157 ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 22 квітня 2009 року, на підставі якого ОСОБА_4 набув право власності на неї, отримавши державний акт на право власності на цю земельну ділянку. Також ОСОБА_13 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 5221884000:33:024:0156 ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 22 лютого 2012 року, на підставі якого останній набув право класності на неї, отримавши державний акт на про власності на цю земельну ділянку. В подальшому ОСОБА_2 провів розподіл належної йому земельної ділянки на дві земельні ділянки, а саме, площею 0,3079 га з кадастровим номером 5221884000:33:024:0183 та площею 0,242 га з кадастровим номером 221884000:33:024:0182. Земельну ділянку площею 0,2 га з кадастровим номером 3221884000:33:024:0155 ОСОБА_13 відчужив на користь ОСОБА_3

Встановлено, що ОСОБА_10 відчужив належну йому на праві власності земельну ділянку площею 0,999 га ОСОБА_9 за договором купівлі-продажу від 25 січня 2008 року, на підставі якого ОСОБА_9 набув право власності на неї, отримавши державний акт на право власності на цю земельну ділянку. Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації № 375 від 13 червня 2008 року ОСОБА_9 змінено функціональне використання земельної ділянки на індивідуальне садівництво та проведено розподіл на дві земельні ділянки, а саме, земельну ділянку площею 0,4999 га з кадастровим номером 3221884000:33:024:0169 та земельну ділянку площею 0,5 га з кадастровим номером 3221884000:33:024:0170. У подальшому ОСОБА_9 відчужив зазначені земельні ділянки ОСОБА_6 та ОСОБА_12 за договором купівлі-продажу від 22 лютого 2012 року, на підставі якого останнім видано два державних акти на ці земельні ділянки. ОСОБА_12 відчужила належну їй земельну ділянку ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу від 19 травня 2013 року, на підставі якого остання отримала державний акт на про власності на вказану земельну ділянку.

Встановлено, що ОСОБА_11 відчужила належну їй на праві власності земельну ділянку площею 0,4412 га ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу від 23 січня 2008 року, на підставі якого останній набув право власності на неї, отримавши державний акт на право власності на цю земельну ділянку. Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 13 червня 2008 року № 375 ОСОБА_7 змінено функціональне використання земельної ділянки на індивідуальне садівництво.

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи та не заперечуються сторонами.

Відповідно до положень ст.84 Земельного кодексу України (далі ЗК України) землі лісогосподарського призначення державної форми власності не можуть передатись у приватну власність, крім замкнених земельних ділянок лісогосподарського призначення площею до 5 га, у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств відповідно до ч. 2 ст.56 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.57 ЗК України, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади передаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємством, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Відповідно до положень ст.ст.163,164 ЗК України завданням охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних та набуття якостей земель, та захист лісових земель від їх необґрунтованого вилучення для інших потреб.

Отже, в силу положень ст.ст.19,57,84 ЗК України та ст.5 Лісового кодексу України (далі ЛК України) спірні земельні ділянки станом на момент відведення першим власникам у 2007 році відносились до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувалися для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України. Вказаний факт встановлено судом та сторонами не спростовується.

З листа ДП «Вищедубечанське лісове господарство» від 05 травня 2015 року вбачається, що земельні ділянки, які вилучені розпорядженнями Київської обласної державної адміністрації від 09 листопада 2007 року за №№ 1260, 1259, 1252, були єдиним лісовим масивом (Пірнівське лісництво, квартал 158, виділ 3,4), а земельні ділянки, що вилучені розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 09 листопада 2007 року №1250 розділені водовипуском (Пірнівське лісництво, квартал 157, виділ 4 та квартал 158, виділ 3). На підтвердження вказаних обставин ДП «Вищедубечанське лісове господарство» надало копію планшета лісовпорядкування 2012 року (а.с.180-182, т.1).

Також по справі встановлено, що оспорюванні розпорядження Київської обласної державної адміністрації видано в один день 09 листопада 2007 року, проекти землеустрою щодо вилучення цих лісових земель розроблялись на підставі дозволів обласної адміністрації, наданих також упродовж 1 дня 26 червня 2007 року. Договори на розробку проектів землеустрою були укладені в один день з однією землевпорядною організацією ДП «Київський науково дослідний інститут землеустрою». Проекти землеустрою щодо вилучення спірних земельних ділянок розроблялись також одночасно, оскільки висновки про їх погодження надавались в один день, зокрема, органом по земельним ресурсам 08 серпня 2007 року, лісокористувачем 03 березня 2007 року, органом архітектури 25 червня 2007 року, природоохоронним органом 31 серпня 2007 року, органом охорони культурної спадщини 26 червня 2007 року. Держану експертизу землевпорядної документації проекти також пройшли в один день 23 жовтня 2007 року.

Однак, суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.212-215 ЦПК України на вказані обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, уваги не звернув, належної правової оцінки їм не дав, внаслідок чого дійшов до необґрунтованого висновку про законність дій Київської обласної державної адміністрації щодо видачі оскаржуваних розпоряджень.

Такий висновок суду першої інстанції не відповідає правовій позиції Верховного Суду України, що міститься у постановах від 20 березня 2013 у справі № 6-13цс13 та від 22 квітня 2015 у справі №6-65цс15, про те, що під час вирішення подібних спорів необхідно визначити, чи не спрямовані правові акти індивідуальної дії голови обласної державної адміністрації на розпорядження землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву, на що переконливо вказують факти, викладені у позовній заяві.

Відповідно до ст.27 Лісового кодексу України, ст.149 Земельного кодексу України, передача у власність, надання у постійне користування для не лісогосподарських потреб земельних ділянок площею більше як 1 га, що перебувають у державній власності, належить до виключної компетенції Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин.

Таким чином, колегія суддів вважає, що Київська обласна державна адміністрація та Вишгородська районна державна адміністрація Київської області не були наділені повноваженнями щодо розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення загальною площею 3,43 га, яка перебувала у державній власності та у постійному користуванні ДП «Вищедубечанський лісгосп», ураховуючи, що відповідно до положень ст.27 ЛК України, ст.149 ЗК України, передача у власність, надання у постійне користування для не лісогосподарських потреб земельних ділянок площею більше як 1 га, що перебувають у державній власності, належить до виключної компетенції Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин, тоді як жодних дій щодо вилучення чи зміни цільового призначення спірних земель Кабінетом Міністрів України не вчинялось, а спірні земельні ділянки вибули з володіння власника держави, поза його волею.

Також суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у Київської обласної державної адміністрації відповідно до положень ст.ст.122, 149 ЗК України відсутні повноваження щодо надання у власність громадянам земель для ведення особистого селянського господарства та зміни цільового призначення земель з лісогосподарського на сільськогосподарського призначення.

Отже, оскільки на момент видачі оскаржуваних розпоряджень Київської обласної держаної адміністрації №№ 1260, 1259, 1252, 1250 від 21 грудня 2007 року, а також розпоряджень Вишгородської районної державної адміністрації № 895 від 03 грудня 2007 року та №№ 1017, 1019, 1020 від 21 грудня 2007 року, уповноваженим органом рішення про зміну категорії спірних земель за цільовим призначенням з лісогосподарського на сільськогосподарське не приймалось, вказане, відповідно до положень ст.21 ЗК України, є підставою для визнання цих розпоряджень недійсними.

Аналогічна правова позиція щодо можливості надання громадянам земель для ведення особистого селянського господарства виключно з категорії земель сільськогосподарського призначення викладена у постанові Верховного Суду України від 13 листопада 2013 у справі № 6-123цс13.

Також не відповідає нормам матеріального права і висновок суду першої інстанції щодо законності зміни цільового призначення спірних земельних ділянок з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва.

До категорії земель сільськогосподарського призначення відносяться землі за видами цільового призначення (видами використання), що визначені ч.3 ст.2 Земельного кодексу України.

При цьому правовий режим використання земельних ділянок, призначених для ведення особистого селянського господарства, визначається спеціальним законом - Законом України «Про особисте селянське господарство», а для ведення садівництва - ст.35 Земельного кодексу України.

Відмінність правового режиму земель, що відводяться для ведення особистого селянського господарства, та земель, що відводяться для індивідуального садівництва, додатково підтверджується положеннями ст.121 Земельного кодексу України, якою встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, що також обумовлені особливостями - кожного виду використання земельної ділянки.

При цьому абз.2 ч.5 ст.20 ЗК України встановлено обовязок власників використовувати землі зазначеної категорії виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених ст.ст.31,33-37 цього Кодексу.

Отже, відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель землі сільськогосподарського призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню, а зміна цільового призначення має проводитись у відповідності з Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 502, з обовязковим розробленням проекту землеустрою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05 березня 2013 у справі №21-417а12.

Відповідно до ст.393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що порушення Київською обласною державною адміністрацією та Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області, вимог земельного та лісового законодавства при вилученні, зміні цільового призначення та передачі у власність відповідачам фізичним особам земельних ділянок із земель державної власності знайшли своє підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Однак, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельну ділянку та витребування земельних ділянок слід відмовити, у звязку з пропуском строку позовної давності.

По справі встановлено, що представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_15 подав до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності (а.с.39-44, т.1).

Також із заявою про застосування строку позовної давності звернувся до суду першої інстанції відповідач ОСОБА_2 (а.с.104-107, т.1).

Як вбачається із змісту позовної заяви, Перший заступник прокурора Київської області послався на те, що про порушення права держави на спірні земельні ділянки прокуратурі стало відомо лише після проведення перевірки розпоряджень місцевих адміністрацій, прийнятих упродовж 2007 2008 років, проведеної на підставі постанови від 18 травня 2014 року №56. Тому позивач вважає, що строк позовної давності не пропущено.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком предявлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими субєктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку предявлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі предявлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

На позови прокуратури, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади чи органу місцевого самоврядування поширюється положення ст.257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч.1 ст.261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як субєкт владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Саме такий правовий висновок зробив Верховний Суд України при розгляді справи №6-68цс15 в постанові від 16 вересня 2015 року, який згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов`язковим для судів.

Як вбачається з матеріалів справи, прокуратурою предявлено позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Вищедубечанське лісове господарство».

Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади, здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів (ч.ч.1, 2 ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»).

Відповідно до ст.13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель, викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному законом, координація проведення земельної реформи розроблення і забезпечення виконання, загальнодержавних програм використання та охорони земель; організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою, встановлення порядку проведення моніторингу земель, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Державаздійснює повноваження власника землі через спеціально створені уповноважені органи в галузі земельних відносин.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Згідно зі ст. 9 цього Закону державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.

Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року №1958 була утворена в складі Державного комітету по земельних ресурсах та є органом виконавчої влади.

Таким чином державі, в особіКабінету Міністрів України та утвореним ним органам, які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, було і могло бути відомо про порушення права власності держави на землюз часу вчинення цього порушення. Разом із тим, ці уповноважені державою органи не вчинили покладених на них законом обовязків щодо усунення цих порушень протягом строк позовної давності, а тому право держави, як власника землі не підлягає судовому захисту.

Тобто, Кабінет Міністрів України в силу наділених повноважень через спеціально створені уповноважені органи в галузі земельних відносин, що здійснюють контролю за використанням та охороною земель, міг довідатися про порушене право з моменту прийняття оскаржуваних розпоряджень Київської обласної державної адміністрації - 09 листопада 2007 року, а також з моменту прийняття розпоряджень Вишгородської районної державної адміністрації - 03 грудня 2007 року та 13 червня 2008 року.

Як вбачається з письмових пояснень представника ДП «Вищедубечанське лісове господарство» від 19 серпня 2015 року, про оскаржувані розпорядження Київської обласної державної адміністрації та Вишгородської районної державної адміністрації ДП «Вищедубечанське лісове господарство» стало відомо 13 грудня 2007 року, тобто з часу надходження на рахунок ДП «Вищедубечанське лісове господарство» коштів у сумі 208980 грн., які були сплачені ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в рахунок погашення збитків, повязаних з вилученням спірних земельних ділянок з лісогосподарського виробництва (а.с.182-183, т.1).

По справі встановлено, що прокуратурою предявлено позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Вищедубечанське лісове господарство»15 червня 2015 року, тобто з пропуском строку позовної давності, що згідно з ч.4 ст.267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

У позовній заяві прокуратурою не ставилося питання про поновлення пропущеного строку позовної давності.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в позові з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» до Київської обласної державної адміністрації, Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельну ділянку та витребування земельних ділянок- відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді