Постанова № 61740828, 30.09.2016, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/2777/16-а

Провадженя№ 2-а/266/49/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2016 року м.Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., за участі секретаря Циганкової М.М., позивача ОСОБА_1, представника відповідача Шевчук О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2016 року позивач звернувся із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя (далі - УПФУ), вказуючи на те, що з 07.12.2009 року він знаходиться на обліку в УПФУ та отримує пенсію за вислугу років, призначену на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII (у редакції, чинній на час призначення пенсії - грудень 2009 року) в розмірі 80% від суми заробітної плати. 18.05.2016 року він звернувся до УПФУ із заявою про перерахунок пенсії відповідно довідки прокуратури Донецької області №18-57-136 від 15.02.2016 року та 19.05.2016 року звернувся із додатковою заявою про перерахунок пенсії виходячи з розрахунку 90% від суми заробітної плати. Листом №6910/02 від 23.05.2016 року в перерахунку пенсії відповідачем було відмовлено. Про своє порушене право дізнався лише після отримання відповіді УПФУ, тому вважає, що строк звернення до суду ним не пропущено. Просив суд визнати протиправними дії УПФУ щодо відмови в перерахунку пенсії, скасувати рішення про відмову в перерахунку пенсії, зобов'язати УПФУ провести перерахунок пенсії з 14.06.2012 року та сплатити недоотримані суми пенсії за минулий час, провести перерахунок пенсії та виплатити різницю в пенсії за минулий час з 01.12.2015 року.

Позивач свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснив суду, що про порушення своїх прав він дізнався після отримання рішення відповідача, яким йому було відмовлено в перерахунку пенсії. Вважає дії УПФУ неправомірними, а рішення про відмову в перерахунку пенсії не обґрунтованим.

Представник відповідача, Шевчук О.О., позовні вимоги не визнала, пояснила, що нормами ч. 17 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» які визначали норми та порядок перерахунку пенсії працівникам прокуратури втратили чинність з дня набрання законної сили Законом України «Про прокуратуру» №1697. Згідно ч.20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» умови та порядок надання перерахунку призначених пенсії визначається Кабінетом Міністрів України, який не було визначено на час звернення позивача. З 01.10.2014 року Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» внесено зміни до Закону України «Про прокуратуру», внаслідок яких не передбачається проведення перерахунку пенсії з урахуванням стажу набутого після призначення пенсії згідно положень Закону України «Про прокуратуру». Таким чином, спеціальний стаж, який дає право на пенсію за вислугу років залишається незмінним з дати призначення пенсії. Також наполягав на порушенні ОСОБА_1 строків звернення до суду за захистом свого порушеного права, просила в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши думку сторін, вивчивши письмові матеріали справи, приходить до наступних висновків:

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Верховний Суд України у постанові від 10 грудня 2013 року роз'яснив, що «Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії».

Згідно Конституції України, що є основним законом держави і нормою прямої дії: права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Статтею 46 Конституції України проголошено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім цього, відповідно до рішення Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213 передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовує норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника - консультанта народного депутата України. Згідно ст.86 Закону України від 14.10.2014 року №1697-VІІ «Про прокуратуру» передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначається Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з принципу незворотності дії законів у часі, суд вважає, що зазначені положення п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» стосуються порядку призначення пенсії прокурорам у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Положення частини 20 ст.86 Закону України від 14.10.2014 року №1697-VІІ «Про прокуратуру» передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначається Кабінетом Міністрів України стосуються перерахунку лише тих пенсій, які призначені після набрання чинності даного Закону.

Тому суд вважає, що скасування порядку нарахування пенсій за спеціальними законами з 1 червня 2015 року та подальше призначення таких пенсій на загальних підставах, не впливає на можливість проведення перерахунку пенсії, призначеної раніше, у відповідності до діючих на час її призначення норм Закону України від 05 листопада 1991 року N 1789-XII "Про прокуратуру" (у редакції, чинній на час призначення пенсії).

Аналогічна правова позиція зі спірного питання вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 10 грудня 2013 року у справі N 21-348а13, від 17 грудня 2013 року у справі №21-445а13, від 06.10.2015 (справа №127/11720/14-а).

Так, відповідно до постанови Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справі N 21-348а13 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, вказано, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Згідно зі ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

З 1 жовтня 2011 року положення частини першої статті 50-1 Закону N 1789-XII щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом N 3668-VI.

Разом з тим підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюють частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону N 1789-XII, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону N 3668-VI змін не зазнали (змінилася лише нумерація частин цієї статті).

Так, відповідно до частини тринадцятої статті 50-1 Закону N 1789-XII обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з частиною вісімнадцятою статті 50-1 Закону N 1789-XII призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Таким чином, після набрання чинності Постанови КМУ від 30 вересня 2015 р. № 763 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. № 505» позивач отримав право на перерахунок призначеної йому пенсії у зв'язку із збільшенням розміру заробітної плати відповідної прокурорської посади, яку займав позивач.

Суд вважає, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у перерахунку пенсії, оскільки помилково застосував до спірних правовідносин положення нового Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, натомість при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, із можливість її перерахунку в подальшому, тобто ст. 50-1 Закону України № 1789-ХІІ.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист та неприпустимість обмеження конституційного права громадян на додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначена за спеціальними законами (в тому числі і Законом України «Про прокуратуру»). (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року N 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни тощо. Порядок проходження служби врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, що покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність.

Зокрема, громадяни України, які працюють в органах прокуратури, зобов'язані виконувати свої професійні обов'язки і в неробочий час або поза службою. Крім того, до працівників прокуратури, у випадках, передбачених Конституцією України, у законодавчому порядку запроваджено певні обмеження окремих конституційних прав і свобод. Працівники органів прокуратури: не можуть бути членами політичних партій та громадських організацій, які мають політичну мету - ч.2 ст.6 Закону України «Про прокуратуру»; обмежені у правах на підприємницьку діяльність, працю - ч.5 ст.46 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, визначений законами України відповідно до положень Конституції України комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту працівників органів прокуратури, зумовлений особливістю професійних обов'язків та певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїм сім'ям рівня життя, вищого за прожитковий мінімум. Тобто соціальні гарантії працівників прокуратури випливають з характеру покладених на них службових обов'язків у зв'язку з виконанням ними державних функцій.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України деякі преференції, встановлені Законом України « Про прокуратуру», є не пільгами, а гарантіями та іншими засобами забезпечення професійної діяльності окремих категорій громадян, ефективного функціонування відповідних органів.

Крім того, відповідно до ст.ст. 22,64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України «Про прокуратуру»), є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Конституційний суд України у рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005 чітко визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося таке звуження, а саме: звуження обсягу прав та свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики.

Також, Конституційний суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави.

Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховною Суду України № 9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в статті 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акту, з точки зору його відповідності Конституції та у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дії.

Судові рішення повинні ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 КАС України, звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України - гарантується.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивача за вислугу років виходячи з розрахунку 86 відсотків від суми заробітної плати, визначеної у довідці прокуратури Донецької області № 18-57-1611 від 01 серпня 2016 року відповідно до статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року N 1789-XII "Про прокуратуру".

Визнаючи людину найвищою соціальною цінністю, Конституція України закріплює широке коло прав та свобод, гарантує і забезпечує їх захист, в тому числі і від порушення з боку держави, її органів та посадових осіб.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.17 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ в редакції, яка діяла на час призначення пенсії, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії 18.05.2016 року, тобто, як того вимагає ч.17 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ протягом 12 місяців з дня набуття права на підвищення пенсії.

Посилання відповідача на правомірність відмови в зв'язку із внесеними змінами є, на думку суду, хибною та суперечить положенням ст.. 58 Конституції України, оскільки погіршує положення позивача, а з цього виходить, що такі зміни не мають зворотної дії в часі, тому суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь недотриманих сум пенсії та різниці в розмірі пенсії є обґрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6-12, 17-18, 41, 69-71, 79, 86, 94, 122-128, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та вислугу років - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя щодо відмови ОСОБА_3 у перерахунку пенсії за вислугу років по заробітній платі згідно довідки прокуратури Донецької області №18-57-136 від 15.02.2016 року.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області №1147 від 23.05.2016 року щодо відмови ОСОБА_3 в перерахунку пенсії за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.1991 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області провести перерахунок пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.1991 року, виходячи з розрахунку 86% від суми заробітної плати, визначеної у довідці прокуратури Донецької області №18-57-1811 від 12.07.2012 року з 14 червня 2012 року, сплативши на користь ОСОБА_3 недоотриману суму пенсії та виплатити в розмірі пенсії за минулий час.

Провести перерахунок пенсії ОСОБА_3 до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.1991 року, виходячи з розрахунку 90% від суми заробітної плати, визначеної у довідці прокуратури Донецької області від 15.02.2016 року №18-57-136 без обмежень граничного розміру пенсії та виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час з 01.12.2015 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 551,20 (п'ятсот п'ятдесят одна грн. 20 коп.) гривень.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд міста Маріуполя протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя: Пантелєєв Д. Г.