Ухвала суду № 61740532, 28.09.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 348/340/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1952/2016

Категорія 57

Головуючий у 1 інстанції Мужик І.І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Горейко М.Д., Проскурніцького П.І.,

секретаря Шемрай Н.Б.,

з участю представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на рішення Надвірнянського районного суду від 21 липня 2016 року

в с т а н о в и л а :

Рішенням Надвірнянського районного суду від 21 липня 2016 року задоволено позов.

Визнано недійсним договір фінансового лізингу №002708 від 01.12.2015 року з додатками від 01.12.2015 року укладеного між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто».

Стягнуто з ТзОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_2 сплачений авансовий платіж в сумі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_2 551.20 грн судового збору по справі.

Апелянт на дане рішення подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Вважає, що при прийнятті рішення суду першої інстанції, поряд з умовами, визначеними сторонами в договорі, слід було перевіряти також відповідність істотних умов договору вимогам закону, яким визначаються обов'язкові істотні умови відповідного виду договору.

Суд не надав правової оцінки юридично значущій поведінці позивача, який мав на момент укладення договору необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Посилання суду першої інстанції на те, що підставами для визнання договору недійсним є відсутність у відповідача ліцензії та статусу фінансової установи є безпідставними, тому що відповідач займається виключним видом господарської діяльності з надання послуг фінансового лізингу, на що має відповідний дозвіл.

Між сторонами був укладений договір фінансового лізингу, а не договір про надання інших фінансових послуг, а тому відповідач не зобов'язаний отримувати будь-який окремий дозвіл або ліцензію, оскільки таке не передбачено законом.

Судом не було досліджено, що до моменту передання лізингоодержувачу транспортного засобу у користування, договір фактично ще не носить ознаки договору найму, а отже на даний момент відносин сторін за договором нотаріальне його посвідчення не вимагається.

Суд посилаючись на положення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» зробив висновок, що договір містить умови, які є несправедливими, не зазначивши які саме умови, та в чому полягає їх несправедливість, та чи порушують такі умови загальні норми законодавства. Не звернув уваги на те, що штрафні санкції за одностороннє розірвання лізингоодержувачем договору діють не увесь строк дії договору, а лише до моменту отримання ним транспортного засобу сплативши частково або повністю Авансовий внесок.

Крім того, вважає, що суд першої інстанції не врахував того, що між сторонами було укладено цивільно-правовий договір з дотриманням усіх вимог, які ставляться чинним законодавством України.

Тому просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_2 в грудні місяці 2015 року вирішив придбати трактор «Foton 354» (предмет лізингу) в ТзОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» за ціною 112 000 грн. згідно розміщеного оголошення в мережі «Інтернет».

01.12.2015 року позивач по справі ОСОБА_3 прибув в офіс компанії в м. Хмельницький, де між ними було укладено договір фінансового лізингу №002708 від 01.12.2015 року з приводу придбання вказаного трактору. Вартість предмету лізингу на момент укладення договору становила 9 179. 69 доларів США, що за обмінним курсом на момент укладення договору становило 255 000 грн. Однак, в оголошенні була вказана вартість трактора 112 0000 грн., яку узгодили сторони, оскільки тривалий час він не реалізовувався, а акумуляторна батарея за цей час вийшла з ладу.

У звязку з цим позивачем було сплачено авансовий платіж в розмірі 25 000 грн., а також його було запевнено, що вказаний трактор буде доставлено йому 03.12.2015 року за вказаною ціною в сумі 112 000 грн., яка була погоджена між сторонами по справі, додому(ас.7-15).

Однак, 03.12.2015 року вказаний трактор позивачу по справі не було поставлено.

У звязку з цим 03.12.2015 року позивач зателефонував до представника відповідача - ТзОВ « Лізингова компанія «Ваш Авто» і йому було повідомлено, з мотивів того, що через мережу «Інтернет» від нього прийшла відмова від покупки.

04.12.2015 року позивач по справі повторно прибув в м. Хмельницький, щоб врегулювати ситуацію, однак йому запропоновано написати заяву про розірвання договору фінансового лізингу та повернення коштів.

При ознайомленні з даним договором позивач зрозумів, що йому кошти в добровільному порядку не повернуть, а можливості щодо розірвання договору відсутні.

Згідно з п.1.4 Договору фінансового лізингу від 01.12.2015 року №002708 лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобовязаннями відповідає продавець.

В договорі фінансового лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звернутися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, тому пункт 1.4 Договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням ст.808 ЦК України щодо солідарної відповідальності продавця і лізингодавця, і водночас обмежує права споживача на захист і отримання відшкодування у передбачених законом випадках.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до переконання, що такі умови є несправедливими.

Частинами 1, 2, 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Згідно п. 5.4 Договору фінансового лізингу, лізингодавець звільняється від відповідальності стосовно будь-яких претензій, вимог або проваджень проти лізингодавця як власника предмета лізингу щодо будь-якого травмування, смерті, пошкодження або втрати, спричинених навколишньому середовищу, юридичним або фізичним особам або майну, що пов'язано з володінням, експлуатацією, транспортуванням та ін. предмета лізингу.

Але на підставі п. 7.3 даного Договору, страхування предмета лізингу, здійснюється за рахунок споживача, але на користь лізингодавця.

До істотних умов договору лізингу Закон України «Про фінансовий лізинг» відносить умову про лізингові платежі, які, згідно ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Перелік лізингових платежів є вичерпним.

Умовами спірного договору передбачені такі лізингові платежі (ст. 1, п. 1.7 ст. 2 договору) перший лізинговий платіж, який складається із: адміністративного платежу у розмірі 10% вартості предмета лізингу згідно додатку № 1 до договору; авансу ціни предмета лізингу, який становить 50% вартості предмета лізингу; комісію за передачу предмета лізингу у розмірі 3% вартості предмета лізингу.

Як вбачається із договірних умов, складова першого лізингового платежу «адміністративний платіж» виходить за межі переліку платежів, передбачених законом.

Розділом 12 Договору встановлена жорстка відповідальність споживача перед лізингодавцем за невиконання будь-яких умов договору, і водночас відсутня така відповідальність лізингодавця перед споживачем. Так, пунктами 12.1-12.13 Договору стосовно лізингоодержувача встановлена відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій, одностороннього розірвання договору лізингодавцем, відшкодування збитків, повернення предмета лізингу. Споживач же позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у випадку порушення відповідачем умов договору. Суд першої інстанції також прийшов до обґрунтованого висновку, що положення даного розділу Договору є несправедливими, а вимоги позивача доведеними щодо включення відповідачем у договір несправедливих умов (п. 1.4, та розділ 12).

Згідно ч.ч. 5,6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Суд прийшов до висновку, що визнання недійсними вказаних положень договору окремо призведе до необхідності зміни інших умов договору, суттєво змінить зміст договору, а тому визнав недійсним договір в цілому.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України), а статтею 13 ЦК України передбачено заборону на вчинення дій, які б могли завдати шкоди іншій особі, та зловживання правом.

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості, адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства.

Як зазначає Верховний Суд України в своїй постанові від 16.12.2015 року до спірних правовідносин також застосовуються вимоги Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Пункт 4 частини першої статті 34 цього закону вказує, що діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (п.11-1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до ч.1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Відповідачем не надано ліцензії для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

Відповідачем не надано суду доказів про наявність в нього відповідної ліцензії.

З такими доводами погоджується і суд апеляційної інстанції, а доводи апелянта щодо відсутності необхідності у отриманні ними такої ліцензії, спростовуються вищенаведеними чинними правовими нормами.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Даний договір за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до вимог абзацу 2 ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Враховуючи вищенаведене для суду є обов'язковим висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 року.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 01 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ТзОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», нотаріально посвідчений не був.

Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Дослідивши умови договору фінансового лізингу, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір містить несправедливі умови, визначені ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів».

Наведене узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року (справа № 6-330цс16).

За положеннями ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" адміністративний платіж не відноситься до витрат лізингодавця, що безпосередньо пов»язані з виконанням договору лізингу.

Оскільки договір лізингу містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, а згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, то вірним є висновок суду щодо недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення оспорюваного договору та стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого ним авансового платіжу в сумі 25 000 гривень.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» відхилити.

Рішення Надвірнянського районного суду від 21 липня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_4

ОСОБА_5