Рішення № 61740503, 27.09.2016, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/234/16-ц

Провадження № 2/344/2386/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2016 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

секретаря Мічути Т.Б.

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

12 січня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 15 березня 1993 року працював на Дар`ївському промисловому майданчику Луганського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, що підпорядковується ОСОБА_4 «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз», що є філією Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз». Трудова книжка залишилася в зоні проведення антитерористичної операції у кадровому відділі відповідача, доступу до неї немає. У звязку з проведенням антитерористичної операції на тій частині території Луганської області, де здійснювало діяльність Луганське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів та проживав позивач із сімєю, він змушений був виїхати до міста Бердянськ Запорізької області. 18 серпня 2014 року позивач став на облік у штабі по роботі з вимушеними переселенцями в Запорізькій області та оформився в органах соціального захисту як внутрішньопереміщена особа. 22 жовтня 2014 року позивач поїхав до смт. Новопсков, що є підрозділом Луганського ЛВУ, та звернувся з листом до заступника начальника Луганського ЛВУ про надання матеріальної допомоги та про переведення у будь-який підрозділ УМГ «Донбастрансгаз», що знаходиться поза межами дії зони антитерористичної операції, проте відповіді не отримав. 25 травня 2015 року позивач направив листа до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про переведення на іншу роботу в Публічному акціонерному товаристві «Укртрансгаз». На свій лист позивач отримав відповідь про те, що наказом № 105/к від 21 травня 2015 року ОСОБА_1 звільнений з роботи за пунктом 4 статті 40 Кодексу законів про працю України. 14 липня 2015 року позивач надіслав на адресу відповідача лист-згоду про переведення на інше місце роботи у звязку зі зміною істотних умов праці. На даний лист ОСОБА_1 отримав відповідь від Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», в якому йому пропонувалася прибути у філію «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» для відповідного оформлення. З 14 вересня 2015 року позивач виконує обовязки лінійного трубопровідника 5 розряду лінійно-експлуатаційної служби Богородчанського промислового майданчика Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ОСОБА_4 «Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз». Позивач вважає звільнення з роботи незаконним, також зазначає, що йому також завдана моральна шкода. За таких обставин позивач просить поновити його на роботі відповідно до займаної посади, стягнути з відповідача середньомісячну зарплату за час вимушеного прогулу від часу незаконного звільнення до часу поновлення на роботі та моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

16 червня 2016 року позивачем надана заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з ОСОБА_4 «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 травня 2015 року по 30 вересня 2015 року у розмірі 8308,19 грн.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали на підставах, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Позивач пояснив, що він є працевлаштованим з 14 вересня 2015 року на посаді лінійного трубопровідника 5 розряду лінійно-експлуатаційної служби Богородчанського промислового майданчика Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ОСОБА_4 «Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз», проте працює на даній посаді на період відпустки працівника для догляду за дитиною, але він бажає мати постійне місце роботи.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що позивачем був пропущений строк позовної давності, позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, позивач був звільнений з дотриманням вимог чинного законодавства України, також позивач був працевлаштований відповідачем, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які приймають участь у справі, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 10 липня 2015 року, ОСОБА_1 не отримує допомогу як переміщена особа (а.с. 7).

Позивач отримав лист від 27 листопада 2015 року за вих. № 11-06/678 від Головного управління Держпраці у Луганській області про те, що Дарївський промисловий майданчик Луганського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ОСОБА_4 «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» знаходився за адресою: Луганська область, місто Ровеньки, вулиця Транспортна, 71, на даний час територія міста Ровеньки непідконтрольна українській владі, підприємство перереєструвалося на підконтрольну територію за адресою: Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Паркова, 70 (а.с. 8).

ОСОБА_1 отримав листа від 19 листопада 2015 року за вих. № 02-20 від ОСОБА_4 «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», з якого вбачається, що філія не має можливості оформити дублікат трудової книжки або надати будь-які документи, які б підтверджували нарахування та виплату заробітної плати (а.с. 9).

Згідно листа від 12 жовтня 2015 року за вих. № 13035/5-002 Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», наказом № 105/к від 21 травня 2015 року ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України (а.с. 10).

ОСОБА_1 на своє звернення отримав лист від 14 грудня 2015 року за вих. №04.1-Ш-49/1 від Головного управління Держпраці у Донецькій області (а.с. 11-13).

Позивач 02 листопада 2015 року звернувся зі скаргою до Департаменту контрольно-наглядової діяльності з питань праці Державної інспекції України з питань праці та Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (а.с. 14-16).

29 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» та ОСОБА_4 «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» про надання підтвердження про роботу з 15 березня 1993 року на Дар`ївському промисловому майданчику Луганського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ОСОБА_4 «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» та оформлення дублікату трудової книжки (а.с. 17-19).

На підставі наказу від 11 вересня 2015 року № 231/к ОСОБА_1 прийнято на роботу трубопровідником лінійним 5 розряду лінійно-експлуатаційної служби Богородчанського промислового майданчика Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів з 14 вересня 2015 року (а.с. 20, 88).

У відповідь на своє звернення від 14 липня 2015 року позивач отримав листа від Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (а.с. 21).

25 травня 2015 року, 14 липня 20105 року ОСОБА_1 звернувся з листом до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (а.с. 22-24, 33).

Позивач отримав на своє звернення відповідь від 29 травня 2015 року за вих. №23/01/1809-15 від Державної інспекції України з питань праці (а.с. 25).

ОСОБА_1 отримав повідомлення від 30 березня 2015 року від начальника Луганського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів про зміну істотних умов праці та можливість з 01 червня 2015 року продовжити роботу в іншій місцевості (а.с. 26).

Згідно наказу № 105/к від 21 травня 2015 року ОСОБА_1, охоронника 4 розряду (пост № 6) загону охорони Да`рївського промислового майданчика Луганського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, звільнено 21 травня 2015 року за прогул без поважних причин, пункт 4 статті 40 Кодексу законів про працю України (а.с. 27, 80).

ОСОБА_1 отримав лист від Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» з переліком вакантних посад (а.с. 28-29, 85-86).

Наказом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» № 125 від 27 березня 2015 року внесено зміни в наказ Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» від 17 березня 2015 року № 108 «Про роботу в іншій місцевості» (а.с. 30, 73).

Президентом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» прийнятий наказ 17 березня 2015 року № 108 «Про роботу в іншій місцевості» (а.с. 31-32, 71-72).

ОСОБА_1 звернувся з заявою від 25 травня 2015 року до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (а.с. 33-35).

Позивач звернувся з заявою від 22 жовтня 2014 року до заступника начальника Луганського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів про надання матеріальної допомоги та про готовність виконувати обовязки у будь-якому підрозділі, що знаходиться поза зони антитерористичної операції (а.с. 36).

ОСОБА_5 та ОСОБА_1 мають посвідчення батьків багатодітної сімї (а.с. 37).

ОСОБА_1 отримав відповідь зі штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України (а.с. 38).

04 листопада 2014 року ОСОБА_1 у місті Бердянськ Запорізької області взятий на облік як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення (а.с. 39).

Позивач отримав довідку про первинну реєстрацію особи переселенця від 18 серпня 2014 року № 1261 (а.с. 40).

У Пенсійному фонді України зареєстровані індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 (а.с. 41-42).

Відповідно до довідки від 18 липня 2013 року, позивач працює у Луганському лінійному виробничому управлінні магістральних газопроводів (а.с. 43).

Луганським лінійним виробничим управлінням магістральних газопроводів дана позитивна характеристика на ОСОБА_1 (а.с. 44).

ОСОБА_1, відповідно до довідки від 02 листопада 2015 року, взятий на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, та перемістився з тимчасово окупованої території до міста Івано-Франківська (а.с. 46).

Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» позивачу надісланий лист від 08 грудня 2014 року за вих. № 04-3607 щодо працевлаштування, в якому пропонується позивачу та його дружині перелік вакантних посад для працевлаштування, просить розглянути запропоновані варіанти в термін до 12 грудня 2014 року та письмово повідомити (а.с. 66).

09 грудня 2014 року складений акт щодо повідомлення працівників Луганського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів про необхідність розгляду запропонованих посад та письмового повідомлення про обрані варіанти (а.с.67).

12 грудня 2014 року та 22 грудня 2014 року складені акти щодо повідомлення ОСОБА_1 та його дружину ОСОБА_5 про необхідність прибуття у смт. Новопсков для ознайомлення з переліком вакантних посад по філії з метою подальшого працевлаштування (а.с. 68-69).

30 січня 2015 року начальником ВТС Дарївського промислового майданчика Луганського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів складена доповідна записка про відсутність на роботі охоронника ОСОБА_1, а також зазначається, що згідно штатного розкладу на проммайданчику повинно бути 5 охоронників, через відсутність протягом півроку одного охоронника не забезпечується нормальна тривалість робочого часу інших охоронників, що негативно впливає на роботу команди охорони (а.с. 70).

Начальником Луганського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів на адресу позивача складені листи від 30 березня 2015 року (а.с. 74).

18 травня 2015 року складений акт про те, що ОСОБА_1 повідомили про необхідність надати пояснення щодо незявлення на роботу (а.с. 75-77).

19 травня 2015 року, 20 травня 2015 року були складені акти про відмову ОСОБА_1 надати пояснення щодо незявлення на роботу (а.с. 75-77).

Начальник Луганського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів звернувся з листом від 20 травня 2015 року до первинної профспілкової організації Луганського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів про заплановане звільнення ОСОБА_1 з роботи у звязку з прогулом (а.с. 78).

Начальник Луганського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів звернувся з листом від 20 травня 2015 року до позивача про необхідність явки до профкому з приводу дачі згоди на звільнення (а.с. 79).

Відповідно до наказу від 04 грудня 2015 року № 546 ліквідовано ОСОБА_4 «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (а.с. 81-82).

ОСОБА_5 звернулася з заявою від 25 травня 2015 року до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (а.с. 83).

14 липня 2015 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (а.с. 84).

10 вересня 2015 року позивач звернувся з заявою до начальника Богородчанського промислового майданчика Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів про прийняття на роботу (а.с. 87).

ОСОБА_1 отримав від Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» відповідь на скаргу від 02 листопада 2015 року (а.с. 89).

Позивач отримав відповідь від Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на звернення від 29 вересня 2015 року (а.с. 90).

На виконання наказу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» від 27 березня 2015 року № 125 наданий список працівників ОСОБА_4 «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», які виявили бажання продовжувати роботу в іншій місцевості (а.с. 91-94).

03 листопада 2015 року, 29 січня 2016 року директором ОСОБА_4 Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» прийнято накази «Про встановлення компенсації оплати за наймане житло» (а.с. 95-98).

Позивач отримав відповідь від 16 березня 2016 року за вих. № ПУ-2 від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (а.с.113).

15 жовтня 2015 року укладений договір оренди між ОСОБА_6, Орендодавцем, та ОСОБА_5, Орендарем (а.с. 116-117).

Згідно довідки Обласної психоневрологічної лікарні № 3, ОСОБА_1 звертався на прийом до лікаря тричі: 15 вересня 2015 року, 10 листопада 2015 року та 24 листопада 2015 року (а.с. 118-119).

Торгово-промисловою палатою України засвідчений сертифікат № 3633 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (а.с. 136).

Відповідно до довідки про розмір тарифної ставки (місячного посадового окладу), розмір тарифної ставки охоронника 4 розряду загону охорони (пост № 6) Дарївського промислового майданчика Луганського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» по 21 травня 2015 року становив 2220 грн. (а.с. 137).

Стаття 129 Конституції України передбачає, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Положеннями частин першої-третьої статті 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої-другої статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі понад трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року передбачено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Відповідно до частини першої статті 43 Кодексу законів про працю України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згідно пункту 15 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43(1) КЗпП. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник. Згода профспілкового органу на звільнення не може бути визнана такою, що має юридичне значення, якщо не додержані вимоги про участь у засіданні цього органу більше половини його членів, або згода давалась на прохання службової особи, що не наділена правом прийняття і звільнення і не мала відповідного доручення правомочної особи, чи з ініціативи самого профспілкового органу або з інших підстав, ніж зазначалось у поданні власника чи уповноваженого ним органу, а потім і в наказі про звільнення. Оскільки у зазначених вище нормах за їх змістом йдеться про профспілковий орган підприємства, установи, організації, профспілкові органи структурних підрозділів (цехів, управлінь, відділів тощо) можуть вирішувати питання про дачу згоди на звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, якщо їм таке право делеговане профспілковим органом підприємства, установи, організації.

У відповідності з чинним трудовим законодавством України звільнення за вчинення прогулу є дисциплінарним стягненням і повинно здійснюватися з додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних правил.

Частиною першою статті 147 Кодексу законів про працю України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до частини першої статті 149 Кодексу законів про працю України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Судом встановлено, що між сторонами був укладений безстроковий трудовий договір, за яким ОСОБА_1 прийняв на себе трудовий обовязок по виконанню обовязків охоронника. 09 грудня 2014 року працівники Луганського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів були повідомлені про необхідність розгляду запропонованих посад та письмового повідомлення про обрані варіанти, проте 12 грудня 2014 року та 20 грудня 2014 року позивач повідомив, що не має можливості прибути у смт. Новопсков, що належить до території, підконтрольній Україні, у звязку з його хворобою, хворобою дітей, зайнятістю, але жодних доказів, що підтверджують це не надав, у матеріалах справи дані докази також відсутні.

Позивач протягом тривалого часу з 30 жовтня 2014 року по 21 травня 2015 року не з`являвся на роботу, жодних заяв про надання відпустки, про переведення на іншу роботу, в інший підрозділ позивачем не надавалося.

З метою з`ясування причини невиходу на роботу 18 травня 2015 року та 19 травня 2015 року працівниками Луганського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів було здійснено позивачу телефонні дзвінки та направлено на електронну пошту сканкопії письмового звернення про надання пояснень, проте позивач відмовився надавати пояснення.

Також, як вбачається з доповідної записки від 30 січня 2015 року начальника ВТС Дарївського промислового майданчика Луганського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, згідно штатного розкладу на проммайданчику повинно бути 5 охоронників, один охоронник протягом півроку не з`являвся на роботу у звязку з чим не була забезпечена нормальна тривалість робочого часу інших охоронників

Суд не може прийняти в якості доказу повідомлення від 30 березня 2015 року (а.с. 26) на якому значиться, що 21 квітня 2015 року ОСОБА_1 з наказами ознайомлений та згоден перевестися на роботу в іншу місцевість, оскільки позивач не надав жодних доказів про те, що він повідомляв відповідача про свою згоду на переведення і відповідачу було про це відомо.

Зазначений доказ (повідомлення від 30 березня 2015 року) підтверджує лише те, що ОСОБА_1 було відомо про зміну істотних умов праці та можливість продовжити роботу в іншій місцевості.

Незважаючи на те, що позивач перебував на території, підконтрольній Україні, про що свідчать довідки про взяття його на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території, жодних належних та допустимих доказів поважності причини відсутності на роботі позивачем відповідачу не надано.

Також відсутні такі докази і у матеріалах справи.

Лише після того, як позивачу стало відомо про наявність наказу від 21 травня 2015 року про його звільнення, позивач почав надсилати листи на адресу відповідача з проханням перевести на роботу в іншу місцевість.

Крім того, відповідач здійснив усі необхідні дії для працевлаштування працівників, що підтверджується інформацією ОСОБА_4 «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз», наданою на адресу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», а саме: списком працівників ОСОБА_4 «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», які виявили бажання продовжувати роботу в іншій місцевості (а.с. 91-94).

З огляду на викладене, суд вважає, що звільнення позивача ОСОБА_1 за пунктом 4 статті 40 Кодексу законів про працю України здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства про працю, тому позовні вимоги про поновлення на роботі як необґрунтовані та безпідставні не підлягають задоволенню, а також не підлягають задоволенню вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, оскільки дані вимоги випливають з вимоги про поновлення на роботі.

У відповідності до положень статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з безпідставності позовних вимог, суд приходить до переконання, що строк позовної давності, який просив застосувати представник відповідача до позовних вимог, не може бути застосований, оскільки відповідно до абзацу 3 пункту 11Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підставі, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Виходячи з вищезазначеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо і взаємний звязок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди слід відмовити у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, а позивач звільнений від сплати судових витрат, їх необхідно віднести на рахунок держави.

На підставі вищевикладеного, відповідно до статей 2, 40, 43, 147, 149, 237-1 Кодексу законів про працю України, керуючись статтями 3, 4, 6, 7, 10, 57-60, 77, 88, 169, 197, 209, 212-214, 218, 222, 223, 292, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Вступна та резолютивна частини рішення складені, підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 27 вересня 2016 року.

Повний текст рішення суду складений 30 вересня 2016 року.

Суддя Л.В. Мелещенко