Ухвала суду № 61738933, 05.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

0,2

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

05.09.2016

Справа № 915/860/15

Суддя Борисенко І.І., розглянувши позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Приватного акціонерного товариства “Райз-Максимко” про визнання договору про надання поворотної фінансової допомоги №26/03-02з від 26.03.2013, укладений між ТОВ «Волари Експорт» та ПрАТ «Підгороднянський елеватор» (правонаступником якого є ПАТ «Компанія «Райз») неукладеним.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Кредитні ініціативи” звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Підгороднянський елеватор” про стягнення коштів у сумі 3 303 081,54 грн. (з яких: 1 905 350 грн. сума основного боргу, 956 577,64 грн. інфляційні втрати, 75 013,37 грн. 3% річних) за договором про надання повторної фінансової допомоги №26/03-02з, право вимоги по стягненню за неналежне виконання якого перейшло до позивача на підставі договору факторингу №01 від 26.12.2014.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2015 здійснено заміну відповідача у справі з Приватного акціонерного товариства “Підгороднянський елеватор” на його правонаступника Публічне акціонерне товариство “Компанія “Райз”, матеріали справи №915/860/15 направлені за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою суду від 09.07.2015 справа №915/860/15 прийнята суддею Борисенко І.І. до свого провадження.

Ухвалою суду від 01.10.2015 зупинено провадження у справі №915/860/15 до вирішення справи №910/24734/15 за позовом Публічного акціонерного товариства “Компанія “Райз” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Волари Експорт”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Кредитні ініціативи” про визнання договору факторингу №01 від 26.12.2014р. недійсним.

У зв’язку з тим, що рішенням суду від 30.11.2015 у справі №910/24734/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2016 про визнання недійсним договору факторингу №01 від 26.12.2014, у задоволенні позову відмовлено, суд поновив провадження у справі на підставі ухвали від 11.04.2016.

Ухвалою суду від 08.07.2016 прийнята зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства “Компанія “Райз” про визнання договору факторингу №01 від 26.12.2014, укладений між ТОВ “Волари Експорт” та ТОВ “Кредитні Ініціативи” недійсним до розгляду разом з первісним.

01.09.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Райз-Максимко”, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про визнання договору про надання поворотної фінансової допомоги №26/03-02з від 26.03.2013, укладений між ТОВ «Волари Експорт» та ПрАТ «Підгороднянський елеватор» (правонаступником якого є ПАТ «Компанія «Райз») неукладеним.

Вказана позовна заява третьої особи обґрунтована тим, що договором про надання поворотної фінансової допомоги №26/03-02з від 26.03.2013 не визначено строк надання грошових коштів. Оскільки відсутнє визначення часу надання коштів, ПАТ «Райз-Максимко» звертається до суду з позовом про визнання вказаного договору неукладеним, з посиланням на ч.1 ст. 640, ч. 2 ст. 1046 ЦК України.

Відповідно до ст. 26 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.

Виходячи з аналізу даної норми, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, - це ймовірні суб'єкти спірних матеріальних правовідносин, які вступають у чужий процес із метою захисту своїх суб'єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів

Самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що вона вважає, ніби в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона і саме її право порушено відповідачем. Тож третя особа із самостійними вимогами заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь. Тому третя особа із самостійними вимогами процесуально протиставляє себе не лише відповідачу, а й позивачу.

Під час розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. У контексті коментованої статті під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Відтак, третя особа може бути допущена до участі у справі лише у тому випадку, коли її самостійна вимога спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем. Вимога, спрямована на будь-що, що знаходиться поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, а має бути здійснена через подання самостійного позову.

Як свідчать матеріали справи №915/860/15 первісні позовні вимоги обґрунтовані наявністю заборгованості Відповідача перед Позивачем за договором про надання поворотної фінансової допомоги №26/03-02з від 26.03.2013. Відповідно ж до укладеного договору факторингу №01 від 26.12.2014 Позивачу відступлено право вимоги повернення поворотної фінансової допомоги. Таким чином на підставі договору факторингу №01 від 26.12.2014 Позивач отримав право вимоги до Відповідача за неналежне виконання своїх зобов’язань за договором поворотної фінансової допомоги №26/03-02з від 26.03.2013.

У зустрічному позові предметом спору є вимога про визнання договору факторингу №01 від 26.12.2014 недійсним.

Натомість третя особа просить суд визнати неукладеним договір про надання поворотної фінансової допомоги №26/03-02з від 26.03.2013, укладений між ТОВ «Волари Експорт» та ПАТ “Підгороднянський елеватор” (правонаступником якого є ПАТ «Компанія «РАЙЗ»).

Відтак, третя особа звертається з позовом, вимоги за яким не є тотожними вимогам ані за первісним позовом, ані за зустрічним позовом, а саме просить визнання неукладеним договір про надання поворотної фінансової допомоги №26/03-02з від 26.03.2013, тоді як первісний позов стосується стягнення заборгованості за тим же договором, а предметом зустрічного позову є визнання недійсним договору факторингу №01 від 26.12.2014 на підставі якого Позивач отримав право вимоги до Відповідача за неналежне виконання своїх зобов’язань за договором поворотної фінансової допомоги №26/03-02з від 26.03.2013.

Отже, самостійна вимога третьої особи не стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у справі (ані за первісним ані за зустрічним позовом), що є підставою для повернення позовної заяви на підставі п. 5 ст. 63 ГПК України.

У п. 1.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її позовної заяви, що повинна відповідати вимогам статей 54 - 57 ГПК, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду (стаття 26 ГПК). Питання про прийняття такої заяви, відмову в її прийнятті або про її повернення вирішується на загальних підставах згідно зі статтями 61 - 63 ГПК. Зокрема, дійшовши висновку про те, що у відповідній заяві не зазначено обставин, на яких ґрунтується вимога третьої особи, та/або доказів, що підтверджують ці обставини, суд повертає заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 названого Кодексу. Якщо ж така третя особа звертається з позовом, вимоги за яким не є тотожними вимогам за первісним позовом (наприклад, про визнання недійсним договору, тоді як первісний позов стосується стягнення заборгованості за тим же договором), позов третьої особи може бути повернуто на підставі пункту 5 частини першої статті 63 ГПК, оскільки третя особа може бути допущена до участі у справі лише тоді, коли її самостійна вимога стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у справі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Керуючись п. 5.ст. 63, 86 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Приватного акціонерного товариства “Райз-Максимко” повернути без розгляду.

Суддя І.І. Борисенко