Рішення № 61738689, 22.09.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/38/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2016 справа № 908/1393/16

за позовом приватного підприємства "Бэль" (юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 46; адреса для листування: 01000, м. Київ, Оболонська набережна, буд. 11, корпус 2, офіс 4; електронна адреса: 2314705674@mail.gov.ua)

до відповідача-1 приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (69051, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А; адреса для листування: 69002, м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, 40, оф. 210)

до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю Страхова компанія "ТІТ" (125167, Російська Федерація, м. Москва, Ленінградський проспект, будинок 47, будівля 2; адреса для листування 01135, м.Київ, вул. Золотоустівська, 23а, поверх 3)

про стягнення 5474483,08 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 23.02.2016 р., паспорт серії НОМЕР_2 від 16.08.1996 р.; ОСОБА_2, довіреність № 03/16 від 16.01.2016 р., паспорт серії НОМЕР_3 від 08.04.1997 р.;

від відповідача-1: ОСОБА_3, довіреність № 270/17 від 08.04.2016 р., паспорт серія НОМЕР_4 від 29.05.2008 р.; ОСОБА_4, довіреність № 132/17 від 30.12.2015 р.

від відповідача-2: ОСОБА_3, довіреність № 34 від 02.08.2016;

Приватним підприємством "Бэль" 20.05.2016 р. заявлено позовні до приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" про стягнення 4178554,00 грн., що складаються з суми грошового зобов'язання (страхове відшкодування), як основна сума боргу в розмірі 4100320,00 грн., а також встановленого індексу інфляції за весь час прострочення 77906,00 грн., 3 % річних 328,02 грн., пені (розмір у позові не зазначено), додаткові витрати, пов'язані ПС (розмір у позові не зазначено).

Ухвалою суду від 24.05.2016 року порушено провадження у справі № 908/1393/16, присвоєно справі номер провадження 18/38/16, судове засідання призначене на 29.06.2016 року. Розгляд справи відкладався до 07.07.2016 р., 08.07.2016 р., 22.09.2016 р. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 22.09.2016 р.

Ухвалою суду від 08.07.2016 р. відповідно до ст. 24 ГПК України до участі у справі відповідачем-2 залучено товариство з обмеженою відповідальністю Страхова компанія "ТІТ" (Російська Федерація, м. Москва).

За клопотанням представника позивача судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг" бази даних "Діловодство спеціалізованого суду".

В судовому засіданні 22.09.2016 р. позивачем підтримано заяву про збільшення розміру позовних вимог. Заява надійшла до господарського суду Запорізької області електронною поштою з електронним цифровим підписом, про що складено акт від 04.08.2016 р. У відповідності до ст. 22 ГПУ України заяву задоволено судом.

Розглядаються позовні вимоги про стягнення 4184000 грн. грошового зобов'язання (страхового відшкодування) як основна сума боргу, 259408 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 68952 грн. 32 коп. річних процентів, 879476 грн. 80 коп. пені, 82645 грн. 96 коп. додаткових витрат, пов'язаних з повітряним судном.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові та заяві №2 про збільшення позовних вимог. В обґрунтування вимог вказує, що 17.07.2012 р. з відповідачем-1 уклав договір обов'язкового страхування повітряних суден № 2986937, за умовами якого об'єктом страхування є майнові інтереси позивача як власника літака Diamond 40NG UR-TEL, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням повітряним судном (п. 2.1). Позивач вважає, що відповідач-1 належним чином не виконав зобов'язання за договором обов'язкового страхування повітряних суден № 2986937 від 17.07.2012 р. Зазначив, що 02.08.2015 р. відбулась авіаційна подія, що за умовами п. 3.7.2 договору є страховим випадком, а саме відбулось серйозне пошкодження повітряного судна Diamond 40NG UR-TEL, його окремих частин та елементів конструкції, яке мало місце на ЗПМ "АТСК "Євростар", с. Гоголів Броварського району Київської області, у зв'язку з чим 02.08.2015 р. приватне підприємство "Бэль" належним чином повідомило телефоном страховика - приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія АСКА", 06.08.2015 р. ПП "Бэль" надало страховику заяву про страховий випадок та на виплату страхового відшкодування. Вважає, що ним виконано всі умови договору обов'язкового страхування повітряних суден № 2986937 від 17.07.2012 р., що стосуються безпосередньо його обов'язків в разі настання авіаційної події, а також вжито всі можливі заходи щодо надання додаткових документів, які неодноразово просив страховик та жодних зауважень від страховика після цього не надходило. Так, 02.08.2015 р. позивачем повідомлено відповідача-1 по телефону (п. 4.3.2 договору) щодо настання авіаційної події, після цього відповідач-1 запросив певні копії документів, серед яких зазначено в тому числі й заяву про страховий випадок та на виплату страхового відшкодування (п. 6.1 договору), що підтверджується листом від 04.08.2015 р. № 2128. Приватне підприємство «Бэль» 06 серпня 2015 р. надало страховику заяву про збиток повітряного судна і на виплату страхового відшкодування та копії документів, які позивач міг фактично надати. Позивач вважає, що останній день для виплати страхового відшкодування настав 06.12.2015 р., враховуючи п. 6.4 договору. Договір обов'язкового страхування повітряних суден № 298637 від 17.07.2012 р. припинив свою дію, у зв'язку закінченням строку, відповідно до п. 7.4 договору. Позивач просить стягнути з відповідадача-1 4184000 грн. грошового зобов'язання (страхового відшкодування) як основну суму боргу. Також, у відповідності до ст. 625 ЦК України до стягнення заявлено 259408 грн. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з 07.12.2015 р., по 29.06.2016 р., 68952 грн. 32 коп. 3 % річних, нарахованих за зазначений період. За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно до п. 6.7 договору до стягнення заявлено 879476 грн. 80 коп. пені, нарахованої за період з 07.12.2015 р. по 10.06.2016 р. Крім того, до стягнення заявлено 82645 грн. 96 коп. додаткових витрат, пов'язаних з повітряним судом.

Позивачем заявлено клопотання про вихід за межі позовних вимог, в якому просить додатково до основної вимоги задовольнити вимоги про зобов'язання ПрАТ «УАСК АСКА» сплатити на користь позивача 3% річних та втрати від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 4184000, починаючи з 29.06.2016р. по день проведення повного розрахунку.

Судом відмовлено в задоволенні клопотання про вихід за межі позовних вимог з огляду на наступне:

Відповідно до пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Однак, зі змісту зазначеної норм вбачається, що вихід за межі позовних вимог за клопотанням заінтересованої сторони є правом, а не обов'язком суду.

Господарський суд може реалізувати це право за наявності таких умов: - це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору; - про це є клопотання заінтересованої сторони. Необхідністю є наявність двох зазначених умов одночасно. Приписи вказаної норми не надають господарському суду права змінювати предмет позову, а також розглядати позовні вимоги, які не були заявлені позивачем.

З тексту заяви про вихід за межі позовних вимог вбачається, що позивач просить суд зобов'язати відповідача-1 сплатити річні проценти та втрати від інфляції грошових коштів по день проведення повного розрахунку.

Відповідно до ст. 84 ГПК України резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимоги. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

Суд відмовляє позивачу у задоволенні клопотання щодо застосування частини 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, та зазначає, що судом не може вирішуватися питання про обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому та позивач не був позбавлений можливості збільшити розмір позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення по справі за умови дотримання встановленого порядку. Щодо нарахувань за період після винесення рішення у даній справі, то такі вимоги можуть бути предметом окремого судового розгляду.

Також, у судовому засіданні 22.09.2016 р. позивачем заявлялося клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідач-1. Судом відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення позову, про що винесено відповідну ухвалу від 22.09.2016 р.

Відповідач-1 - ПрАТ «УАСК АСКА» заявлені позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов вказує, що відповідно до п. 4.5.5.3 договору обов'язкового страхування повітряних суден № 2986937 від 17.07.2012 р., на відповідача-1 покладається обов'язок здійснити виплату страхового відшкодування у разі настання страхового випадку. Однак, відповідач-1 вважає що вищевказана авіаційна подія не є страховим випадком, а тому ПрАТ "УАСК АСКА" не мало жодних підстав для здійснення страхового відшкодування. Після звернення позивача до відповідача із заявою про настання страхового випадку із вимогою про здійснення страхового відшкодування, відповідач, в свою чергу, беручи до уваги ймовірність настання страхового випадку, листом від 03.08.2015 р. № 94406 повідомило Перестраховика - товариство з обмеженою відповідальністю Страхова компанія "ТІТ" (Російська Федерація) про настання вищевказаної авіаційної події. Отримавши повідомлення про настання авіаційної події, ТОВ СК "ТІТ", згідно із ексклюзивним правом, передбаченим застереженням АVN41А до договору страхування (додаток № 3 до договору), листом від 07.08.2015 р. № 258 звернулося до товариства з обмеженою відповідальністю "НТЦ "Независимые эксперты и иски в авиации" (Російська Федерація) із проханням провести сюрвюєрський огляд пошкодженого повітряного судна, проаналізувати обставини та причини авіаційної події, зібрати всі необхідні для врегулювання збитків документи та надати рекомендації щодо врегулювання таких збитків. За результатами вищевказаного огляду складено 23.12.2015 р. "Промежуточный отчёт о страховой экспертизе по случаю повреждения ВС Diamond DA 40 NG б/н при посадке на взлётно-посадочной площадке аэроклуба Евростар (Гоголев, Киевская обл., Украина) 02.08.2015". Національним бюро з розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами для встановлення причини вищевказаної авіаційної події, що сталася на території України, з метою визначення її причини і вжиття заходів щодо запобігання таким подіям у майбутньому також було проведено відповідне розслідування, за результатами якого складено 22.01.2016 р. Остаточний звіт авіаційної події № 4.10-60, 03.08.2015 р. "Зіткнення ПС із поверхнею землі під час виконання зльоту після невдалої посадки на ЗПМ "АТСК "Євростар". Посилаючись на Промежуточный отчёт о страховой экспертизе та Остаточний звіт про авіаційну подію № 4.10-60, 03.08.2015 р., а також керуючись п. 3.10.1 та 3.10.5 договору обов'язкового страхування повітряних суден № 2986937 від 17.07.2012 р., відповідач-1 зазначив, що мав підстави вважати, що повітряне судно виконувало політ з порушенням вимог Посібника з льотної експлуатації Повітряного судна та здійснювало посадку в місці, що не відповідає вимогам вищевказаного Посібника, наслідком чого стала недостатність наявної посадкової дистанції, що і стало основною причиною авіаційної події, а отже, керуючись п. 6.8 договору страхування, не мав правових підстав вважати заявлену авіаційну подію страховим випадком, а тому ПрАТ "УАСК АСКА" правомірно відмовило у виплаті страхового відшкодування листом вих. № 0298 від 11.02.2016 р. щодо відмови у виплаті страхового відшкодування - Справа № 450/И.

Відповідач-2 - ТОВ Страхова компанія «ТІТ» - заявлені позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов вказує, що авіаційна подія не є страховим випадком, а тому відповідач-1 не мав жодних підстав для здійснення страхового відшкодування. Жодним положенням договору страхування, договору перестрахування № VRE 0000002988 або законодавства України не встановлюються вимоги щодо визначення кола осіб або конкретної організації, яка має проводити вищевказані дії, а тому відповідач-2 був вільним у виборі при зверненні до експертної установи, яка має у своєму штаті відповідних фахівців. Відповідач-1 мав підстави вважати, що повітряне судно виконувало політ з порушення вимог Посібника з льотної експлуатації Повітряного судна та здійснювало посадку в місці, що не відповідає вимогам вищевказаного посібника, наслідком чого стала недостатність наявної посадкової дистанції, що і стало основною причиною авіаційної події. Вищевикладені обставини викладені перестраховиком у листі № 21 від 02.02.2016 р., направленому відповідачу-1, та враховуючи зазначені висновки, ПрАТ «УАСК АСКА» правомірно визнало авіаційну подію не страховим випадком та відмовило у здійсненні страхового відшкодування.

Також, відповідач-2 зазначає, що договір перестрахування № VRE 0000002988 страхує виключно ризики ПрАТ «УАСК АСКА», які можуть виникнути у такої особи у зв'язку з виконанням своїх зобов'язань за договором страхування, та є окремим правочином, укладеним відповідачем-1 та відповідачем-2, невиконання зобов'язання за яким не є предметом розгляду даної справи.

Крім того, представник відповідача-2 зазначив, що адресою листування з ТОВ «СК «ТІТ» є м. Київ, просив суд направляти процесуальні документи українською мовою без перекладу за вказаною у відзиві адресою.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив:

Приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (страховик, відповідач-1 у справі) та Приватним підприємством «Бэль» (страхувальник, позивач у справі) 17 липня 2012 р. укладено договір СТД № 2986937 обов'язкового страхування повітряних суден, предметом страхування якого є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням Повітряними судами, зазначеними у Додатку №1 до цього договору. Страховик здійснює страхування повітряних суден страхувальника в межах, у строки і на умовах цього договору, відповідно до Порядку і правил проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації, затв. постановою КМУ від 12.10.2002 р. № 1535 (п. 1.2).

Договір страхування № 2986937 від 17.07.2012 р. діяв в редакції додаткових угод № 1 від 28.09.2012 р., № 2 від 15.02.2013 р., б/н від 13.10.2013 р., б/н від 16.12.2013 р., б/н від 26.12.2014 р.

Відповідно до п. 3.2 договору страхування № 2986937 загальна страхова сума за цим договором визначена в розмірі 4184000 грн.

Пунктом 3.5 договору страхування (в редакції додаткової угоди від 26.12.2014 р.) передбачено, що він набирає чинності з 00 годин за київським часом 18.07.2012 р. та діє до 23 години 59 хвилин 59 секунд за київським часом 31.12.2015 р.

Страховими випадками за цим договором, згідно з п. 3.7, зокрема, є повна загибель ПС та пошкодження окремих частин повітряного судна, систем та елементів його конструкції під час руління, в повітрі та на землі.

Пунктом 3.10 договору страхування передбачено за яких умов випадки, зазначені в пунктах 3.7.1 та 3.7.2 цього договору, не вважаються страховими.

Пунктом 4.3.2 договору страхування передбачено обов'язок страхувальника у разі авіаційної події із застрахованим ПС, що може викликати відповідальність страховика за цим договором (додатковою угодою до нього), протягом 2 робочих днів з дня коли йому стане відомо про настання авіаційної події письмово повідомити про це страховика замовленим листом, нарочним або факсом.

Пунктом 4.5 договору страхування передбачено обов'язки страховика, зокрема, у разі визнання факту настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування не пізніше, ніж через 10 (десять календарних днів після підписання страхового акта (п.п. 4.5.5.3); у разі прийняття рішення про відмову в страховій виплаті, повідомити про це страхувальника в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови протягом 15 п'ятнадцяти) діб після закінчення розслідування страхового випадку.

Згідно п. 4.4.5 договору страхування страховик має право на власний розсуд визначати перестраховика своєї відповідальності. Пунктом 2.8 договору страхування передбачено, що згідно з застереженням АVN 41А (додаток № 3 до цього договору) перестраховиком визначено ТОВ «СК ТІТ».

На виконання п. 4.4.5 договору страхування приватним акціонерним товариством "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (перестрахувальник, відповідач-1 у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю Страхова компанія "ТІТ" (перестраховик, відповідач-2 у справі) 23.07.2012 р. укладено договір перестрахування № VRE 0000002988 на підставі додатку № 3 до договору обов'язкового страхування повітряних суден № 2986937 від 17.07.2012 р. Згідно договору перестрахування предметом страхування/перестрахування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України та пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням повітряним судном: гелікоптером Diamond 42 NG, державний реєстраційний номер UR-ВELL, у відповідності до умов договору обов'язкового страхування повітряних суден № 2986937 від 17.07.2012 р.

В Додатку № 1 до договору № 2986937 від 17.07.2012 р. зазначено, що повітряним судном, щодо якого укладено договір страхування, є Diamond 42 NG, державний реєстраційний номер UR-ВELL, страхова сума за ПС 4184000 грн., страховий тариф - 3,03 % від страхової суми.

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідачів, в договорі перестрахування № VRE 0000002988 від 23.07.2012 р. допущено технічну помилку при зазначені виду повітряного судна (а саме зазначено «гелікоптер»), інші данні, за якими можна ідентифікувати об'єкт страхування/перестрахування, співпадають.

Як свідчать вивчені матеріали, 02 серпня 2015 р. відбулася авіаційна подія з повітряним судном Diamond 42 NG UR-ВELL.

У відповідності до п. 4.3.2 договору страхування позивач повідомив ПрАТ «УАСК АСКА» про настання страхового випадку на злітно-посадочному майданчику АТСК «Євростар» та звернувся із заявою з вимогою про здійснення страхового відшкодування.

Листом № 94406 від 03.08.2015 р. ПрАТ «УАСК АСКА» повідомило перестраховика - ТОВ «СК «ТІТ» про настання авіаційної події.

На підставі повідомлення про настання авіаційної події згідно із ексклюзивним правом, передбаченим застереженням АVN41А до договору страхування (додаток № 3 до договору), відповідач-2 звернувся листом від 07.08.2015 р. № 258 до товариства з обмеженою відповідальністю "НТЦ "Независимые эксперты и иски в авиации" (Російська Федерація) із проханням провести сюрвюєрський огляд пошкодженого повітряного судна, проаналізувати обставини та причини авіаційної події, зібрати всі необхідні для врегулювання збитків документи та надати рекомендації щодо врегулювання таких збитків.

Експертом за результатами огляду складено "Промежуточный отчёт о страховой экспертизе по случаю повреждения ВС Diamond DA 40 NG б/н при посадке на взлётно-посадочной площадке аэроклуба Евростар (Гоголев, Киевская обл., Украина) 02.08.2015" від 23.12.2015 р. Незалежним експертом визначено, що причиною авіаційної події було недотримання вимог посібника з льотної експлуатації повітряного судна.

Національним бюро з розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами для встановлення причини вищевказаної авіаційної події, що сталася на території України, з метою визначення її причини і вжиття заходів щодо запобігання таким подіям у майбутньому також проведено відповідне розслідування, за результатами якого складено 22.01.2016 р. Остаточний звіт авіаційної події № 4.10-60, 03.08.2015 р. "Зіткнення ПС із поверхнею землі під час виконання зльоту після невдалої посадки на ЗПМ "АТСК "Євростар".

ПрАТ "УАСК АСКА" листом вих. № 0298 від 11.02.2016 р. відмовило у виплаті страхового відшкодування (справа № 450/И), посилаючись на «Промежуточный отчёт о страховой экспертизе» та Остаточний звіт про авіаційну подію № 4.10-60, 03.08.2015 р., а також керуючись п. 3.10.1 та 3.10.5 договору обов'язкового страхування повітряних суден № 2986937 від 17.07.2012 р. В листі № 0298 страховиком зазначено, що ПрАТ «УАСК АСКА має підстави вважати, що повітряне судно виконувало політ з порушенням вимог Посібника з льотної експлуатації Повітряного судна та здійснювало посадку в місці, що не відповідає вимогам вищевказаного Посібника, наслідком чого стала недостатність наявної посадкової дистанції, що і стало основною причиною авіаційної події. Керуючись п.п. 3.10.1, 3.10.5 п. 3.10 та п. 6.8 договору страховик зазначив, що не має правових підстав вважати заявлену авіаційну подію страховим випадком та відмовляє у виплаті страхового відшкодування.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, на підставі договорів чи інших правочинів.

Статтею 979 ЦК України, яка кореспондується із ст. 16 Закону України "Про страхування", передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній в договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування наведені у ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону України "Про страхове відшкодування". При цьому, за приписами ч. 2 ст. 991 ЦК України договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

За змістом положень статті 988 Цивільного кодексу України, статті 20 Закону України "Про страхування" обов'язок страховика здійснити страхове відшкодування виникає лише у разі настання страхового випадку.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України "Про страхування" відмова страховика у виплаті страхового відшкодування може бути оскаржена страхувальником в судовому порядку.

Отже, суд повинен встановити обґрунтованість відмови страховика у виплаті страхового відшкодування та кваліфікації випадку як не передбаченого умовами договору страхування.

Судом пропонувалось сторонам з метою встановлення правомірності відмови страхувальника у виплаті страхового відшкодування дослідити вказані обставини та поставити спірні питання на вирішення експерта, який має спеціальні знання. Представники сторін заперечили проти призначення експертизи у даній справі. Позивач наполягав на тому, що підставами даного позову є саме неналежне виконання відповідачем-1 умов договору страхування, при цьому позивач вважає, що відповідач-1 порушив строки виплати страхового відшкодування, оскільки не надав рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування в межах строку дії договору страхування, тобто до 31.12.2015 р.

За приписами частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Отже, право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачеві, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду є обов'язком суду, який має приймати рішення зі справи в межах заявлених позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги як можливість у той чи іншій спосіб захистити порушене право (за наявності підстав для цього), так і необхідність подальшого виконання прийнятого судом рішення.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондується зі способами захисту права. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підстави позову - це фактичні обставини з посиланням на конкретну норму матеріального права, на яких ґрунтується вимога позивача.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, які необхідні для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку. Захист немайнового чи майнового права або законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від вчинення певних дій. Суд позбавлений права самостійно змінювати предмет або підставу позову.

Підставами позову позивач зазначив неналежне виконання відповідачем-1 умов договору страхування № 2986937 від 17.07.2012 р.

Предметом позову в даній справі позивач вказує стягнення з відповідача-1 на користь позивача грошового зобов'язання (страхового відшкодування) як суми боргу та нарахувань, пов'язаних з несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання, а також додаткових витрат.

Відповідно приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач не змінив ні предмет, ні підставу позову.

Таким чином, при розгляді даної справи суд не оцінює правильність відмови відповідачем-1 у виплаті страхового відшкодування та правомірність кваліфікації події, яка мала ознаки страхового випадку, але не була визнана таким.

Згідно зі статтею 982 ЦК України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як встановлено, відповідачем-1 дійсно порушено строки прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування. Однак, закінчення строку договору не позбавляє страховика обов'язку прийняти рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у такій виплаті за результатами проведеного розслідування. Представник відповідача-1 пояснив, що порушення строків прийняття рішення пов'язано з складністю проведеного розслідування. Таким чином, суд вважає хибними доводи позивача, що після закінчення строку дії договору у відповідача-1 відсутні зобов'язання визнати факт настання страхового випадку або відмовити у виплаті страхового відшкодування. Ні умовами договору, ні нормами чинного законодавства не передбачено відповідальності за порушення страховиком строків прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Також суд зазначає, що позивач помилково ототожнює поняття «авіаційна подія» та «страховий випадок». В Додатку № 2 до договору № 2986937 визначено, що авіаційна подія - це подія, пов'язана з використанням ПС, яка має місце з моменту, коли будь-яка особа піднімається на борт з наміром здійснити політ, до момент, коли всі особи, що перебували на борту, покинули ПС і в ході якої будь-яка особа отримує тілесні ушкодження із смертельним наслідком або серйозні ушкодження, або ПС одержує серйозні ушкодження конструкції, або виникла інша загроза безпеці польотів

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику.

Як зазначалося вище, умови договору страхування № 2986937 містять перелік випадків, які вважаються страховими та випадків, які не вважаються страховими. Тобто, авіаційна подія може бути кваліфікована та визнана як страховий випадок за наявності відповідного підтвердження і лише в такому випадку настають правові наслідки у вигляді виплати страхового відшкодування.

Посилання позивача на п. 5.3 договору страхування № 2986937 від 17.07.2012 р. стосовно установи, якою проводилося розслідування події, що має ознаки страхового випадку, суд вважає безпідставними та зазначає, що пунктом 5.3 договору узгоджено порядок визначення величини матеріального збитку, викликаного страховим випадком, а також вартість застрахованого ПС на момент настання події, а саме, такі дані визначаються на підставі висновку, складеного експертом (експертною комісією). Із пояснень представників сторін слідує, що така експертиза не проводилася, оскільки страховик не визнав авіаційну подію страховим випадком, тому визначення матеріального збитку не потребувалось.

При цьому, суд зазначає, що як умови договору страхування № 2986937 від 17.07.2012р, так і норми чинного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, не передбачають обов'язку страховика виплатити страхувальнику страхову суму у разі неналежного виконання страховиком умов договору страхування.

Отже, виходячи з того, що за результатами розслідування авіаційної події, яка сталася 02.08.2015 р., страховиком не оформлювався страховий акт та прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування та таке рішення оскаржено у судовому порядку не було, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення заявленого страхового відшкодування, що є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Твердження позивача, що відповідач-1 визнає усі обставини справи, тому відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України такі обставини не потребують доказування, суд вважає безпідставними, та зазначає, що стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка проявляється в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно з частинами 1, 2 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Щодо заявлених до стягнення 259408 грн. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з 07.12.2015 р., по 29.06.2016 р., 68952 грн. 32 коп. річних процентів, нарахованих за період за зазначений період, 879476 грн. 80 коп. пені, нарахованої за період з 07.12.2015 р. по 10.06.2016 р., та 82645 грн. 96 коп. додаткових витрат, пов'язаних з повітряним судом, суд зазначає, що такі вимоги є похідними від основної вимоги про стягнення суми страхового відшкодування у задоволенні якої відмовлено, а прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем-1 перед позивачем не встановлено при вирішенні спору у даній справі. Вимоги про стягнення 259408 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 68952 грн. 32 коп. річних процентів, 879476 грн. 80 коп. пені, 82645 грн. 96 коп. додаткових витрат, пов'язаних з повітряним судом суд вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Внаслідок відмови у позові до відповідача-1 (страховика) в позові до в відповідача-2 (перестраховика) відмовляється.

Оцінивши усі обставини справи у їх сукупності та дослідивши надані сторонами по справі докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, внаслідок чого в позові відмовляється.

Судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 29 вересня 2016 р.

Суддя В.В.Носівець