Рішення № 61738541, 26.09.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" вересня 2016 р. Справа № 906/802/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. № 14-96 від 18.04.2014р.

від відповідача: ОСОБА_2- дов. № 68/3 від 02.06.2016р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз"

про стягнення 36069,34 грн.

Позивач подав позов про стягнення з відповідача 36069,34 грн., з яких 7181,57 грн. інфляційні; 27219,30 грн. пені; 1668,47 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 16.08.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 30.08.2016.

Ухвалою господарського суду від 30.08.2016 відкладено розгляд справи на 26.09.2016.

Представник позивача позовні вимоги позивача підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав. Заявив клопотання про зменшення розміру пені, посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства та з урахуванням того, що основний борг у відповідача перед позивачем відсутній.

Представник позивача заперечив проти зменшення розміру пені.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

25.06.2015р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" (відповідач, покупець) укладено договір №15-744-ПР на купівлю - продаж природного газу (далі договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, а покупець в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

За умовами п.6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% (сто) відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

На виконання умов укладеного сторонами Договору, позивач поставив, а відповідач прийняв протягом липня 2015 - грудня 2015 року природний газ на загальну суму 2111918,44грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.07.2015, 31.08.215, 30.09.2015, 31.10.2015, 31.12.2015 (а.с.27-32).

Відповідач в порушення умов договору здійснив оплату за отриманий природний газ з порушенням строків оплати, встановлених договором.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі порушення покупцем строків оплати, передбачених п.6.1. договору, з покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі зазначеного пункту договору відповідачу нараховано 27219,30 грн. пені.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що останній є правомірним, обґрунтованим, таким, що відповідає умовам договору.

Відтак вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 27219,30 грн. підлягає задоволенню.

Разом з тим, встановивши за результатами розгляду даного спору правомірність заявлених позивачем вимог в частині стягнення 27219,30 грн. пені, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та зменшити її розмір до 13609,65 грн., враховуючи наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання зменшення розміру пені, суд врахував загальну економічну ситуацію в країні та високий ступінь інфляційних процесів в економіці країни та бере до уваги майновий стан відповідача.

Представник відповідача пояснив, що скрутний економічний стан на підприємстві спричинений недоотриманням обігових коштів по причині оформлення значної кількості субсидій. Внаслідок скрутного фінансового стану підприємства з 01 липня 2016 року для працівників встановлено неповний робочий тиждень з понеділка по середу, до стабілізації фінансового стану, на підтвердження чого надав витяг з наказу № 6-5 від 29.06.2016 (а.с. 66).

Суд враховує, що щодо коштів, які надходять від усіх споживачів теплової енергії діє спеціальний режим контрою та примусового їх розподілу відповідно до Закону України "Про теплопостачання" та постанови КМУ № 217 від 18.06.2014р.

З огляду на встановлені в ході розгляду спору обставини господарської діяльності відповідача, враховуючи баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення грошового зобов'язання, фінансовий стан останнього, відсутність тяжких наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, а також враховуючи, що основний борг перед позивачем відсутній, з метою виконання судового рішення, суд керуючись п. 3 ст. 83 ГПК України задовольняє клопотання відповідача та зменшує розмір пені на 50% до 13609,65 грн.

Стягнення 50% від правомірно заявленої неустойки та задоволення позовних вимог в частині основного боргу, трьох процентів річних та інфляційних суд вважає достатнім для забезпечення права позивача на компенсацію за затримку відповідачем оплати отриманого товару.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 1668,47грн. 3% річних та 7181,57 грн. інфляційних нарахувань, суд зауважує наступне.

Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 16-18), 3 % річних нараховано періодами за зобов'язаннями відповідача, які виникли у зв'язку з отриманням від позивача природного газу у липні 2015 року - листопаді 2015 року, які становлять 1668,47 грн.

Перевіривши поданий розрахунок 3% річних суд встановив, що він є арифметично вірним, обґрунтованим, вимога заявлена у відповідності до умов чинного законодавства, відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.

В частині вимог про стягнення з відповідача 7181,57 грн. інфляційних нарахувань судом встановлено, що вони заявлені за вересень 2015 року на суму заборгованості 244838,88грн., листопад 2015 року на суму заборгованості 817,82грн. та грудень 2015 року на суму заборгованості 219131,16грн., які в сукупності склали 7181,57грн.

Перевіривши зазначений розрахунок інфляційних, суд встановив, що останній здійснений у відповідності до норм чинного законодавства і є правомірними.

За таких обставин вимога про стягнення з відповідача 7181,57 грн. інфляційних підлягає задоволенню.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають частковому задоволенню в сумі 22396,69грн., з яких 13609,65 грн. пеня, 1668,47 грн.3% річних, 7181,57 грн. інфляційних.

В частині стягнення пені в розмірі 13609,65грн. суд відмовляє.

Пунктом 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Судові витрати по сплаті судового збору на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача .

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" ( 12501, Житомирська область, Коростишівський район, м. Коростишів, вул. Більшовика, буд. 55, код ЄДРПОУ 39809534)

на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького,6 код ЄДРПОУ 20077720)

- 7181,57 грн. - інфляційні;

- 13609,65 грн. пені;

- 1668,47 грн. - 3% річних;

- 1378,00 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.10.16

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивачу (рек. з повід) (згідно заяви)