Ухвала суду № 61738038, 27.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа №22-ц/796/9330/2016 головуючий у 1-й інстанції: Малинников О.Ф.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Головачова Я.В.

суддів: Лапчевської О.Ф., Поліщук Н.В.

при секретарі: Литвиненко Р.С.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Хотлайн" про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав на фотографічні твори, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Хотлайн" на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 травня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 15 листопада 2011 року та 1 травня 2012 року її син ОСОБА_2 створив два фотографічні твори "ІНФОРМАЦІЯ_1" та "ІНФОРМАЦІЯ_2", на яких було зображено фарфоровий посуд чеського виробника "ІНФОРМАЦІЯ_3". Користуючись своїм правом ОСОБА_2 зареєстрував збірку фотографічних творів під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_4", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію авторського права НОМЕР_1. У 2013 році йому стало відомо, що на сайті відповідача незаконно було використано його фотографічні твори, у зв'язку з чим він звернувся до ТОВ "Хотлайн" з метою врегулювання спору в позасудовому порядку, однак примирення не відбулось. ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 помер. Після смерті сина вона отримала спадщину, яка складається із авторського права на всі твори, створені її сином, у тому числі на збірку фотографічних творів під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_4". Оскільки при житті автора жодного дозволу на використання самостійних фотографічних творів відповідачу не надавалося, дії ТОВ "Хотлайн" щодо неправомірного використання фотографічних творів на сайті є порушенням майнових авторських прав, які нею успадковані.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з ТОВ"Хотлайн" на її користь компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав, а саме незаконне використання фотографічного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1", у розмірі 10 мінімальних розмірів заробітних плат, встановлених законом на час ухвалення рішення у справі, замість відшкодування збитків та стягнення доходу, що складає 12180 грн., та незаконне використання фотографічного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2" у розмірі 10 мінімальних розмірів заробітних плат, що складає 12180 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 12 травня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Хотлайн" на користь позивача, компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав, незаконне використання фотографічного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" та незаконне використання фотографічного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2" в сумі, що складає 12180 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ТОВ "Хотлайн", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що роздруківка із сайту www.hotline.ua, додана позивачем до позовної заяви, сама по собі не може вважатися допустимим доказом факту порушення виключних майнових авторських прав відповідачем на фотографічні твори. Копія висновку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №3033 від 1 жовтня 2013 року також не може бут належним доказом, оскільки не є висновком атестованого судового експерта, враховуючи, що його було складено на замовлення позивача, а експерта не було попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Також зазначає, що згідно рішення Європейського суду справедливості від 13 лютого 2014 року розміщення на веб-сайті гіперпосилання на твір, який перебуває у вільному доступі на іншому веб-сайті, не є публічним сповіщенням, а тому суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про порушення відповідачем виключних майнових авторських прав, належних позивачу.

Представник ТОВ "Хотлайн"- Сопільняк В.Ю. в суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Інші особи, які беруть участь у справі, в суд апеляційної інстанції не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_2, який є сином позивача, 15 листопада 2011 року та 1 травня 2012 року створив два фотографічні твори "ІНФОРМАЦІЯ_1" та "ІНФОРМАЦІЯ_2", на яких було зображено фарфоровий посуд чеського виробника "ІНФОРМАЦІЯ_3" та які увійшли до збірки фотографічних творів під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_4" (т. І, а. с. 32-35).

Користуючись своїм правом на реєстрацію авторського права, ОСОБА_2 звернувся до Державної служби інтелектуальної власності України та зареєстрував авторське право на зазначений збірник фотографій "ІНФОРМАЦІЯ_4", що підтверджується заявою про реєстрацію авторського права з додатками та свідоцтвом НОМЕР_1 про реєстрацію авторського права на твір від 13 грудня 2013 року (т. І, а. с. 115-164).

У 2013 році ОСОБА_2 стало відомо, що на сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 відтворені та розміщені фотографічні твори "ІНФОРМАЦІЯ_1" та "ІНФОРМАЦІЯ_2", що підтверджується висновком № 3033 експертного комп'ютерно-технічного дослідження Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

З метою позасудового врегулювання спору, 13 листопада 2013 року ОСОБА_2 звертався до ТОВ "Хотлайн" щодо усунення порушень авторського права, оскільки ним не надавалось дозволу на використання вказаних фотографічних творів (т. І, а. с. 7-19).

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 помер.

Спадкоємцем, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 9 серпня 2014 року державним нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори Юхтою Л.М. та зареєстрованого в реєстрі за №1-2502, є його мати ОСОБА_1, якою успадковані авторські праві на всі твори, створені творчою працею ОСОБА_2, в тому числі на збірку фотографій "ІНФОРМАЦІЯ_4", до якої включено фотографічні твори під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" та "ІНФОРМАЦІЯ_2", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію авторського права НОМЕР_1 від 13 грудня 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 433 ЦК України об'єктом авторського права, є зокрема, фотографічні твори.

Статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що автором є фізична особа, якасвоєю творчою працею створила твір.

На підставі положеннями ст. 437 ЦК України авторське право виникає з моменту створення твору.

У абзаці 1 п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" судам роз'яснено, що авторське право виникає в силу факту створення інтелектуальною творчою працею автора або співавторів твору науки, літератури і мистецтва. Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об'єктивної форми з урахуванням суті твору (зокрема, письмової форми, електронної форми, речової форми). Якщо не доведено інше, результат інтелектуальної діяльності вважається створеним творчою працею.

За змістом ст. ст. 440, 441 ЦК України, ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами, а саме дозволяти або забороняти, зокрема розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження іншим способом, а також подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і будь-який час за їх власним вибором.

Статтею 443 ЦК України передбачено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені ст. ст. 14, 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені ст. ст. 15, 39, 40, 41 цього Закону, з урахуванням передбачених ст. ст. 21-25, 42, 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

В абзаці 5 ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що "виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання,постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом".

Згідно з ч. 3 ст. 442 ЦК ніхто не має права опубліковувати твір без згоди автора, крім випадків, встановлених цим Кодексом а іншим законом.

Автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом (ст. 445 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав та їх майнові права є порушенням авторського права.

При порушенні будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право звертатися до суду за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав (частина перша статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

У абз. 2, 3 п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 (судам роз'яснено, що позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причино-наслідковий зв'язок між завданою шкодою і діями відповідача. При цьому суду слід виходити із наявності матеріально-правової презумпції авторства (ч. 1 ст. 435 ЦК України, ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права"). Зокрема, первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.

Відповідач, який заперечує проти позову, зобов'язаний довести виконання вимог Закону при використанні ним об'єкту авторського права і (або) суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (ст. ст.614, 1166 ЦК України).

Оскільки ТОВ "Хотлайн" не було надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що при використанні об'єкту авторського права, а саме фотографічних творів, на сайті www.hotline.ua ним виконані вимоги Закону України "Про авторське право і суміжні права", суд першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо наявності правових підстав для стягнення компенсації.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що роздруківка із сайту www.hotline.ua сама по собі не може вважатися допустимим доказом факту порушення виключних майнових авторських прав відповідачем на фотографічні твори не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 46 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17 жовтня 2012 року судам роз'яснено,що роздруківки Інтернет-сторінок (web-сторінок) самі по собі не можуть бути доказом у справі (за винятком, якщо відповідні документи видані або засвідчені закладом або спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою і скріплені офіційною печаткою на території однієї з держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, які на підставі міжнародних угод мають на території України доказову силу офіційних документів, так звані "транснаціональні докази").

Як засіб доказування може бути використаний відео-, аудіозапис процесу дослідження будь-якою заінтересованою особою сайта, стосовно якого є відомості використання його з порушенням авторських чи суміжних прав; такий запис, здійснений на електронному чи іншому носії (жорсткому диску комп'ютера, дискеті, диску для лазерних систем зчитування, іншому носії інформації), подається до суду із зазначенням того, коли, ким і за яких умов цей запис здійснено і може бути речовим доказом у справі. Письмовими доказами можуть бути також довідки, отримані від провайдерів і мережевих пошукових служб.

Так, з наявного в матеріалах справи висновку експертного комп'ютерно-технічного дослідження Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №3033 від 1 жовтня 2013 року вбачається, що під час дослідження в якості браузеру використовувався програмний засіб "Google Crome 29.0.1547.76 м". Згідно інформації, що з'являється на екрані браузера щодо адреси http://hotline.ua, за даною адресою знаходиться веб-сторінка інтернет ресурсу "hotline", зовнішній вигляд якої наведений у додатку 1 до експертного дослідження. Згідно інформації, що міститься у розділі "О проекте" інтернет-ресурсу (http://hotline.ua/about/) "hotline.ua это интернет-сервис, помогающий покупателю найти, сравнить и определиться с выбором товара, магазина и сделать покупку ", тобто веб-сайт http://hotline.ua не є інтернет-магазином, а являє собою інтернет-католог товарів. У висновку комп'ютерно-технічного дослідження, встановлено, що згідно реквізитів веб-сторінок, адреси яких наведені у питанні 1 заяви, за даними адресами знаходяться графічні зображення товарів ІНФОРМАЦІЯ_3, зовнішній вигляд яких наведено у додатку 2 до висновку експертного дослідження. На момент дослідження за інтернет- адресою http://hotline.ua знаходиться веб-сторінка Інтернет-ресурсу "hotline", зовнішній вигляд якої наведено у додатку 1 до експертного дослідження.

Отже, роздруківка із сайту www.hotline.ua, додана позивачем до позовної заяви, не є єдиним доказом факту порушення виключних майнових авторських прав відповідачем на фотографічні твори. Факт знаходження фотографічних творів на вказаному сайті підтверджується також висновком експерта.

На заперечення відповідача щодо неможливості прийняття судом зазначено висновку експертизи, оскільки його було складено на замовлення позивача, а експерта не було попереджено про відповідальність, слід зазначити наступне.

У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду" судам роз'яснено, що висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, установленим Законом України "Про судову експертизу", і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.

У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз'яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення.

З урахуванням викладеного, висновок експертного комп'ютерно-технічного дослідження Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №3033 від 1 жовтня 2013 року є письмовим доказом на підтвердження факту відтворення на сайті відповідача фотографічних творів, виключні майнові права на які належать позивачу.

Клопотання про призначення судової експертизи, у відповідності до вимог ст. 143 ЦПК України, відповідачем ні в суді першої, ні в апеляційній інстанціях заявлено не було.

Посилання ТОВ "Хотлайн" на рішення Європейського суду справедливості від 13 лютого 2014 року, в якому суд дійшов висновків про те, що розміщення на веб-сайті гіперпосилання на твір, який перебуває у вільному доступі на іншому веб-сайті, не є публічним сповіщенням, є необґрунтованими, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що в даному випадку мало місце саме гіперпосилання на твір, який перебуває у вільному доступі на іншому веб-сайті, відповідачем, у відповідності до вимог ст. 10,60 ЦПК України, до суду надано не було.

Крім того, відповідно до статті 19 Договору про Європейський Союз Європейського суду справедливості забезпечує дотримання права під час тлумачення і застосування установчих договорів Європейського Союзу (Договору про Європейський Союз та Договору про функціонування Європейського Союзу).

Таке визначення компетенції та функцій Європейського суду справедливості означає, що рішення, ухвалені цим Судом, є обов'язковими передусім для сторін спору та можуть мати прецедентний характер у рамках правової системи Європейського Союзу, зокрема використовуватися самим Судом та судовими органами держав-членів Європейського Союзу під час застосування норм права Європейського Союзу.

Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На сьогодні Україна не є державою-членом Європейського Союзу. Установчі договори Європейського Союзу не зобов'язують Україну, відповідно і рішення Європейського суду справедливості не можуть розглядатися як джерело права національної правової системи.

У п. 46 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17 жовтня 2012 року роз'яснено, що розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання, є їх відтворенням у розумінні статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", і тому на таке розміщення творів поширюється дія статті 15 цього Закону. Якщо у зв'язку з таким розміщенням порушуються майнові права суб'єкта авторського права, визначені статтею 15 названого Закону, то це дає підстави для судового захисту авторського права (пункт "а" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Сам по собі факт розміщення на сайті відповідача твору чи об'єкта суміжних прав, тотожного об'єктові інтелектуальної власності, майнові права на який належать позивачу, свідчать про факт порушення таких прав відповідачем за умови, що останнім не подано суду доказів на підтвердження правомірності розміщення ним на своєму сайті спірного об'єкта інтелектуальної власності. Відтворення такого об'єкта з іншого сайту без підтвердження правомірності використання об'єкта інтелектуальної власності не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності.

У вирішенні відповідних спорів суд повинен встановити, чи перебуває веб-сайт та розміщена на ньому інформація в розпорядженні особи, якій пред'явлено позовні вимоги, а також чим підтверджується факт порушення нею авторського права та/або суміжних прав. Дані щодо власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень пункту 4 статті 65, статті 38 ГПК у адміністратора системи реєстрації та обліку доменних імен і адрес українського сегменту мережі Інтернет.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представники відповідача не заперечували факту знаходження сайту www.hotline.ua у розпорядженні ТОВ "Хотлайн". Проте, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції останні зазначали, що відповідач не є реєстрантом доменного імені hotline.ua, а тому не може вважатись належним відповідачем у справі. На підтвердження зазначених доводів ТОВ "Хотлайн" посилалось на роздруківку за посиланням https://hostmaster.ua від 15 червня 2016 року, з якої вбачається, що особа реєстранта доменного імені hotline.ua не опублікована.

Враховуючи, що вказана роздруківка не містить інформації щодо власника веб-сайту, особи в розпорядженні якої знаходить зазначений сайт, а також не містить даних щодо особи реєстранту доменного імені hotline.ua, оскільки вказана інформації не опублікована, посилання на зазначений доказ, як на підставу неналежності відповідача у даній справі, є безпідставними.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість ухвалення рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

Ураховуючи викладене, підстави для скасування рішення суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Хотлайн" відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий Я.В. Головачов

Судді: О.Ф. Лапчевська

Н.В. Поліщук