Ухвала суду № 61737875, 28.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

28 вересня 2016 року м. Київ№ 826/8474/16Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі Олешко М.Ю., за участю:

позивача - ОСОБА_1

та представників

позивача - ОСОБА_2,

третьої особи - Команчук Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про закриття провадження у адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»

про визнання протиправним та скасування рішення, -

На підставі ч. 7 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 вересня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни (далі - Приватний нотаріус КМНО Кобелєва А.М., відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.12.2015, індексний номер 27649293.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва про відкриття провадження в адміністративній справі від 06 червня 2016 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект», третя особа).

В судовому засіданні 28 вересня 2016 року представником третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» заявлено та подано клопотання про закриття провадження у справі № 826/8474/16.

В обґрунтування поданого клопотання заявником зазначено, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

На підтвердження своєї правової позиції заявником надано ксерокопію постанови Верховного Суду України від 14.06.2016 по справі № 21-41а16 (№ 826/4858/15), якою провадження у справі в подібних правовідносинах закрито.

В зв'язку з цим, судом поставлено на обговорення питання щодо закриття провадження у справі № 826/8474/16.

Представник третьої особи заявлене клопотання підтримав та просив його задовільнити.

Представник позивача проти заявленого клопотання заперечував.

Вирішуючи заявлене представником третьої особи клопотання про закриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11250926000 від 13.11.2007, по умовам якого, останній отримав на строк до 13 листопада 2017 року кошти у сумі 44 000 доларів США 00 центів зі сплатою 13,4 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, Позичальник (Іпотекодавець) та Банк (Іпотекодержатель) уклали договір іпотеки від 13.11.2007 № 69827, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кияшко А.В. за реєстраційним № 3059, по умовам якого, ОСОБА_1 передав в іпотеку спірне майно, а саме квартиру АДРЕСА_1.

Разом з тим, по умовам Договору факторингу № 2 від 13.02.2012 Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (Клієнт) передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (Фактор) прийняло на платній основі права вимоги щодо погашення заборгованостей на підставі низки кредитних договорів та договорів забезпечення, в тому числі і за договором іпотеки від 13.11.2007 № 69827.

На підставі Договору факторингу № 2 між ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» 13.02.2012 укладено Договір відступлення права вимоги за певною кількістю договорів іпотеки, до переліку яких входить договір іпотеки від 13.11.2007 № 69827.

В подальшому, 29.12.2015 представник ТОВ «Кей-Колект» звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни з заявою про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень (щодо оформлення права власності) на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1. Разом із заявою ТОВ «Кей-Колект» подало: договір про надання споживчого кредиту та його копію, договір іпотеки та його копію, повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки та його копію, копію договору факторингу № 2, копію договору відступлення права вимоги.

На підставі поданої заяви та доданих документів, відповідачем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 27649293 від 29.12.2015, на підставі якого за ТОВ «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968) зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 та внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Водночас, у ході розгляду справи судом з'ясовано, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено у спосіб, визначений у договорі про задоволення вимог Іпотекодержателя.

У даному випадку, договір іпотеки від 13.11.2007 № 69827 містить застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, зокрема, у розділі 5 договору сторони дійшли згоди про можливість звернення стягнення на Предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Тобто, сторони договору іпотеки дійшли згоди, що в разі невиконання або неналежного виконання Позичальником основного зобов'язання Іпотекодержатель набуває права на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з окремим договором про задоволення вимог Іпотекодержателя в один чи інший спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, який передбачений нормами Закону України «Про іпотеку».

Як передбачено статтею 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

З огляду на викладене, дослідивши матеріали додані до позову, вбачається, що предметом та підставою подання даного позову є невиконання договірних зобов'язань і реалізація прав Іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Позивач, в свою чергу, стверджує, що оскільки окремий договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, що передбачено застереженням у іпотечному договорі не укладався, то реєстрація права власності на підставі договору іпотеки від 13.11.2007 № 69827, в якому, на думку позивача, ТОВ «Кей-Колект» не є Іпотекодержателем, є незаконною, відтак, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є протиправним та підлягає скасуванню.

В контексті викладеного суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до положень статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частина друга статті 2 КАС України передбачає, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо, зокрема, захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у своїй постанові від 14 червня 2016 року № 21-41а16, якщо спірні правовідносини пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди, - спір не є публічно-правовим, а випливає із договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 2442 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Таким чином, проаналізувавши вище викладені норми та встановлені обставини, приймаючи до уваги правову позицію Верховного Суду України, вбачається, що спір у даній справі випливає із невиконання умов договору, що виключає можливість розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, на виконання приписів частини другої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд роз'яснює позивачеві, що заявлені вимоги належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що судом встановлено відсутність підстав для розгляду заявлених вимог в порядку адміністративного судочинства, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання представника ТОВ «Кей-Колект» про закриття провадження у справі.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями ст. 157, ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про закриття провадження у справі № 826/8474/16.

2. Закрити провадження в адміністративній справі № 826/8474/16 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування рішення.

3. Копії ухвали про закриття провадження у справі невідкладно надіслати особам, які беруть участь у справі.

4. Роз'яснити позивачу, що повторне звернення з тими самими позовними вимогами не допускається.

5. У випадку оскарження ухвали позовні матеріали будуть скеровані до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст ухвали виготовлено 03.10.2016.