Постанова № 61737763, 30.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 вересня 2016 року 08:15 справа №826/1734/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Трител"доГоловного управління ДФС у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трител" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Трител") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 січня 2016 року №9/НОМЕР_1 та №10/НОМЕР_1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2016 року відкрито провадження у справі №826/1734/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 16 червня 2016 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечили; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 15 січня 2016 року №10/НОМЕР_1 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України ТОВ "Трител" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 556 185,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 244 948,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 311 237,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 15 січня 2016 року №9/НОМЕР_1 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 199.1, 199.2, 199.3 та 199.4 статті 199 Податкового кодексу України ТОВ "Трител" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 017 904,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 614 323,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 403 581,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 23 грудня 2015 року №9/26-15-13-01-04/30488631 "Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Трител" код за 30488631 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014 року" (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток по на загальну суму 1 244 948,00 грн., у тому числі за 2012, 213 та 2014 роки; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 199.1, 199.2, 199.3 та 199.4 статті 199 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 614 323,00 грн., у тому числі за жовтень-грудень 2012 року, січень, квітень, травень, липень-грудень 2013 року, квітень, червень-серпень, грудень 2014 року.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням до складу витрат вартості товарів/послуг по взаємовідносинам із ТОВ "Байер Енд Селлер", ТОВ "Універсалгруптрейд", неправомірним віднесенням до складу адміністративних витрат придбання аудиторських послуг у ТОВ "Айпі-Сервіс" та ТОВ "Аделард", неправомірним включенням до складу інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат не повернуті суми поворотної фінансової допомоги та безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "Байер Енд Селлер", ТОВ "Універсалгруптрейд", ТОВ "Техінвест Імідж Плюс", ТОВ "Айпі-Сервіс" та ТОВ "Аделард" у зв'язку із не підтвердженням реальності та дефектністю господарських операцій, а саме: згідно поданої звітності та інформації, зо міститься в АІС "Податковий блок", ТОВ "Байер Енд Селлер" та ТОВ "Універсалгруптрейд" не мають трудових та матеріальних ресурсів для забезпечення процесу виробництва та постачання, а позивачем не надано до перевірки документів, що підтверджують придбання товарів постачальниками, та транспортних документів, які б свідчили про переміщення придбаного товару; по відносинам із ТОВ "Техінвест Імідж Плюс" неможливо відстежити ланцюг постачання вироблених комплектуючих до виробника; до перевірки не надані аудиторські висновки ТОВ "Айпі-Сервіс" та ТОВ "Аделард", як передбачено умовами договорів; згідно з актами перевірки, що складені ДПІ у Шевченківському районі, не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ "Айпі-Сервіс" та ТОВ "Аделард" із постачальниками та покупцями, підрозділом податкової міліції надано висновки про ознаки фіктивності вказаних підприємств.

В акті перевірки також зазначено, що на порушення пунктів 199.1, 199.2, 199.3 та 199.4 статті 199 Податкового кодексу України ТОВ "Трител" не здійснило перерахунок частки придбання та/або виготовлені товарів-послуг в оподатковуваних операціях, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 3 693 088,00 грн.

Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ТОВ "Трител" дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту; ТОВ "Трител" не мало взаємовідносин із ТОВ "Байер Енд Селлер"; відповідач протиправно застосував до операцій, здійснених позивачем, норми статті 199 Податкового кодексу України.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки актів перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ "Трител" з його контрагентами - ТОВ "Байер Енд Селлер", ТОВ "Універсалгруптрейд", ТОВ "Техінвест Імідж Плюс", ТОВ "Айпі-Сервіс" та ТОВ "Аделард"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

Суд встановив, що за перевірений період позивач не мав взаємовідносин із ТОВ "Байер Енд Селлер"; оскільки доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано, взаємовідносини із вказаним підприємством не можуть бути предметом судового розгляду та підставою для визначення грошових зобов'язань.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що між ТОВ "Трител" (покупець) та ТОВ "Універсалгруптрейд" (постачальник) укладено договір поставки від 15 березня 2013 року №150301, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар в порядку та на мовах цього договору.

Згідно з пунктами 1.3, 2.1 договору ціна, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється, визначається у видаткових накладних постачальника, які невід'ємною частиною цього договору; поставка товару постачальником здійснюється на умовах DDP Україна згідно з правилами Інкотермс 2000 у визначеному місці призначення.

Відповідно до видаткових накладних протягом березня, квітня, червня, жовтня, грудня 2013 року ТОВ "Універсалгруптрейд" поставило позивачу товар - комплектуючі за номенклатурою (блок живлення, роз'єм, смарт-картка, шафа комунікаційна, полка вентиляторна, модуль, світлодіоди, конденсатори, обплетення екрановане та ін.) на загальну суму 1 331 084,60 грн.

Між ТОВ "Трител" (покупець) та ТОВ "Техінвест Імідж Плюс" (постачальник) укладено договори поставки від 09 грудня 2011 року №0912201103 та від 14 грудня 2011 року №1412201105, за умовами яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар в порядку та на умовах цих договорів.

Згідно з пунктами 1.3, 4.2 договорів найменування, одиниці виміру та кількість товару, що підлягає поставці, визначаються у рахунках-фактурах та/або специфікаціях, що є додатками до цього договору; товар поставляється на умовах DDP Україна згідно з правилами Інкотермс 2000 у на склад покупця.

Відповідно до видаткових накладних протягом вересня, жовтня, листопада, грудня 2012 року, січня, лютого, березня, квітня, червня, липня, жовтня, грудня 2013 року ТОВ "Техінвест Імідж Плюс" поставило позивачу товар - комплектуючі за номенклатурою (модулі процесора, плати, мікросхеми, конденсатори, світлодіоди, роз'єми, резистори, транзистори та ін.) на загальну суму 5 791 751,51 грн.

Постачальники виписали позивачу податкові накладні на загальну суму 7 729 836,11 грн., у тому числі податок на додану вартість 1 106 749,00 грн.

Між ТОВ "Трител" (замовник) та ТОВ "Айпі-Сервіс" (виконавець) укладено договори про надання консультаційних та аудиторських послуг від 17 жовтня 2012 року №17/10/12, від 01 листопада 2012 року №01/11/12 предметом яких є надання консультаційних та аудиторських послуг з питань бухгалтерського та податкового обліку компанії: допомога при аналізі фінансової звітності компанії згідно національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за 2009 та 2010 роки; аудит фінансової діяльності компанії, підготованої згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку за 2009 та 2010 роки; здійснення аналізу і перевірки господарсько-фінансової діяльності, податкової та фінансової звітності замовника за 2009 та 2010 роки.

Згідно з актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29 жовтня 2012 року №64, від 27 грудня 2012 року без номера та податковими накладними від 29 жовтня 2012 року №64, від 29 листопада 2012 року №№60, 61, 62, 63 виконавець виконав роботи з ведення бухгалтерського і податкового обліку на загальну суму 382 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 63 666,66 грн.

Між ТОВ "Трител" (замовник) та ТОВ "Аделард" (виконавець) укладено договір про надання консультаційних та аудиторських послуг від 03 грудня 2012 року №01/12, предметом якого є надання консультаційних та аудиторських послуг з питань бухгалтерського та податкового обліку компанії: допомога при аналізі фінансової звітності компанії згідно національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за 2011 рік; аудит фінансової діяльності компанії, підготованої згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку за 2011 рік; здійснення аналізу і перевірки господарсько-фінансової діяльності, податкової та фінансової звітності замовника за 2011 рік.

Згідно з актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 27 грудня 2012 року №№581, 582, 583, 584, 585 та податковими накладними від 27 грудня 2012 року №№9, 10, 11, 12, 13 виконавець виконав роботи з ведення бухгалтерського і податкового обліку на загальну суму 225 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 37 500,00 грн.

В оплату за поставлений товар та надані послуги позивач перерахував на рахунки постачальників грошові кошти, що підтверджується відповідними довідками обслуговуючих банків.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд встановив, що установив, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (акти приймання-передачі виконаних робіт), відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", про відсутність первинних документів під час перевірки в акті перевірки не встановлено.

Висновки акта перевірки про дефектність первинних документів, виписаних постачальниками внаслідок не підтвердження реальності здійснення господарських операцій із постачальниками та покупцями згідно з отриманою податковою інформацією та наявністю відомостей про ознаки фіктивності є помилковими, тому що припущення контролюючого органу про порушення податкового та іншого законодавства при створенні та діяльності постачальників не є підставою для позбавлення юридичної значимості первинних документів, виписаних такими постачальниками.

Щодо посилань акта перевірки на непідтвердження реальності вчинення господарських операцій, у зв'язку із не наданням позивачем до перевірки аудиторських висновків ТОВ "Айпі-Сервіс" та ТОВ "Аделард", як передбачено умовами договорів, суд звертає увагу, що такі документи не є первинними або іншими документами, складення яких передбачено правилами бухгалтерського та податкового обліку,

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем робіт з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд встановив, що ТОВ "Трител" здійснює виробництво та поставку готової продукції - виробів для мереж спеціального зв'язку та виробів спеціального призначення - комплексів криптографічного захисту інформації, комплексів та засобів спеціального зв'язку. Позивач є суб'єктом господарської діяльності, основна номенклатура продукції якого включена до Реєстру виробників продукції, робі і послуг оборонного призначення, що ведеться Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

Зокрема виробництво позивачем продукції здійснюється в інтересах державних замовників таких як Міністерство оборони України, Служба безпеки України, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації, Міністерство внутрішніх справ України, Служба зовнішньої розвідки України, Державна прикордонна служба України, Державна фіскальна служба України та інші.

Для здійснення основного виду діяльності ТОВ "Трител" орендує виробничі на офісні приміщення по вул. Народного Ополчення, 7 у місті Києві загальною площею 403,50 кв. м. на підставі договорів найму, укладених з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, та з ТОВ "Терлін"; позивач має власні транспортні засоби та обладнання і устаткування для розробки нових зразків виробів та організації виготовлення продукції, на підтвердження чого суду надано копії відповідних інвентаризаційних описів станом на кінець 2013, 2014 та 2015 років.

Загальна чисельність працюючих на підприємстві станом на січень 2013 року та січень 2014 року становила 27 чоловік, 21 з яких мають вищу/вищу спеціальну освіту, про що вказано у довідці ТОВ "Трител" від 19 квітня 2016 року №278 та копія податкового розрахунку за формою №1 ДФ.

ТОВ "Трител" отримало ліцензію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на здійснення господарської діяльності з надання послуг у галузі криптографічного захисту інформації, торгівлі криптосистемами і засобами криптографічного захисту інформації серії АГ №500759, видану 12 вересня 2011 року; ліцензію Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, серії АГ №577605, видану 24 травня 2011 року; Служба безпеки України видала позивачу спеціальні дозволи на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею від 15 листопада 2014 року №КО2-2014-109 та від 10 квітня 2016 року №КВ-22016-44.

Наявні у справі докази підтверджують, що комплектуючі, поставлені ТОВ "Універсалгруптрейд", ТОВ "Техінвест Імідж Плюс", використані позивачем при виготовленні власних виробів, які, у свою чергу, відвантажено на замовлення Служби зовнішньої розвідки України, Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України, Укрзалізниці, Киргизького комітету національної безпеки, Посольств України в США, в Білорусії, в Австрії, в Королівстві Великої Британії, в Бельгії, в Німеччині, в Польщі, в Росії, ДТГО Львівської залізниці, Одеської залізниці, Адміністрації залізничного транспорту, Головного управління Урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; консультаційні та аудиторські послуги, надані ТОВ "Аделард" та ТОВ "Айпі-Сервіс", враховуючи їх характер, замовлялись з метою належної організації та аналізу роботи підприємства.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання товарів і послуг для провадження господарської діяльності позивач надав до суду копії наступних документів: договори поставки, договори надання послуг, видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, акти здачі-приймання робіт по відносним з поставки товарів та послуг; робоча конструкторська документація на вироби, наряди на виготовлення виробів, супровідні карти, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, протоколи, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату, вантажні митні декларації, господарські договори щодо процесу виробництва та подальшого продажу виготовлених виробів; ліцензії, дозволи, інвентаризаційні описи, довідки про наявність персоналу та матеріально-технічної бази; довідки банку.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного виконання робіт вказує, що ТОВ "Трител" здійснювало витрати на придбання у ТОВ "Універсалгруптрейд", ТОВ "Техінвест Імідж Плюс", ТОВ "Айпі-Сервіс" та ТОВ "Аделард" товарів та послуг для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ "Універсалгруптрейд", ТОВ "Техінвест Імідж Плюс", ТОВ "Айпі-Сервіс" та ТОВ "Аделард".

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Універсалгруптрейд", ТОВ "Техінвест Імідж Плюс", ТОВ "Айпі-Сервіс" та ТОВ "Аделард" були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на дані податкової звітності постачальників щодо відсутності інформації про трудові ресурси, складські приміщення, транспорт та устаткування, тому зазначене є лише припущенням контролюючого органу та не підтверджується будь-якими доказами.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання робіт з метою провадження господарської діяльності, висновки актів перевірки про порушення Податкового кодексу України у цій частині є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за даним епізодом порушення - протиправним.

В частині висновків акта перевірки про безпідставне включення позивачем до складу інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат не повернутих сум поворотної фінансової допомоги та порушенням норм підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України суд звертає увагу на наступне.

Згідно з підпунктом 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Зазначена правова норма регулює питання включення до складу інших доходів суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, та не стосується порядку формування витрат, відповідно, у межах спірних правовідносин ТОВ "Трител" не могло порушити вимог підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, оскільки в акті перевірки не встановлено порушень під час формування доходів.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пункт 4 розділу ІІІ вказаного Порядку передбачає, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Разом з тим, суд звертає увагу, що за наведеним вище епізодом порушення в акті перевірки не чітко не вказано про суть порушення з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, що підтверджують наявність порушення, що додатково спростовує факт порушення позивачем вимог підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд вважає визначення суми грошового зобов'язання за даним епізодом порушення безпідставним.

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із ТОВ "Байер Енд Селлер", ТОВ "Універсалгруптрейд", ТОВ "Техінвест Імідж Плюс", ТОВ "Айпі-Сервіс" та ТОВ "Аделард", суд керується наступним.

Вище встановлено, що за перевірений період позивач не мав взаємовідносин із ТОВ "Байер Енд Селлер", а тому не формував податковий кредит з податку на додану вартість по такими взаємовідносинам, відповідно, неіснуючі господарські операції не можуть бути підставою для збільшення грошових зобов'язань.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ "Універсалгруптрейд", ТОВ "Техінвест Імідж Плюс", ТОВ "Айпі-Сервіс" та ТОВ "Аделард" товарів та послуг безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Універсалгруптрейд", ТОВ "Техінвест Імідж Плюс", ТОВ "Айпі-Сервіс" та ТОВ "Аделард", були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних підприємствами-постачальниками, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Відповідно до приписів статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "Універсалгруптрейд", ТОВ "Техінвест Імідж Плюс", ТОВ "Айпі-Сервіс" та ТОВ "Аделард", тому, висновки актів перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за даним епізодом порушення - протиправним.

Щодо висновків акта перевірки про порушення ТОВ "Трител" пунктів 199.1, 199.2, 199.3 та 199.4 статті 199 Податкового кодексу України в частині не здійснення перерахунку частки придбання та/або виготовлені товарів-послуг в оподатковуваних операціях, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 3 693 088,00 грн., суд зазначає про наступне.

Відповідно до пунктів 199.1, 199.2 статті 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Згідно з пунктом 199.3 статті 199 Податкового кодексу України платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, а також новостворені платники податку проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції.

Розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях подається до контролюючого органу одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі оподатковувані та неоподатковувані операції.

Як визначено у пункті 199.4 статті 199 Податкового кодексу України, платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку.

Перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюється за підсумками одного, двох і трьох календарних років, що настають за роком, в якому вони почали використовуватися (введені в експлуатацію).

Наведені норми визначають пропорційне віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні.

Таким чином, якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи використовуються виключно в оподатковуваних операціях, то підстави для застосування норм статті 199 Податкового кодексу України відсутні.

Суд звертає увагу, що відповідачем не зазначено правових підстави для перерахунку ТОВ "Трител" частки придбання та/або виготовлення товарів/послуг.

Позивач надав до суду копії податкових накладних по операціям з купівлі товарів/послуг, які використовуються тільки в оподатковуваних операціях.

У свою чергу відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів, що у межах спірних правовідносин ТОВ "Трител" використовувало придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково в оподатковуваних операціях, а частково - ні, та відповідно, не довів наявність підстав для пропорційного віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту; зокрема акт перевірки не містить посилань на конкретні господарські операції та факти використання придбаних та/або виготовлених товарів/послуг, необоротних активів частково в оподатковуваних операціях.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про безпідставність висновків акта перевірки в частині порушення ТОВ "Трител" пунктів 199.1, 199.2, 199.3 та 199.4 статті 199 Податкового кодексу України.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 15 січня 2016 року №9/НОМЕР_1 та №10/НОМЕР_1 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ГУ ДФС не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Трител" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трител" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 15 січня 2016 року №9/НОМЕР_1 та №10/НОМЕР_1.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трител" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 53 611,34 грн. (п'ятдесят три тисячі шістсот одинадцять гривень тридцять чотири копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко