Постанова № 61737324, 03.10.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 жовтня 2016 року № 826/10272/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1,

до відповідача Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві,

про зобов'язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2016 відкрито провадження в адміністративній справі №826/10272/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 02.08.2016 позивач позовні вимоги підтримав, представник відповідача до суду не прибув, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 09.12.2011 № 2561, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пальорою Г.Ю., придбала у власність квартиру за адресою АДРЕСА_1.

Право власності на придбану квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 09.12.2011 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.12.2011 № 35212796, що підтверджується відповідним витягом із вказаного реєстру.

Під час укладення договору купівлі-продажу квартири позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 6391,92 грн. (1% вартості квартири), що підтверджується копією квитанції від 09.12.2011 № К82/9/16, наявною у матеріалах справи.

Вважаючи, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачений помилково, позивач звертався до УПФУ із заявою від 27.05.2016 про повернення помилково сплачених коштів у розмірі 5000,00 грн.

Листом від 22.06.2016 № 10397/16 відповідач повідомив позивача про неможливість повернення помилково сплачених коштів, з огляду на відсутність інформації щодо прав власності на нерухоме майно.

Позивач зазначає, що згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" особи, які придбали житло вперше, звільняються від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; оскільки позивач придбав житло вперше, помилково сплачений збір у розмірі 6391,92 грн. підлягає поверненню.

Відповідач подав до суду письмове заперечення проти позову, в якому зазначив, що органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією стосовно черговості придбання житла; на даний час не існує компетентного органу який би підтверджував би придбання квартири вперше, а відтак, правові підстави для повернення грошових коштів відсутні. Разом з тим, суд не приймає до уваги надане письмове заперечення, оскільки воно не підписане уповноваженою особою.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується наступними мотивами.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Згідно з пунктом 151 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 (далі по тексту - Порядок) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 153 Порядку передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Таким чином, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в обов'язковому порядку сплачується фізичними особами - покупцями нерухомого майна; проте, особи, які придбали житло вперше, звільняються від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Як зазначає позивач у позовній заяві, нерухоме майно нею придбано майно вперше, до укладення договору купівлі-продажу від 09.12.2011 інша нерухомість нею не придбавалася.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомо мого майна щодо об'єкта нерухомо мого майна від 09.12.2011, копія якої міститься в матеріалах справи, відомості про реєстрацію за ОСОБА_1 іншого нерухомого майна, ніж придбана нею квартира за адресою за адресою АДРЕСА_1, відсутня.

Доказів, які б спростовували зазначене та підтверджували придбання позивачем нерухомого майна вдруге чи втретє, відповідачем до суду не надано.

Таким чином, за відсутності протилежного, суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин позивач придбав житло вперше, а тому звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Суд зазначає, що станом на час придбання позивачем нерухомості як і станом на час розгляду справи в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

У той же час, оскільки на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, покладено обов'язок доказування, саме відповідач 1, зобов'язаний довести факт, що ОСОБА_4 зобов'язаний сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та придбав житло не вперше.

На думку суду, відсутність механізму встановлення органами Пенсійного фонду України обставин придбання житла конкретними особами вперше, не є підставою для позбавлення законодавчо встановлених пільг по сплаті збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та звуження існуючих прав особи.

Отже, суд вважає, що позивач помилково сплатив до бюджету збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 6 391,92 грн.

Враховуючи наведене, а також помилковість сплати позивачем до бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови повернути помилково сплачений позивачем збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості в розмірі 6 391,92 грн.

У взаємозв'язку із наведеним суд зазначає, що порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до пункту 3 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Враховуючи, що відповідним органом, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету у сфері обов'язкового пенсійного страхування є відповідач, суд зазначає, що саме останній наділений обов'язком щодо формування та подання до органів казначейства подання про повернення коштів.

Суд вважає за необхідне задовольнити позов та зобов'язати відповідача сформувати та подати до ГУ Державної казначейської служби у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 6 391, 92 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 09.12.2011 № К82/9/16.

Відповідно до ч.1 ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У п.1 ч.3 ст.87 КАС України зазначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

Беручи до уваги викладене, суд зазначає наступне.

Як зазначив позивач в уточненій позовній заяві, 27.05.2016 позивач уклав договір про надання юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги) № 6 з фахівцем у галузі права ОСОБА_4 (Виконавець), відповідно до якого, Виконавець зобов'язаний був надати позивачу правові послуги та правову допомогу шляхом усного та письмового консультування, підготовки позовної заяви для подання до адміністративного суду. Оскільки умови договору Виконавцем були виконані у повному обсязі, 05.07.2016 позивач сплатив Виконавцеві 4640, 00 грн.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Частина третя зазначеної статті визначає, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Так, статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року №4191-VI, визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Тобто, на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

Позивачем долучено до матеріалів справи: Договір про надання юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги) №6 від 27.05.2016; акт передачі-прийому наданих правових послуг, правової допомоги від 04.07.2016; платіжне доручення № 0.0.578227595.1 від 05.07.2016 року на суму 4640, 00 грн. (призначення платежу: оплата за правову допомогу).

Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» у 2016 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня 1378 гривень. Тобто, розмір компенсації витрат на правову допомогу не повинен перевищувати 550, 20 грн. за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Як вбачається з умов договору від 27.05.2016, вартість послуг становить 4640, 00 грн., вартість однієї години роботи становить 550 грн. Згідно акту передачі-прийому наданих правових послуг від 04.07.2016, загальна кількість годин обслуговування становить 8 годин.

Оскільки в матеріалах справи міститься документальне підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача стосовно стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на правову допомогу у розмірі 4640,00 грн.

Суд зазначає, що комісії, що отримуються (сплачуються) під час надання послуг встановлені Пунктом 2.4 глави 2 розділу II Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 18.06.03 року № 255 (в подальшому - Правила № 255), визначає комісійні доходи і витрати банку як операційні доходи й затрати за наданими або отриманими послугами, сума яких обчислюється пропорційно сумі активу або зобов'язання чи вважається фіксованою.

Враховуючи вищезазначене, суд відмовляє в частині повернення сплаченої комісії у розмірі 46,40 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.

Частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача належить присудити здійснені нею витрати по сплаті судового збору відповідно до частини задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 6 391, 92 грн. (шість тисяч триста дев'яносто одна грн. 92 коп.), сплаченого згідно з квитанцією від 09.12.2011 № К82/9/16.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна грн. 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.

4. Стягнути з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 витрати, понесені позивачем на правову допомогу у розмірі 4640, 00 грн. (чотири тисячі шістсот сорок грн. 00 коп.)

5. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Я.І. Добрянська