Постанова № 61736738, 03.10.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4371/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2016 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №160002-13 від 22.06.2016р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області №160002-13 від 22.06.2016р., яким ОСОБА_1 визначено податкове зобовязання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 4797,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_1 податковим повідомленням-рішенням №160002-13 від 22.06.2016р. визначено суму податкового зобов'язання за 2015 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками обєктів житлової та нежитлової нерухомості, в розмірі 4797,50 грн. Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням рішенням та вважає, що останнє суперечить вимогам закону, що є підставою для визнання його протиправним та скасування. При цьому позивачем зазначено, що в порушення п.9 розділу 2 Порядку надіслання контролюючим органом податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №1204 від 28.12.2015 р., до оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідачем не додано розрахунків податкових зобовязань із зазначенням необхідної для їх визначення інформації, зокрема, яких саме обєктів вони стосуються, тобто, не визначено обєкт та ставки податку. Позивач вважає, що вказане рішення прийнято відповідачем всупереч нормам ПК України, зокрема, з порушенням принципу стабільності податкового законодавства. Крім того позивач зазначає, що на підставі законодавства України зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. При цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про зміни ставок та /або обєктів оподатковування пізніше 15 липня року є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Позивач до судового засідання не зявився, явку представника не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та завчасно.

21.09.2016р. (вх. №24534/16) від представника позивача надійшла заява, в якій останній просив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідач явку представника до судового засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином та завчасно. Жодних заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності до суду від відповідача не надходило. 23.09.2016 р. (вх. №ЕП/2536/16) через канцелярію суду надійшли письмові заперечення відповідача на адміністративний позов, в яких останній просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, у звязку з відсутністю перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст.128 КАС України, відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, справа розглянута в порядку письмового провадження

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення Ізмаїльської міської ради № 4864-VI від 16.01.2015 р.Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки встановлено на 2015 рік на території Ізмаїльської міської ради ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для обєктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб в залежності від типів таких обєктів нерухомості (без врахування розташування (зональності)) (а.с.7-8).

22.06.2016р. Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Одеській прийнято податкове повідомлення-рішення №160002-13, яким, згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст.54 ПК України та відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України, ОСОБА_1 визначено суму податкового зобовязання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки,сплачений фізичними особами,які є власниками обєктів житлової нерухомості (18010300) за 2015 рік у розмірі 4797,50 грн. (а.с. 6).

Позивач, не погоджуючись з зазначеним рішенням податкового органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить його скасувати.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач вважає зазначене рішення протиправним та таким, що прийняте всупереч норм Податкового кодексу України без врахування, зокрема, принципу стабільності податкового законодавства.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Так, згідно ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема:

рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу (пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 ПК України);

презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України);

соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків (пп. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 ПК України);

стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (п.п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України).

Суд наголошує на тому, що будь-які нормативні акти в сфері оподаткування та зміни до них мають ґрунтуватись на вказаних вище принципах та не суперечити їм.

Згідно приписів ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Згідно пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками обєктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об'єктом оподаткування є обєкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа обєкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст. 266 ПК України).

База оподаткування обєктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

Згідно пп.266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для обєктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради обєднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких обєктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Приписами пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПКУ встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Пунктом 8.1 ст. 8 ПК України встановлюються загальнодержавні та місцеві податки і збори. Відповідно до п. 8.3 ст.8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно положень п. 12.3 ст. 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради обєднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Приписами пп. 12.3.1, 12.3.2, 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України встановлено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до положень п.12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Судом встановлено, що на підставі ст. 266 ПК України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №160002-13 від 22.06.2016р., яким визначено позивачу податкове зобовязання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до положень пп. 4.1.9 п.4.1 ст. 4 ПК України одним із принципів оподаткування є стабільність, який полягає у тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28.12.2014р. внесено зміни до ПК України, які набрали чинності з 01.01.2015р. Вказаним законом, зокрема, внесено зміни до ПК України, відповідно до яких ст.266 ПК України викладена в новій редакції, а обєкти оподаткування податком на нерухоме майно доповнено об'єктами нежитлової нерухомості.

Згідно приписів п. 4 розділу II Прикінцеві положення вказаного Закону, рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості. Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

При цьому, не вносились зміни до пп.4.1.9 п.4.1 ст. 4 та пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України щодо строків та порядку внесення змін до елементів податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Крім цього, Прикінцеві положення вказаного Закону щодо прийняття та встановлення у 2015 році місцевого податку на майно носять рекомендаційний, а не зобов'язальний характер.

Як встановлено судом, ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 р. на території Ізмаїльської міської ради встановлені рішенням Ізмаїльської міської ради за №4864-VI від 16.01.2015 р. (а.с.7-8).

Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи прийнятий 28.12.2014 р., тобто після 15.07.2014 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень вказаного Закону та рішення органу місцевого самоврядування з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік є передчасним і протиправним.

Крім того, відповідно до положень п.9 розділу 2 Порядку надіслання контролюючим органом податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №1204 від 28.12.2015 р. (далі Порядок №1204), до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобовязання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.

Згідно п.1 розділу 3 Порядку №1204 структурний підрозділ контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення відповідно до Кодексу, роздруковує його у двох примірниках (податкове повідомлення-рішення за формою Ф - в одному примірнику) та після погодження з підрозділами правової роботи передає на підпис керівнику (заступнику керівника) контролюючого органу, а складене відповідно до Митного кодексу України - керівнику або виконуючому його обовязки.

Після підписання податкове повідомлення-рішення (крім податкового повідомлення-рішення за формою Ф) не пізніше наступного робочого дня надсилається (вручається) платнику податків. Податкове повідомлення-рішення за формою Ф надсилається (вручається) платнику податків у терміни, встановлені Кодексом для податків на майно фізичних осіб.

Як встановлено судом, до оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідачем не додано розрахунків податкових зобовязань із зазначенням необхідної для їх визначення інформації, зокрема, яких саме обєктів вони стосуються.

Також, у цій справі суд враховує правову позицію, висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14.10.2011 року у справі "Щокін проти України" (заява №23759/03) та від 07.07.2011 року у справі "Серков проти України" (заява №39766/05), в яких ЄССЛ дійшов наступних висновків, про те що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли в його справі національне законодавство допускало неоднозначне трактування.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов до висновку, що оскаржуване рішення відповідачем прийнято протиправно, а відтак підлягає скасуванню.

Позивач, в силу положень ч.1 ст.71 КАС України, довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги, у той час коли відповідачем на підставі ч. 2 ст. 71 КАС України доводи позивача не спростовано.

З урахуванням вищевказаного, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 128, 159-164, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №160002-13 від 22.06.2016р.,- задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області №160002-13 від 22.06.2016р.

Стягнути з Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39639539; адреса місцезнаходження: 68609, Одеська обл., місто Ізмаїл, вул. Кишинівська, буд.3) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 551,20 грн. (пятсот пятдесят одна гривня 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: Г.П. Самойлюк