Постанова № 61736414, 30.09.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2016 року Справа № 810/2793/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Волкова А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКЕ" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство "ДНІПРОВСЬКЕ" звернулось до суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 14.06.2016 № 0011891520, згідно з яким до позивача застосовані штрафні санкції за платежем "Податок на прибуток іноземних юридичних осіб" у сумі 298491,20 грн.

На підставі вказаного податкового повідомлення-рішення податковий орган застосував до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених сум грошового зобов'язання з

податку на прибуток іноземних юридичних осіб протягом строків, визначених Податковим кодексом України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що сплатив суми податку до бюджету в межах граничних строків, але при перерахуванні коштів помилився в реквізитах номеру рахунку, внаслідок чого кошти були зараховані на інший бюджетний рахунок. У подальшому позивач звернувся до податкового органу з листами про зарахування сплачених сум податку на належний бюджетний рахунок. Таким чином, на думку позивача, в наслідок цієї помилки бюджет жодних втрат не зазнав, тому застосування до нього штрафних санкцій є протиправним, а податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідач позову не визнав, надіслав до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи факт неявки в судове засідання представника відповідача, а також відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експертів суд, керуючись положеннями частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, постановив про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.

Дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Публічне акціонерне товариство "ДНІПРОВСЬКЕ" є юридичною особою, що зареєстрована 24.07.1997 (запис про державну реєстрацію в ЄДР від 08.09.2005 № 13301200000000473).

У 2015 році позивач у зв'язку з виплатою прибутку на користь нерезидента - Публічного акціонерного товариства "Дорогодуж", перерахував до державного бюджету податок на прибуток у загальній сумі 1487455,98 грн. на казначейський рахунок № 33111318700103.

У травні 2016 року посадовою особою Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено перевірку позивача з питань з питань несвоєчасної сплати податку на прибуток іноземних юридичних осіб (акт від 27.05.2016 № 87/15-3/05431294).

За результатами перевірки посадовою особою контролюючого органу встановлено, що позивач порушив термін сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених пунктів 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме: перевіркою встановлено факт сплати позивачем узгоджених сум податкового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток іноземних юридичних фірм" у загальному розмірі 1487456,00 грн. з порушенням визначеного законом строку сплати узгоджених грошових зобов'язань із затримкою 32 календарні дні.

За результатом перевірки Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.06.2016 № 0011891520, згідно з яким до позивача застосовані штрафні санкції за платежем "Податок на прибуток іноземних юридичних осіб" у сумі 298491,20 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд під час судового розгляду встановив, що позивач перераховував кошти з податку на прибуток на казначейський рахунок № 33111318700103, про номер якого, за словами позивача, бухгалтер підприємства дізнався під час телефонної розмови з інспектором Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Як убачається з матеріалів справи, у період з 18.08.2015 по 24.12.2015 позивач здійснив 13 платежів на загальну суму 1487455,98 грн.

Однак, 24.03.2016 позивач дізнався, що казначейський рахунок № 331113187000103, на який він сплачував податкові зобов'язання з податку на прибуток, є неправильним, а правильним є казначейський рахунок № 33115314700103.

З метою виправлення даної помилки позивач письмово звернувся до Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, а саме:

лист від 24.03.2016№ 26 (вх. 3158 від 24.03.2016) з проханням перерахувати сплачені ним кошти у сумі 1487455,98 грн. з рахунку № 33111318700103 на рахунок № 33115314700103;

лист від 28.03.2016 № 27 (вх. 3245 від 28.03.2016) з проханням перерахувати сплачені ним кошти у сумі 8603,94 грн. з рахунку № 33111318700103 на рахунок № 33115314700103;

лист від 13.04.2016 № 26 (вх. 4019 від 13.04.2016) з проханням перерахувати сплачені ним кошти у сумі 1496059,92 грн. з рахунку № 33111318700103 на рахунок № 33115314700103.

На підставі даних додатку до рядка 23 податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємств за 2015 рік, а саме,Таблиці 1 "Розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидентів, яким отримано доходи із джерелом їх походження з України", суд встановив, що позивач задекларував суму доходів у розмірі 14874560,00 грн. та суму податку - 1487456,00 грн. (ставка податку 10%), таким чином, самостійно визначив і узгодив суму податкових зобов'язань.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до підпунктів 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

Положеннями підпункту 133.2.1 пункту 133.2 статті 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку - нерезидентами є юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Статтею 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (ст. 129 ПК України).

Вирішуючи питання про те, чи мав місце факт несплати позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, суд зазначає наступне.

Так, частиною четвертою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (далі - Казначейство України), у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні (п. 231 ст. 2 Бюджетного кодексу). Ведення єдиного казначейського рахунку здійснюється відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 за № 594/6882.

Єдиний казначейський рахунок об'єднує кошти субрахунків, що відкриті в Державному казначействі України (центральний рівень), управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. На Єдиному казначейському рахунку, відкритому на балансі Державного казначейства України, відображаються операції про рух коштів на рахунках, що відкриті в Державному казначействі України та головних управліннях Державного казначейства України.

Функціонування єдиного казначейського рахунку забезпечує: можливість швидкої мобілізації коштів, які протягом дня надходять на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, та використання їх для проведення бюджетних видатків і здійснення інших операцій, що не суперечать законодавству України; надання інформації органам законодавчої та виконавчої влади за здійсненими на єдиному казначейському рахунку операціями; оптимальні можливості для прийняття представниками законодавчої та виконавчої влади оперативних рішень щодо забезпечення ефективного використання коштів бюджетів.

Як вже зазначалось, положеннями частини п'ятої статті 45 Бюджетного кодексу встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України.

Аналогічно частиною п'ятою статті 78 Бюджетного кодексу встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування відповідно на єдиний казначейський рахунок та рахунки, відкриті в установах банків державного сектору згідно з частиною другою цієї статті.

Крім цього, положеннями пункту 22.4 статті 22 Закону України від 05.04.2001 № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

У справі, що розглядалась, суд встановив, що у період, що перевірявся, позивач своєчасно здійснив сплату податкових зобов'язань з податку на прибуток, однак, у платіжних дорученнях про перерахування коштів припустився помилки і зазначав інший рахунок бюджету.

Вказані обставини податковий орган не врахував при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що помилка у реквізитах платежу, якої припустився платник податків при перерахуванні узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, спрямована на сплату податку, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України та нарахування пені.

Крім того, на думку суду, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного (місцевого) бюджету. Оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення номеру бюджетного рахунку у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 16.06.2015 у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Хмельницькгаз" до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, та від 02.12.2015 у справі за позовом дочірнього підприємства "ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА" до окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення, які в силу статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір у сумі 4462,37 грн., доказів понесення ним інших судових витрат не надав. Таким чином, судові витрати підлягають присудженню з Державного бюджету України на його користь.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 14.06.2016 № 0011891520, згідно з яким до позивача застосовані штрафні санкції за платежем "Податок на прибуток іноземних юридичних осіб" у сумі 298491,20 грн.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКЕ" судові витрати у сумі 4462 (чотири тисячі чотириста шістдесят дві) гривень 37 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.