Постанова № 61736330, 29.09.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2016 року № 813/2102/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Зубач С.А.

за участю:

представника відповідача - Попадюк Н.О.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

Встановив:

Самбірське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства звернулося з адміністративним позовом до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

В обгурунтування позовних вимог зазначає, що Самбірське ВУВКГ діяло відповідно до отриманої індивідуальної податкової консультації ГУ ДФС у Львівській області від 25.12.2015р. за №4258/9/13-01-17-01-14, згідно з якою суми заробітної плати, стягнуті державною виконавчою службою за рішенням суду, не є базою нарахування та утримання єдиного внеску, враховуючи вимоги переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 p. N 1170. Рішеннями Самбірського міськрайонного суду Львівської області задоволено позови фізичних осіб на загальну суму 330576,76 грн. Судами задоволено позовні вимоги, враховуючи розмір окладу, який під час виплати підлягає оподаткуванню шляхом утримання податку податковим агентом із суми такого доходу за рахунок отримувача доходу. На користь працівників було примусово стягнуто дохід, який підприємством самостійно не визначався та не нараховувався. При цьому, стягнення було здійснено без утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору. Зокрема, у рішеннях суду не зазначено, що визначена до стягнення сума вказана без відрахування податку та обов'язкових платежів. Самбірське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства вважає, що не є податковим агентом щодо такого доходу в розумінні п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України. Оскільки, фізичні особи отримали дохід повністю, без утримання податку та обов'язкових платежів, то зобов'язані його самостійно задекларувати та здійснити сплату податку та обов'язкових платежів. Просив позов задовольнити.

В судове засідання представник позивача не прибув, хоча був попереджений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, яке обґрунтовує тим, що відповідно до частини 8 статті 65 Закону №606-XIV «Про виконавче провадження» у разі виконання судового рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи боржник є податковим агентом, який виконує судове рішення, з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із сум, що належать до виплати стягувачу. Згідно з нормами ПКУ, оподаткуванню підлягають усі виплати, які за трудовим законодавством підпадають під визначення заробітної плати, незалежно від того, яким чином вони виплачені: чи безпосередньо роботодавцем, чи на підставі рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податків та зборів є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п.171.1 ст.171 Кодексу). Особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування (пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ). Отже, податковий агент, зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються їй, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПКУ. Зазначає, що додатковим аргументом на користь того, що заробітна плата, стягнута за рішенням суду, підлягає обкладенню ПДФО, є те, що відповідно до пп. 164.2.18 ПКУ середній заробіток за час вимушеного прогулу не належить до переліку доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку (ст. 165 ПКУ). Інші норми ПКУ теж не звільняють від обкладення ПДФО заробітну плату, що стягнута за рішенням суду на користь платника податків (пп. 165.1.49 ПКУ). Отже, роботодавець є податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску та військового збору та несе відповідальність за їх нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету. Відповідач стверджує, що роботодавець, якій виконує рішення суду в частині нарахування (виплати) доходу у розмірі середньої заробітної плати має виконати усі функції податкового агента визначені ПКУ, Законом №2464 та Законом №606.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила з мотивів, вказаних в запереченнях, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши думку представника відповідача, з'ясувавши обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Самбірською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб, збору за першу реєстрацію транспортних засобів за період з 01.04.2013 по 31.03.2016, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.03.2016 років за результатами якої 18.05.2016 складено Акт №164/13-00/05514293.

Вказаною перевіркою встановлено неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб податковим агентом у строки, встановлені Податковим кодексом для місячного податкового періоду чим порушено: п. 31.1 ст. 31, п. 57.1. ст.57, п. 127.1. ст.127, пп. 168.1.5. п. 168.1. ст. 168, п.176.2. а) ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 -YІ (із змінами та доповненнями) та Закон України від 07.07.2011р. № 3609 - YІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України».

Крім цього, Самбірським виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства по головній книзі не проведено нарахування ПДФО із виплаченої заробітної плати згідно рішень суду.

Перевіркою Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства з питань щодо утримання військового збору під час виплати (нарахування) працівникам встановлено не перерахування до бюджету військового збору податковим агентом, чим порушено: п. 16-1 ст.16, п.31.1 ст. 31, п. 57.1. ст.57, п. 127.1. ст.127, пп. 168.1.5. п. 168.1. ст. 168, п.176.2. а) ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-YІ (із змінами та доповненнями) та Закон України від 07.07.2011р. № 3609-YІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України».

За результатами проведеної перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.06.2016р. №0018801700, від 01.06.2016р. №0018811700, від 01.06.2016р. №0018791700.

Не погодившись із вказаними рішеннями Самбірське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства оскаржило їх до суду.

Вирішуючи спір суд зазначає, що економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників регулюються Кодексом законів про працю України (далі КЗпП) та Законом України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі - Закон № 108) та іншими законодавчими та нормативними актами, у тому числі розробленими відповідно до КЗпП та Закону № 108, тощо.

Статтею 1 Закону № 108 та статтею 94 КЗпП дано визначення поняття «заробітна плата», а саме - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Оскільки, перед працівниками Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства виникла заборгованість із заробітної плати, рішеннями Самбірського міськрайонного суду Львівської області задоволено позови фізичних осіб на загальну суму 330576,76 грн.

Вказані рішення набрали законної сили і були звернені до примусового виконання. Виконавчі провадження було закінчено у зв'язку з фактичним повним їх виконанням внаслідок примусового стягнення коштів з рахунків боржника.

Відповідно до частини 8 статті 65 Закону №606 у разі виконання судового рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи боржник є податковим агентом, який виконує судове рішення, з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із сум, що належать до виплати стягувачу.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом ІV Кодексу.

Відповідно до п.163.1 ст.163 ПКУ об'єктом оподаткування платника податку є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Згідно з пп.14.1.48 п.14.1 ст.14 зазначеного ПКУ заробітна плата - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, що виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму відповідно до закону.

Таким чином до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (п.п.164.2.1 п.164.2 ст.164 Кодексу). Тобто, згідно з нормами ПКУ, оподаткуванню підлягають усі виплати, які за трудовим законодавством підпадають під визначення заробітної плати, незалежно від того, яким чином вони виплачені: чи безпосередньо роботодавцем, чи на підставі рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 18.1. статті 18 ПКУ податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податків та зборів є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п.171.1 ст.171 Кодексу).

Порядок оподаткування податком на доходи фізичних осіб врегульовано розділом IV Кодексу, відповідно до п.163.1 ст.163 якого об'єктом оподаткування платника податку є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, та податковий агент (п. 162.1 ст. 162 Кодексу).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464 -VІ (далі - Закон №2464).

Платники нараховують єдиний внесок на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому чому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (наданих послуг) за цивільно-правовими договорами (ст.7 Закону №2464).

Статтею 4 Закону №2464 визначений перелік платників єдиного внеску, зокрема такими платниками є роботодавці.

Частиною 2 статті 9 Закону №2464 встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється роботодавцями …

Порядок нарахування єдиного внеску на середню заробітну плату за вимушений прогул, яка стягнена за рішенням суду визначений ч.2 ст.7 Закону №2464.

Крім того, Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» (далі - Закон № 71) до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України продовжено оподаткування військовим збором (пункт 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).

Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 Кодексу (підпункт 1.1 пункту 161 підрозділу 10 Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст.168 Кодексу (пп.1.4 п.161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст.163 Кодексу (пп.1.2 п.161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету встановлено ст.168 Кодексу.

Згідно із пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Кодексу податковий агент, поняття, якого визначено пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПКУ, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування (пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ).

Отже, податковий агент, зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються їй, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПКУ.

Аналогічна позиція викладена у п. 6 постанови Пленуму ВСУ від 24.12.99 р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Відповідно п. 127.1. ст. 127 ПКУ, правила нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податків, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Крім цього, у п. 31.1 ст. 31 ПКУ передбачено, що строком сплати податку та збору визначається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податків із сплати податку і завершується останнім днем строку, протягом якого податок повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплачений своєчасно.

Пунктом 57.1. ст. 57 ПКУ передбачено, що податковий агент зобов'язаний сплатити суму податного зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені Податковим кодексом.

Відповідно п.176.2.а) ст. 176 особи, які відповідно до Податкового кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податків та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Стаття 4 ПКУ визначає основні засади податкового законодавства України. Зокрема, у п.п. 4.1.3. п. 4.1 зазначеної статті передбачено невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Що стосується твердження позивача стосовно того, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, слід зазначити, що податкова консультація не є правовим актом, має виключно рекомендаційний, а не обов'язковий характер.

Згідно з підпунктом 14.1.172. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, або митним органом за місцем митного оформлення товарів, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Стаття 53 ПК України визначає наслідки застосування податкових консультацій.

Так, у п.53.1 ст.53 ПК України визначено, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Згідно п.52.2 ст.53 ПК України податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відповідно до п. 111.1 ПКУ, відповідальність може бути фінансовою, адміністративною та кримінальною.

Тобто, донараховані податкові зобов'язання не підпадають під критерії поняття «відповідальність». Індивідуальна податкова консультація не звільняє податкового агента від сплати донарахованого податку.

Отже, роботодавець є податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску та військового збору та несе відповідальність за їх нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету.

Зважаючи на наведене, роботодавець, який виконує рішення суду в частині нарахування (виплати) доходу у розмірі середньої заробітної плати має виконати усі функції податкового агента визначені ПКУ, Законом №2464 та Законом №606.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 01.06.2016р. №0018801700, від 01.06.2016р. №0018811700, від 01.06.2016р. №0018791700 є правомірними, а позивачем, в свою чергу не доведено зворотного, за таких обставин суд відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Постановив:

В задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Р.М. Брильовський