Постанова № 61736291, 26.09.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2016 року Справа № 803/1329/16

Волинський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,

за участю представника позивача Красуцької Ж.М.,

представників відповідача Валькова Ю.Я., Мельничука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика» (далі - ТзОВ «ЛКПФ», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003611402 від 29.08.2016 року та зобов'язання здійснити перерахунок нарахування пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті за період з 08.02.2016 року по 08.06.2016 року по контракту №02-ZED від 18.12.2015 року.

В судовому засіданні представник позивача уточнила позовні вимоги та просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003611402 від 29.08.2016 року в частині застосування штрафних санкцій (пені) в сумі 20 806,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Волинській області в період з 03.08.2016 року по 09.08.2016 року проводилась позапланова виїзна перевірка ТзОВ «ЛКПФ» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій згідно інформації ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» від 09.06.2016 року № 086-06/1221, від 07.07.2016 року №086-06/1446 по контракту №02-ZED від 18.12.2015 року за період з 18.12.2015 року по 09.08.2016 року.

За результатами перевірки було складено акт від 16.08.2016 року №354/03-20-14-02/38272943 на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003611402 від 29.08.2016 pоку, яким до позивача було застосовано штрафні санкції (пеню) за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 50892,64 грн. Позивач не погоджується із висновками акту перевірки та вказаним податковим повідомленням-рішенням з тих підстав, що зазначений висновок зроблений у зв'язку із помилковими висновками перевіряючих про те, що датою надходження валютної виручки, а відповідно і датою здійснення розрахунку, є дата зарахування гривневого еквіваленту на поточний рахунок після часткового обов'язкового продажу валютної виручки згідно вимог чинного законодавства України, а не дата фактичного надходження валюти на розподільчий рахунок підприємства.

Тому просять визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003611402 від 29.08.2016 року в частині застосування штрафних санкцій (пені) в сумі 20 806,89 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та уточнила, просила позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій (пені) в сумі 20 806,89 грн.

Представники відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнали, просили в позові відмовити так як датою надходження виручки в іноземній валюті є дата надходження коштів на поточний рахунок резидента, який здійснив експортну операцію.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що уточнений позов підлягає до повного задоволення, з наступних підстав.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області в період з 03.08.2016 року по 09.08.2016 року проводилась позапланова виїзна перевірка ТзОВ «ЛКПФ» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій згідно інформації ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» від 09.06.2016 року № 086-06/1221, від 07.07.2016 року №086-06/1446 по контракту №02-ZED від 18.12.2015 року за період з 18.12.2015 року по 09.08.2016 року.

За результатами перевірки було складено акт від 16.08.2016 року №354/03-20-14-02/38272943, яким встановлено порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: за період з 08.02.2016 року по 08.06.2016 року по контракту №02-ZED від 18.12.2015 року валютна виручка в сумі 159 151 дол. США на рахунок ТзОВ «ЛКПФ» від Belamont Holdings Inc. (Panama) надійшла з порушенням встановлених законодавством термінів розрахунків в іноземній валюті.

На підставі акта перевірки від 16.08.2016 року №354/03-20-14-02/38272943 ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0003611402 від 29.08.2016 pоку, яким до позивача було застосовано штрафні санкції (пеню) за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 50 892,64 грн. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваного в даній адміністративній справі податкового повідомлення-рішення в сумі 20 806,89 грн., з огляду на таке.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно ст. 2 цього ж Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно ст. 3 цього ж Закону, Національний банк України має право встановлювати строк, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, і порядок її продажу в разі недотримання резидентом цього строку.

Згідно ст. 4 цього ж Закону, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього ж Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Згідно ст. 5 цього ж Закону, у разі порушення резидентами строків, установлених Національним банком України відповідно до статті 3 цього Закону, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Згідно ст. 6 цього ж Закону, строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього ж Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього ж Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом п'яти робочих днів з дати видачі висновку, зазначеного у частині другій цієї статті, інформує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, про видачу такого висновку.

Згідно п. 1 ст. 9 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Судом встановлено, що між ТзОВ «ЛКПФ» (продавець) та Belamont Holdings Inc. (the City of Panama, Republic of Panama, Resident age it:SHIRLEY&Associates, Lawyers, with offices at ADR Building, Floor 13th, Samuel Lewis Avenue, Postal Office Box #0816-01557, Republicof Panama. Reg No:18 602 from 23 of September 2009) (покупець) укладено експортний контракт № 02-ZED від 18.12.2015 року.

Предмет контракту - продаж на умовах FCA- Миколаїв, вул. 1-а Слобідська, 122, ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів», борошна пшеничного з м'яких сортів пшениці (код товару - 1101001500, виробник - ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»).

Загальна сума контракту - ціна та вартість окремої партії товару визначається в додаткових специфікаціях, валюта контракту - дол.США.

Відповідно додаткової угоди №6 від 25.05.2016 року до контракту № 02-ZED від 18.12.2015 року продавець та покупець прийшли до взаємної згоди, що оплату по контракту № 02- ZED від 18.12.2015 року може здійснювати фірма: Everlux Partners L.P. (address: 4-s Mitchell Street, Edinburgh, EH6 78D, Scotland, Great Britain. Registration number: SL19245/ bank: AS "Privatbank", Riga, Latvia. Acc. Number: LV47PRTT0265022288500. SWIFT: PRTTLV22. Correspondentbank: PJSC CB Privatbank, Dnipropetrovsk, Ukraine. SWIFT code: PBANUA2X. Corr. Account No: 16005000480003.

Умови платежу - 100% попередня оплата з моменту надання інвойсу.

Відповідно до п.1 додаткової угоди № 1 від 30.12.2015 року, №2 від 15.01.2016 року, №3 від 04.02.2016 року, №4 від 22.03.2016 року, №5 від 29.03.2016 року до контракту № 02-ZED від 18.12.2015 року оплата здійснюється шляхом 100% оплати на протязі 90 робочих днів з моменту відвантаження товару.

На виконання умов експортного контракту №02-ZED від 18.12.2015 року, укладеного з Belamont Holdings Inc. (Panama) ТзОВ «ЛКПФ» за період з 18.12.2015 року по 09.08.2016 року було відвантажено продукції (код товару - 1101001500, борошно пшеничне) на загальну суму - 1 443 368,00 дол.США (37 305 131,33 грн.), згідно митних декларацій, доданих до акта перевірки.

Як зазначено в акті перевірки, оплата за відвантажену продукцію по контракту №02-ZED від 18.12.2015 року надійшла від Belamont Holdings Inc. (Panama) з рахунка в ABLV bank, AS. LV91AIZK0000010390354 та відповідно додаткової угоди №6 від 25.05.2016 року від Everlux Partners L.P. (Great Britain)3a Belamont Holdings Inc., що відповідає реквізитам, вказаним у контракті, на валютний рахунок суб'єкта господарювання №2600801863208 в уповноваженому банку ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», у загальній сумі 1 287 092,54 дол.США (32 914 712,05 грн.), в тому числі, як зазначає відповідач, з порушенням встановлених законодавством термінів розрахунків в іноземній валюті - 159 151,00 дол.США, згідно банківських документів.

Як вбачається з вищевикладеного, перевіркою зроблено висновок про те, що частина валютної виручки після її обов'язкового продажу в гривневому еквіваленті нібито надійшла з порушенням встановлених законодавством термінів розрахунків, та у зв'язку із цим здійснено нарахування штрафних санкцій.

Зазначений висновок зроблений у зв'язку із помилковими висновками перевіряючих про те, що датою надходження валютної виручки, а відповідно і датою здійснення розрахунку, є дата зарахування гривневого еквіваленту на поточний рахунок після часткового обов'язкового продажу валютної виручки згідно вимог чинного законодавства України, а не дата фактичного надходження валюти на розподільчий рахунок підприємства.

Проте, фактичне надходження валютної виручки від здійснення зовнішньоекономічної діяльності на розподільчий рахунок резидента в уповноваженому банку відбувається на декілька днів раніше від дати її продажу та зарахування гривневого еквіваленту на поточний рахунок резидента, що підтверджується оглянутими судом виписками банку (а.с. 37-71).

Зарахування на поточний рахунок гривневого еквіваленту від обов'язкового продажу частини валютної виручки, яка надходить на розподільчий рахунок резидента, залежить від операційної діяльності уповноваженого банку, тобто від термінів на протязі яких банк здійснить продаж валюти на міжбанківському валютному ринку та не впливає на дату фактичного зарахування коштів, що надійшли від нерезидента на поточний рахунок резидента-юридичної особи.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (зі змінами та доповненнями) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної митної декларації) продукції, що експортується.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші

строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до п. 1 Постанови Правління Національного банку України від 04.12.2015 року №863 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у період з 05.12.2015 рокупо 04.03.2016 року здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до п. 1 Постанови Правління Національного банку України від 03.03.2016 року №9140 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у період з 05.03.2016 року по 08.06.2016 року здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до ст. 4 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Пунктом 2 постанови Правління Національного банку України від 03 березня 2016 року № 140 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», встановлено вимогу щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, фізичних осіб - підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Уповноважений банк зобов'язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які згідно з абзацом першим цього пункту поширюється вимога щодо обов'язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 «Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання» (далі - розподільчий рахунок). Не пізніше ніж на наступний робочий день після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок уповноважений банк зобов'язаний без доручення клієнта здійснити обов'язковий продаж надходжень в іноземній валюті в розмірі 75% (після набрання сили Постанови НБУ №342 від 07.06.2016р. - 65%) відсотків.

Пунктом 5.2 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 зі змінами та доповненнями (далі - Інструкція), визначено, що поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання Для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України. Кошти в іноземній валюті, перераховані з-за кордону нерезидентом, зараховуються на поточні рахунки резидентів - юридичних осіб через розподільчі рахунки (п. 5.3 Інструкції).

Відповідно до п. 1.8 Інструкції, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать: рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України;

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року за N 280, встановлено, що розподільчі рахунки є рахунками виключно суб'єктів господарювання, на яких знаходяться кошти таких суб'єктів - клієнтів банку (Клас 2 - Операції за розрахунками, наданими кредитами та залученими вкладами (депозитами), підклас 26 "Кошти клієнтів банку", підклас 2603 "Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання").

З огляду на вищезазначене, аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 (розподільчий рахунок) є частиною поточного рахунку підприємства, але з спеціальним режимом використання, відповідно день надходження грошових коштів на нього в іноземній валюті є датою надходження валютної виручки, як виручки резидента в розумінні ст. 1 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Подальший обов'язковий продаж частини валютної виручки банком без згоди клієнта є порядком розподілу цієї виручки, яка здійснюється, згідно нормативних актів НБУ, який не впливає на дату надходження цих коштів на рахунок резидента від нерезидента.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2016 року, справа №813/4770/15 (К/800/6472/16).

З оглянутого судом розрахунку нарахування пені за порушення термінів розрахунків по ТзОВ «ЛКПФ», зробленого на вимогу суду представником відповідача, виходячи з дати надходження коштів на поточний гривневий рахунок, вбачається що контролюючим органом встановлено порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на 89 днів за які нараховано пеню в сумі 50 892,64 грн. (а.с. 109-112).

Проте, з іншого оглянутого судом розрахунку нарахування пені за порушення термінів розрахунків по ТзОВ «ЛКПФ», зробленого на вимогу суду представником відповідача, виходячи з дати надходження коштів на розподільчий рахунок, вбачається що контролюючим органом встановлено порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на 55 днів за які нараховано пеню в сумі 30 085,75 грн. (а.с. 105-108).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги вказані розрахунки, суд приходить до висновку, що ТзОВ «ЛКПФ» порушено строки розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за 55 днів за які має бути нараховано пеню саме в сумі 30 085,75 грн., оскільки фактичне надходження валютної виручки від здійснення зовнішньоекономічної діяльності на розподільчий рахунок резидента в уповноваженому банку відбувається на декілька днів раніше від дати зарахування гривневого еквіваленту на поточний рахунок резидента. Впливати на дані процеси позивач будь-яким чином не може.

В підтвердження вказаного в матеріалах справи є копії виписок про рух коштів, які оглянуті судом) саме по розподільчому рахунку позивача, який за поясненнями представників відповідача до розрахунку спірної пені не брався, факт своєчасного надходження валютної виручки на розподільчий рахунок позивача відповідачем не перевірявся.

Зазначене в акті перевірки запізнення в зарахуванні еквіваленту іноземної валюти на поточний рахунок викликане не бездіяльністю підприємства або невчасним розрахунком контрагента, а невірним трактуванням перевіряючими та обслуговуючого банку понять - «дата надходження валютної виручки» та «дата розподілу частини виручки, що вже надійшла резиденту після її обов'язкового продажу на поточний рахунок резидента».

Таким чином, нормами чинного законодавства не підтверджується наявність порушень з боку підприємства щодо нарахованої пені на суму 20 806,89 грн., а, отже, як і підстав для стягнення цієї суми.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із наданих частиною другою статті 162 КАС України суду повноважень, з наведених вище підстав адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області №0003611402 від 29.08.2016 року щодо застосування до ТзОВ «ЛКПФ» штрафної (фінансової) санкції на суму 20 806,89 грн., в задоволенні решти позовних вимог по податковому повідомленні-рішенні №0003611402 від 29.08.2016 року слід відмовити.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення №711 від 05.09.2016 року ТзОВ «ЛКПФ» при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 1 378,00 грн.

Таким чином, враховуючи те, що судом визнається протиправним та скасовується податкове повідомлення-рішення №0003611402 від 29.08.2016 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 20 806,89 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 563,32 грн. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 158, 160, 162, 163, 181, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області №0003611402 від 29.08.2016 року щодо застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛКПФ» в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 20 806,89 грн. (двадцять тисяч вісімсот шість гривень) 89 коп.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛКПФ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір в розмірі 563,32 грн. (п'ятсот шістдесят три гривні) 32 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде виготовлена в повному обсязі 01 жовтня 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич