Ухвала суду № 61735339, 22.09.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий в І інстанції: Гаврилов Д.В. Єдиний унікальний номер справи: 668/7970/15-ц

Доповідач: Борко А.Л. Справа №22-ц/791/1445/2016

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області у складі:

Головуючого Борка А.Л.

Суддів: Кузнєцової О.А.

Приходько Л.А.

Секретар Кутузова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 23 березня 2016 року у цивільній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, визнання договорів недійсними,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року ФОП ОСОБА_2 звернувся із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, зазначаючи, що між сторонами були укладені договори купівлі- продажу № 01125 від 27.12.2012 року та № 149 від 29.12.2012 року, згідно яких ОСОБА_3 отримала товар на загальну суму 5331 грн. та взяла на себе зобов'язання проводити оплату частинами кожного місяця, однак вона жодних оплат не проводила, тому утворилась заборгованість. У зв'язку із наведеним, позивач просить стягнути на свою користь заборгованість, а також просить стягнути з відповідача пеню за прострочення заборгованості, проценти, інфляційні витрати та три відсотки річних, а всього на загальну суму 10293,37 грн.

У січні 2016 року ОСОБА_3 звернулась із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з вимогами про захист прав споживача, визнання договорів недійсними. Ухвалою суду справи об'єднано в одне провадження. Також в судовому засіданні ОСОБА_3 пред'явлено зустрічний позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, який, враховуючи положення ст. 123 ЦПК України, судом прийнято до спільного розгляду з первинним позовом. ОСОБА_3 зазначала, що між нею та приватним-підприємцем було укладено договори купівлі-продажу товарів № 01125 від 27.12.2012 року, № 149 від 29.12.2012 року, № 1717 від 17.10.2013 року, № 772 від 03.11.2013 року, № ХР-05 від 14.06.2014 року, № Х-0055 від 24.09.2014 року, б/н від 21.11.2014 року та № ХР-500 від 21.11.2014 року. Вищевказані договори укладались після запрошення пенсіонерів на виставку товарів, організовану ОСОБА_2 Останній при укладанні вказаних договорів запевнив, що умови договорів дуже лояльні, сплата за реалізований товар проводиться із розстрочкою, а частина товарів буде доставлена в якості подарунку. Разом із вказаними договорами ОСОБА_3 були підписані й акти прийому передач зазначених товарів без їх фактичного отримання, оскільки відповідачем було зазначено, що без їх підписання немає можливості отримати їх на складі. Товар за спірними договорами ОСОБА_3 отримано частково та частково були сплачені нею кошти за їх придбання. Згодом ОСОБА_2 звернувся до суду про стягнення з неї заборгованості за спірними договорами. Вважає, що дії підприємця є незаконними, він ввів її в оману шляхом нечесної підприємницької діяльності. У зв'язку із наведеним, просить визнати вказані договори недійсними.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 23 березня 2016 року у задоволенні первісного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, визнання договорів недійсними задоволено.

Визнано недійсними договори № 01125 від 27.12.2012 року та № 149 від 29.12.2012 року, укладені між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Позов ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, визнання договорів недійсними задоволено частково.

Визнано недійсними договори № ХР-05 від 14.06.2014 року, № Х-0055 від 24.09.2014 року, б/н від 21.11.2014 року та № ХР-500 від 21.11.2014 року, укладені між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати в частині часткового задоволення позову про захист прав споживачів та визнати недійсним договори купівлі-продажу №1717 від 17.10.2013 та договір б/н від 21.11.2014 року, укладені між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем були укладені договори купівлі-продажу певних товарів № 01125 від 27.12.2012 року,№ 149 від 29.12.2012 року, № 1717 від 17.10.2013 року, № 772 від 03.11.2013 року, № ХР-05 від 14.06.2014 року, № Х-0055 від 24.09.2014 року, б/н від 21.11.2014 року та № ХР-500 від 21.11.2014 року. Крім того, того ж дня були підписані акти прийому-передачі зазначених товарів як додатки до вказаних договорів. Проте, як зазначає ОСОБА_3, товар за договорами вона отримала не весь, позивач по телефону обіцяв доставити його, але так цього і не зробив. Пізніше отримала повістку до суду з вимогами ОСОБА_2 про стягнення з неї заборгованості за вказаними договорами.

Відповідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до положень договору роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого користування, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця - фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів (ст. 698 ЦК України).

Як вбачається із положень ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Згідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Відповідно до ч. 3 ст.509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У зв'язку із наведеним, суд першої інстанції на думку колегії суддів прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідачем порушено принцип добросовісності, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та умови договору завдають шкоди споживачеві.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно з вимогами ст236 ЦК правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків, що укладені договори порушують права позивача, як споживача, їх умови є несправедливими щодо ОСОБА_3, а також те що, суд вважає доведеною ту обставину, що ОСОБА_3 була введена в оману відповідачем внаслідок ненадання необхідної, доступної, достовірної, повної та своєчасної інформації щодо умов виконання договорів, позовні вимоги в частині визнання договорів купівлі-продажу № 01125 від 27.12.2012 року, № 149 від 29.12.2012 року, № ХР-05 від 14.06.2014 року, № Х-0055 від 24.09.2014 року, б/н від 21.11.2014 року та № ХР-500 від 21.11.2014 року недійсними є обґрунтованими.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, в іншій частині, щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу № 1717 від 17.10.2013 року, № 772 від 03.11.2013 року та № ХР-500 від 21.11.2014 року позовні вимоги є не обґрунтованими, оскільки в судовому засіданні позивач ОСОБА_3 пояснила, що за цими договорами товар нею був отриманий.

Як вбачається з матеріалів справи, на численні пропозиції надати суду належний та детальний розрахунок заборгованості, ОСОБА_2 будь-яких пояснень не надав. За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 не доведено обґрунтованості своїх вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні апеляційного суду Львівської області перебувала цивільна справа за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 11 травня 2016 року у справі за заявою ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. За наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3, ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 11 травня 2016 року скасовано з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції з достатньою повнотою з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін,дослідив надані сторонами докази, та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційних скарг, щодо невідповідності висновків суду обставинам справи, до уваги не приймаються як такі, що не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами і такі, що висновки суду не спростовують, а тому підлягають відхиленню.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Крім того, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 -відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 23 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий А.Л. Борко

Судді: О.А. Кузнєцова

Л.А Приходько