Рішення № 61734991, 19.09.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/4858/15 Головуючий у 1 інстанції: Гулієва М.І.

Провадження № 22-ц/783/5563/16 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

Категорія:25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Цяцяка Р.П.,

суддів Ванівського О.М. і Шеремети Н.О.,

при секретарі Цапові П.М.,

за участю позивача ОСОБА_3 і його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія" на заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 19 квітня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування, в кінцевій редакції позовних вимог якого просив суд стягнути з відповідача на його користь 5 475 грн. 32 коп. страхового відшкодування, 750 грн. витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, 200 грн. за посвідчення довіреності та 243 грн. 60 коп. сплаченого судового збору, а всього - 6 668 грн. 92 коп.

Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що 13.11.2014 року сталась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля марки "Фіат", н/з НОМЕР_3, належного ОСОБА_5, та «Фольксваген Гольф», н/з НОМЕР_2, належного позивачу, внаслідок якої його автомобіль зазнав технічних пошкоджень на суму 20 811 грн. 22 коп. Відповідно до постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 31.01.2015 року винною у настанні ДТП визнано ОСОБА_5, цивільно-правова відповідальність якої застрахована в ПАТ «Українська транспортна-страхова компанія» і яку він повідомив про страховий випадок, надавши всі необхідні документи. Однак, страхове відшкодування йому було виплачено лише в сумі 14 548 грн. 81 коп. (а.с. 1-5, 35-36, 123-127).

Оскаржуваним заочним рішенням позов задоволено.

Стягнуто з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» в користь ОСОБА_3 5 475 грн. 32 коп. страхового відшкодування, 750 грн. витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, 200 грн. за посвідчення довіреності, 243 грн. 60 коп. сплаченого судового збору, а всього - 6 668 грн. 92 коп. (а.с. 163-165).

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11 липня 2016 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (а.с. 181-182, 195) і відповідач оскаржив це рішення в загальному порядку.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та на порушення норм матеріального права.

Висновок суду про те, що згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту визначена з урахуванням коефіцієнту зносу та без урахування ПДВ, вважає таким, що не відповідає матеріалам справи, оскільки в обох наданих суду автотоварознавчих дослідженнях вартість матеріального збитку була визначена з урахуванням ПДВ, а відтак вважає, що у випадку, якщо визначати страхове відшкодування на підставі наданого позивачем звіту, то розмір страхового відшкодування, який підлягає доплаті позивачу, повинен становити 1 238 грн. 53 коп.

Звертає увагу на те, що пошкоджений автомобіль позивача був оглянутий представником відповідача (як страхувальника) 19 листопада 2014 року, тобто - в межах 10-ти денного строку з моменту повідомлення про ДТП, передбаченого п. 34.2 ст. 34 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а відтак вважає неправомірним стягнення з відповідача витрат пов'язаних з проведенням експертизи.

Вважає, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що особи, які представляли його інтереси, були адвокатами або іншими фахівцями у галузі права, та звертає увагу на те, що повноваження адвоката можуть підтверджуватися також іншими документами, які визначені ст. 42 ЦПК України, а відтак вважає, що були відсутніми правові підстави для стягнення з відповідача витрат за нотаріальне посвідчення довіреності на підставі ст. 84 ЦПК України (а.с. 199-202).

Апелянт, будучи своєчасно належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду справи (а.с. 220), явку свого представника в судове засідання не забезпечив і про причини такої неявки суд не повідомив, що (у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення доводів апеляційної скарги зі сторони позивача і його представника, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Задоволення позовних вимог у повному обсязі суд мотивував тим, що посилання відповідача на визначення суми вартості відновлювальних робіт з урахуванням ПДВ є безпідставним, оскільки згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту визначена з врахуванням коефіцієнту зносу та без врахування ПДВ.

Однак, вище наведений висновок суду не відповідає обставинам справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з Висновку № 80/14 експертного автотоварознавчого дослідження по заяві ОСОБА_3 від 12.01.2015 року, у даному Висновку вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Фольксваген Гольф», н/з НОМЕР_2 (позивачу), внаслідок його пошкодженняв ДТП 13.11.2014 року становить 20 811 грн. 22 коп. з урахуванням ПДВ (а.с. 140-159).

Дану обставину в ході апеляційного розгляду справи визнали позивач і його представник, які також ствердили, що по даний час ремонт вище згаданого автомобіля не проводився, а відтак позивач по даний час не поніс витрат по сплаті ПДВ, як складової частини вартості ремонту цього автомобіля.

Таким чином, страховик (відповідач) мав би виплати позивачу страхове відшкодування у розмірі 16 148 грн. 98 коп., виходячи з наступного:

20 811 грн. 22 коп. (вартість матеріального збитку) - 500 грн. (франшиза) - 4 162 грн. 24 коп. (ПДВ) = 16 148 грн. 98 коп.

В той же час, страховиком (відповідачем) було виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі лише 14 622 грн. 02 коп. (а.с. 73). Будь-яких інших доказів про здійснення ще інших виплат позивачу відповідачем (апелянтом) до суду подано не було.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 1 526 грн. 96 коп. недоплаченого страхового відшкодування:

16 148 грн. 98 коп. - 14 622 грн. 02 коп. (вже виплачене страхове відшкодування) = 1 526 грн. 96 коп.

В доводах апеляційної скарги апелянт сам визнає, що його представником пошкоджений в ДТП автомобіль позивача було оглянуто 19 листопада 2014 року.

Як стверджується матеріалами справи, повний пакет документів, необхідний для виплати страхового відшкодування, відповідачем було отримано 24.02.2015 року: даний факт відповідачем не оспорюється та не спростовується.

Таким чином, відповідач у відповідності до п. 36.2 ст. 36 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" мав би здійснити виплату страхового відшкодування не пізніше 25 травня 2015 року, чого ним зроблено не було і матеріали справи не містять будь-яких пояснень відповідача з цього приводу.

Така бездіяльність відповідача і стала причиною звернення позивача до суду з даним позовом 20 липня 2015 року.

Оскільки статтями 10 і 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, то в обгрунтування своїх позовних вимог позивач зобов'язаний був подати до суду докази про розмір заподіяного йому матеріального збитку в результаті пошкодження в ДТП автомобіля «Фольксваген Гольф», н/з НОМЕР_2, в даному випадку - Висновок № 80/14 експертного автотоварознавчого дослідження.

В той же час, Звіт № 33/85.06.15 про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу, поданий відповідачем до суду лише 01.02.2016 року, не містить дати його складання (а.с. 44-54).

14 622 грн. 02 коп. страхового відшкодування відповідачем було перераховано позивачу лише 14.08.2015 року (а.с. 73).

З урахуванням вище наведених обставин по справі в їх сукупності колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач поніс витрати на експертне автотоварознавче дослідження пошкодженого в ДТП автомобіля з вини відповідача, який після огляду цього автомобіля 19 листопада 2014 року жодним чином не повідомив позивача про результати цього огляду, так само, як не здійснив вчасно виплати страхового відшкодування (не пізніше 25 травня 2015 року), не навівши при цьому будь-яких причин такої невиплати, що і стало причиною звернення позивача до суду 20 липня 2015 року, а відтак ці витрати позивача у розмірі 750 грн. (а.с. 138) підлягають до стягнення з відповідача.

ЦПК України поділяє учасників цивільного процесу (глава 4) на осіб, які беруть участь у справі (ст.ст. 26-46 параграфу 1), та інших учасників цивільного процесу (ст.ст. 47-56 параграфу 2).

При цьому процесуальний статус представника сторони чи третьої особи визначається, як „особа, яка бере участь у справі" (параграф 1), а процесуальний статус особи, яка надає правову допомогу, як „інший учасник цивільного процесу" (параграф 2).

За змістом ст.ст. 79, 84, 88, 89 ч.1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення (або у разі відмови позивача від позову), суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, в т.ч. - витрати, пов'зані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права.

Таким чином, при вирішенні питання про стягнення витрат на правову допомогу визначальне значення має встановлення в якості кого особа надавала правову допомогу: в якості фахівця в галузі права чи представника сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 приймала у часть у даній справі, як представник позивача - на підставі довіреності (а.с. 25).

В той же час, за змістом вище згаданих ст.ст. 79, 84, 88, 89 ч.1 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою участі у справі представника сторони не відносяться до судових витрат і не підлягають розподілу між сторонами в порядку, передбаченому ст. 88 чи ст. 89 ч.1 ЦПК України.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про те, що витрати позивача на нотаріальне посвідчення вище згаданої його довіреності на ім'я ОСОБА_4 до відшкодування за рахунок відповідача не підлягають.

З урахуванням вище наведеного оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про часткове задоволення позовних вимог.

Частиною 1 ст. 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Матеріалами справи стверджується, що позивачем було понесено 243 грн. 60 коп. судових витрат (а.с. 17), а відповідачем - всього 956 грн. 96 коп. судових витрат (а.с. 180, 198).

Виходячи з розміру позовних вимог, які підлягають до задоволення (про стягнення з відповідача 1 526 грн. 96 коп. недоплаченого страхового відшкодування та 750 грн. оплати за проведення експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля), до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 88 грн. 91 коп. судових витрат по справі.

А виходячи з розміру позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві слід відмовити, то до стягнення з позивача на користь відповідача підлягає 607 грн. 67 коп. понесених останнім судових витрат.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п. 1- 4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія" задовольнити частково.

Заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 19 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія" на користь ОСОБА_3 1 526 грн. 96 коп. недоплаченого страхового відшкодування; 750 грн. оплати за проведення експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля та 88 грн. 91 коп. судових витрат по справі, а всього - 2 365 грн. 87 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія" 607 грн. 67 коп. судових витрат по справі.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскарженим у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий:

Судді: