Постанова № 61733896, 26.09.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2016 р. № 809/877/16

09 год. 40 хв. м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

при секретарі Бунич Т.В.,

за участю представника позивача Кудли О.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

22.07.2016 року Долинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Івано-Франківській області звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою податку на додану вартість, земельного податку та пені.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю. Пояснила, що податковим органом виявлено порушення відповідачем положень Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податкових зобов'язань. У зв'язку з цим податковим повідомленням-рішенням за №0003341701 від 20.10.2014 позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 45 607 грн., в тому числі пеня 5 5227,35 грн. Крім того відповідачем шляхом подання податковому органу декларації самостійно визначено грошове зобов'язання по земельному податку в сумі 5,55 грн. Позов просила задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подав, причини неявки суду не повідомив. Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався.

Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів, необхідних для вирішення справи по суті, згідно положень ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України суд визнав можливим розглянути дану адміністративну справу на підставі наявних у ній доказів за відсутності відповідача.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши представника позивача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних мотивів.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПКУ податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпункт 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового Кодексу України (далі-ПКУ) визначає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, передбачених податковим законодавством. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1ст.38ПКУ).

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.

Відповідно до п.п.36.1, 36.2 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок платника податків виникає за кожним податком та збором.

Положенням п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України зазначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Судом встановлено, що Долинською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну позапланову виїзну документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

За наслідками вказаної перевірки складено акт №1936/172/НОМЕР_1 від 08.10.2014 року, в якому відповідачем зроблено висновок про порушення вимог пункту 183.2, п.183.10 ст.183, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 87 062,05 грн.

Відповідно до висновків вищевказаного акту перевірки, позивачем на підставі підпункту 54.3.2. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 20.10.2014 року №0003341701, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі - 87062,05 грн., з них за основним платежем 69649,64 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 17412,41 грн. (а.с.6).

За наслідками судового розгляду суд погоджується з правомірністю стягнення з позивача вищевказаного податкового боргу з огляду на нижчевикладене.

У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Згідно п.56.18 ст.56 ПКУ при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що вищевказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене в судовому порядку.

В судовому засіданні встановлено, що згідно постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.01.2015 року по справі № 809/3530/14, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 до Долинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003341701 від 20.10.2014 року та акту №1936/172/НОМЕР_1 від 08.10.2014 року відмовлено.

За таких обставин, у відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 87 062,05 грн., з них: за основним платежем 69 649,64 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 17 412,41 грн. є узгодженим з 06.10.2015 року.

Згідно п.57.3 ст. 57 Кодексу у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Таким чином, грошові зобов'язання відповідача по податку на додану вартість у відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, які є узгодженими з моменту закінчення процедури адміністративного оскарження, підлягали до сплати відповідачем в добровільному порядку до 16.10.2015 року.

Окрім того за відповідачем рахується заборгованість у зв'язку з несплатою земельного податку в сумі 5,55 грн.

Підпунктом 14.1.147 п.14.1 ст.14 ПКУ плату за землю визначено, як загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно п.п.14.1.136 п.14.1.ст.14 ПКУ орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі-орендна плата) - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.288.1 ст.288 ПКУ). У відповідності до п.288.7 ст. 288 ПКУ податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 даного Кодексу.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року. (п. 285.2 ст. 285 ПКУ).

Згідно п.286.2 ст.286 ПКУ платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Судом встановлено, що на підставі вищевказаних норм Кодексу відповідачем подано до Долинської оДПІ податкові декларації з плати за землю за період з січня по травень 2016 року. Згідно декларацій з плати за землю сплаті до бюджету за підсумками місячного періоду підлягає сплаті 1,11 грн. (а.с. 11).

Таким чином шляхом подання даних декларацій ОСОБА_2 самостійно визначив та узгодив податкові зобов'язання з плати за землю за січень - травень 2016 року в загальному розмірі 5,55 грн.

Однак дане зобов'язання відповідачем не виконано.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до приписів п. 56.11 ст.56 ПКУ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.

Згідно п.59.1 ст.59 ПКУ у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення рішення.

На підставі вищенаведеного податковим органом було надіслано відповідачу податкову вимогу форми «Ф» за № 600-23 від 15.05.2015 року на суму 761,13 грн., яка отримана останнім 15.05.2015, що підтверджується відміткою на корінці вимоги, копія якого знаходиться в матеріалах справи та досліджена судом в якості письмового доказу (а.с. 9).

Однак, як вбачається з пояснень представника позивача, зазначену в вимозі суму податкового боргу відповідач не погасив.

Відповідно до приписів п. 59.5 ст. 59 ПКУ у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

На підставі вищенаведеного податковим органом інших вимог платнику не надсилалось.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення (п. 59.5 ст. 59 ПКУ).

Таким чином, загальна сума заборгованості ОСОБА_2 складає 45 612,95 грн. (45 607,4 грн. податку на додану вартість + 5 227,35 грн. пені + 5,55 грн. земельного податку = 45 612,95 грн.)

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність та взаємний зв'язок суд погоджується з підставністю виникнення та розміром заборгованості, заявленої до стягнення. Наявність податкового боргу відповідача підтверджується витягами з облікової картки платника податків, розрахунками сум заборгованості та іншими письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

Підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості судом не встановлено.

Наявність податкового боргу та його розмір відповідач не спростував, доказів сплати заборгованості суду не представив, чим фактично не заперечив суму заборгованості, яка є предметом спору в даній справі.

Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

За таких обставин суд дійшов переконання, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення коштів підставною, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 67 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в дохід Державного бюджету України податковий борг в загальній сумі 45 612 (сорок п'ять тисяч шістсот дванадцять) гривень 95 копійок.

Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Гундяк В.Д.

Постанова складена в повному обсязі 30.09.2016 року.