Постанова № 61733768, 27.09.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 р. Справа № 820/3648/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного військового комісаріату Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2016р. по справі № 820/3648/16

за позовом ОСОБА_2

до Харківського обласного військового комісаріату Харківської області

про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому просив:

- визнати протиправними дії Харківського обласного військового комісаріату в частині відмові у складання висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, та не направлення його до Міністерства оборони України в особі постійно діючої комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби;

- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат направити всі документи розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України та висновку щодо виплати ОСОБА_2 грошової допомоги передбаченої ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" у зв'язку з настанням 09.07.2014 р. інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат надати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2016 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Харківського обласного військового комісаріату в частині відмові у складання висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, та не направлення його до Міністерства оборони України в особі постійно діючої комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат направити всі документи розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України та висновку щодо виплати ОСОБА_2 грошової допомоги передбаченої ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у зв'язку з настанням 09.07.2014 р. інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Харківський обласний військовий комісаріат (далі - відповідач) не погодившись із рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2016 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не вірне встановлення обставин справи,розгляд справи за участю не належного відповідача, що призвело до невірного вирішення справи.

В судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст.41, ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечення проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З позовної заяви вбачається, що позивачем оскаржується бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату щодо відмови у складанні висновку щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Приймаючи рішення за результатами розгляду позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний спір підсудний окружному адміністративному суду, оскільки відповідачем по справі є суб'єкт владних повноважень.

Колегія суддів зазначає, що оскільки, одноразова грошова допомога, виплата якої передбачена ч. 4 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та про призначення якої ставить питання позивач в позовній заяві, відноситься до соціальних виплат, тому даний спір належить розглядати місцевим загальним судом як адміністративним в порядку, встановленому КАС України.

Для наявності у складу суду належних повноважень для розгляду і вирішення адміністративної справи є правильне визначення її предметної та інстанційної підсудності. Судочинство, яке здійснюється з порушенням наведених правил, не може вважатися правосуддям, оскільки вирішення справи неповноважним складом суду належить до безумовних підстав перегляду судових рішень. (Постанова Верховного Суду України від 25.03.2008 р.)

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 18 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Однак, ухвалюючи рішення суд першої інстанції залишив поза увагою дотримання предметної підсудності, що призвело до розгляду справи неповноважним судом, в зв'язку з чим постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповажним судом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 у період з 12.03.1986 р. по 15.09.1986 р. та 24.09.1986р. по 04.12.1987 р. проходив військову службу в складі військової частини 2066 м. Пяндж , Таджицької ССР та приймав участь у бойових діях при виконанні інтернаціонального обов'язку в складі обмеженого контингенту Радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, що підтверджується довідкою архівною довідкою Центрального прикордонного архіву Федеральної Служби Безпеки Російської Федерації. Згідно довідки Лозівського об'єднаного міського військового комісаріату від 17.06.2014 року № 181 ОСОБА_2 з 30.03.1986р. по 19.12.1987р. проходив військову службу у складі військової частини та виконував інтернаціональний обов'язок на території Республіки Афганістан. (а. с. 25,28).

Позивачем отримано поранення, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні , де велись бойові дії, в наслідок, чого в подальшому встановлена інвалідність.

За наслідками первинного огляду ,згідно довідки МСЕК № 702397 від 09.07.2014 року внаслідок поранення пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, позивачу з 07.07.2014 року була встановлена IIІ група інвалідності до 01.08.2016р..(а. с. 22).

15.03.2016 року, позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату з заявою та усіма належними додатками стосовно призначення виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому III групи інвалідності, поранення, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Листом Харківського обласного військового комісаріату від 24.03.2016 року № 569/ВЗС позивачу було відмовлено в складанні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги, з посиланням на п. 17 Постанови Кабінету Міністрів України № 975 згідно якого особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби, тому як позивача звільнено з військової служби з військової частини 2066, яка відносилась до Прикордонних військ Комітету державної безпеки СРСР (а. с. 23).

Не погоджуючись з відмовою відповідача скласти висновок , позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі змістом статей 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з ч.1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до ст. 23 Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок).

Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Так, п. 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

При цьому, форма висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги...", встановлена наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року, а саме додатком 13 до нього.

Як визначено у викладеній нормі, висновок має містити абзац "Командування вважає, що _______ має право на отримання зазначеної грошової допомоги в розмірі ___- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності".

Натомість, у наявній в матеріалах справи копії листа йдеться лише про відсутність підстав для складання висновку , з посилання на п. 17 Постанови КМУ № 975 ,оскільки позивач проходив військову службу та був звільнений з неї , яка відноситься до Прикордонних військ Комітету державної безпеки СРСР, а тому виплата одноразової грошової допомоги здійснюється державним органом влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.

Відповідачем ані до суду першої, ані апеляційної інстанції не надано доказів, які б свідчили про невиконання позивачем вимог пункту 11 Порядку при поданні заяви до Харківського обласного військового комісаріату.

Відповідно до п. 13 Порядку № 975, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано будь - яких доказів на підтвердження того, що Харківським обласним військовим комісаріатом було дотримано процедуру, визначену у п. 13 вказаного Порядку.

При цьому, колегія суддів зауважує, що за змістом п.13 Порядку рішення про призначення або відмову у призначенні та виплаті одноразової допомоги приймається розпорядником бюджетних коштів (в даному випадку - Міноборони України), а не уповноваженою особою, якою в даному випадку, є Харківський обласний військовий комісаріат.

Разом з тим, відповідач, всупереч наведеній нормі, не було надано висновок щодо можливості виплати позивачу одноразової грошової допомоги та фактично самостійно прийнято рішення про відмову у призначенні позивачеві вказаної допомоги з підстав відсутності у Міністерства оброни України обов'язку виплати таку допомоги ОСОБА_2, оскільки він проходив службу у військовій частині, яка відносилася до Прикордонних військ.

Таким чином, дії відповідача щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року є протиправними.

Доводи апеляційної скарги про відсутність обов'язку складати висновок щодо виплати позивачеві одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що прикордонні війська, у складі яких позивач проходив військову службу, не входять до структури Збройних Сил України та не відносяться до підпорядкування Міністерства оборони України, у зв'язку з чим останнє не зобов'язане нести витрати по виплаті позивачеві вказаної допомоги, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду таке.

Згідно з п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 року № 10224-ХІ "Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ", прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.

Разом з тим, станом на час проходження позивачем строкової військової служби та отримання поранення прикордонні війська входили до складу Збройних Сил СРСР.

У відповідності до п.1, 2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року "Про військові формування на Україні", Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України.

Згідно з ст. 4 Закону України "Про правонаступництво України", органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що позивач проходив службу саме у збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, то в силу ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25.12.2013 року № 975, то обов'язок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому IIІ групи інвалідності, у зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги щодо того, що Міністерство оборони України не є по даним правовідносинам правонаступником Прикордонних військ СРСР, є необґрунтованими та не беруться колегією суддів до уваги.

Таким чином, наведеними вище міждержавними Угодами не встановлено порядку отримання одноразової грошової допомоги, однак, зазначеними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.

В свою чергу, право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії закріплене у статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XIIта в Порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року.

Позивачем надано до відповідача необхідні документи про підтвердження проходження військової служби та про встановлення причинний зв'язок захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв позивача, пов'язаних з виконуванням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися військові дії, а тому у відповідача були відсутні підстави для не складання висновку та направлення його до Міністерства оборони України.

Враховуючи, що відповідачем не складено висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу, вимоги позивача про зобов'язання відповідача направити документи до Міністерства оборони України є передчасними, в звязку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що для захисту прав позивача необхідно зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги як особи звільненої з військової служби, якій встановлена інвалідність IІI групи з 07.07.2014р. в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.

При цьому, позовна вимоги ОСОБА_2 про покладення на відповідача обов'язку подати звіт про виконання судового рішення задоволенню не підлягає, оскільки у відповідності до приписів ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, є правом, а не обов'язком суду.

Позивач не довів необхідності застосування судом приписів ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

За правилами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів правомірності, законності та обґрунтованості своїх дій відповідачем до суду не надано.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова через порушення норм процесуального права підлягає скасуванню прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського обласного військового комісаріату Харківської області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2016р. по справі № 820/3648/16 скасувати.

Прийняти нову постанову , якою позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Харківського обласного військового комісаріату в частині відмові у складанні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 та не направлення його до Міністерства оборони України в особі постійно діючої комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

Зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно розглянути заяву ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) від 15.03.2016р. про виплату одноразової грошової допомоги передбаченої ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" .

В іншій частині в задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Присяжнюк О.В. Курило Л.В. Повний текст постанови виготовлений 03.10.2016 р.