Ухвала суду № 61733725, 27.09.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 р.Справа № 818/667/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2016р. по справі № 818/667/16

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі - ДПІ в м. Сумах, відповідач) від 22 січня 2016 року № Ф-9670-23 про сплату ним боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 2442,89 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2016р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області від 22 січня 2016 року № Ф-9670-23 про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 2442,89 грн. (дві тисячі чотириста сорок дві грн. 89 коп.).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

До суду апеляційної інстанції позивач надав заперечення, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

У судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені своєчасно та належним чином.

Неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 27.09.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 був зареєстрований як ФОП та до 2015 року займався підприємницькою діяльністю.

Водночас ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням, виданим Пенсійним фондом України (далі - ПФУ) 19.03.2008 р. (серія НОМЕР_1), і отримує пенсію за віком з 19.03.2008р. (а.с. 8).

На підставі даних з картки особового рахунку платника (а.с. 34) відповідач сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки ) від 22.01.2016р. № Ф-9670-23 на загальну суму 2442,89 грн. (а.с. 7).

Як вбачається з копії повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 29), ОСОБА_1 отримав вимогу про сплату боргу 22.03.2016р.

Вказана вимога була оскаржена позивачем в адміністративному порядку, проте, скарга залишена без задоволення, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновок відповідача щодо порушення позивачем норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є необґрунтований, тому вимога про сплату боргу (недоїмки ) від 22.01.2016р. № Ф-9670-23 на загальну суму 2442,89 грн. підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

У зв'язку з набранням чинності Закону України від 04.07.2013 р. № 404-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" та Закону України від 04.07.2013р. № 406-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" функція адміністрування єдиного соціального внеску від Пенсійного фонду України передана до Міністерства доходів і зборів України.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 4 Закону України №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону № 2464-VI).

Таким чином, за змістом цієї норми ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе за умови, якщо такі особи є пенсіонерами за віком (незалежно від того, досягли вони загального пенсійного віку чи така пенсія оформлена на пільгових умовах - зі зменшенням віку) та отримують відповідно до закону пенсію.

Згідно з абзацами першим і другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII застосовуються, зокрема, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Статтею 2 Закону № 1788-XII визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років). Загальні умови призначення пенсій за віком визначені статтею 12 зазначеного Закону та частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV. Таке право виникало у чоловіків після досягнення 60 років та за наявності відповідного стажу. При цьому статтею 13 Закону № 1788-XII передбачена можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах - зі зменшенням віку, зазначеного у статті 12 цього Закону, та за наявності відповідного трудового стажу.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, ураховуючи закріплені Конституцією України гарантії громадян на соціальний захист, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до статті 13 Закону № 1788-XII, не є платниками єдиного внеску за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, так само як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить жодного винятку щодо пенсіонерів за віком.

Таким чином, ФОП, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року ( №№ 21-57а14, 21-70а14).

Згідно з частиною першою ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Як убачається із пенсійного посвідчення НОМЕР_2 серії НОМЕР_1 (а.с.8), з 19.03.2008 р. ОСОБА_1 є пенсіонером за віком.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок відповідача про порушення позивачем норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є необґрунтованим, у зв'язку з чим вимога про сплату боргу (недоїмки ) від 22.01.2016 р. № Ф-9670-23 підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2016р. по справі № 818/667/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Присяжнюк О.В. Русанова В.Б. Повний текст ухвали виготовлений 03.10.2016 р.