Ухвала суду № 61733655, 28.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 754/6908/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Панченко О.М. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

28 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Губської Л.В., секретаря судового засідання Тищенко Н.В., за участі представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача-1 Остапенко В.В., представника відповідача-2 Мельника А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Деснянського районного суду м.Києва від 22 червня 2016 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Міністерства оборони України, Київського міськоговійськового комісаріату про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

24.05.2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Київського міськоговійськового комісаріату про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, яким просив визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_5 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності другої групи в наслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності у відповідності до п.п. «Б» п. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ в редакції закону з 01.01.2014 року; зобов'язати Міністерство оборони України призначити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності другої групи в наслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності у відповідності до п.п. «Б» п. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ в редакції закону з 01.01.2014 року та перерахувати Київському міському військовому комісаріату грошові кошти для подальшої виплати; зобов'язати Київський міський військовий комісаріат виплати суму одноразової грошової допомоги в зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності у відповідності до п.п. «Б» п. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ в редакції Закону з 01.01.2014 року.

Позов обґрунтовано тим, що з 30 жовтня 2014 року в нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок виконання обов'язків військової служби.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 22 червня 2016 р. позовні вимоги задоволено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Деснянського районного суду м. Києва від 22 червня 2016 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача виникло 16.10.2013 року при встановленні третьої групи інвалідності, а не 29.10.2014 року при встановленні другої групи. Крім того, вважають, що справа розглядалась і вирішувалась неповноважним судом, оскільки даний позов мав розглядатись окружним адміністративним судом.

У судовому засіданні представники відповідачів підтримали доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти її задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 03.08.1983 року по 14.01.1984 року ОСОБА_5 проходив військову службу в Збройних Силах колишнього Радянського Союзу та був учасником бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується довідкою Деснянського районного у м. Києві Військового комісаріату та копією військового квитка (а.с. 12-15).

Згідно витягу із Протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 12.04.2012 № 701 позивач під час виконання бойового завдання, отримав осколкові поранення голови та кінцівок, контузію головного мозку. У позивача встановлено ЗЧМТ, контузію, захворювання, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.16-17) .

16.10.2013 року позивачу призначено ІІІ групу інвалідності, в подальшому 29.10.2014 року позивач повторно пройшов медико-соціальну експертизу, якою йому було визначено ІІ групу інвалідності, що настала внаслідок поранення, контузії та пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується відповідною довідкою МСЕК. (а.с.10,11)

19.03.2015 року позивач звернувся до Київського міського військового комісаріату з заявою про виплату одноразової грошової допомоги та надав копії необхідних документів.

Листом № ВСЗ/418 від 24.02.2016 року Київський міський військовий комісаріат проінформував позивача про те, що за результатами розгляду документів позивача підстави для призначення останньому одноразової грошової допомоги відсутні. Як на причину відмови у виплаті грошової допомоги посилається на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975 поширюється тільки на військовослужбовців та звільнених осіб, які отримали первинно інвалідність після 1 січня 2014 року, тобто після набуття постановою чинності.

Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».

Згідно зі статтею 41 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011ХІІ (далі - Закон № 2011).

Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на час встановлення групи інвалідності) передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктами 4 частини 2 зазначеної статті зазначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до п. б) ч. 1 статті 162 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Пунктом 3 Порядку № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві ", визначений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р., днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Верховний суд України у постанові від 18.11.2014 року № 21-446а14 зробив висновок, що згідно статті 16 Закону № 2011-ХІІ право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Відповідно до статті 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Отже, оскільки позивачу МСЕК Міністерства охорони здоров`я України встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок поранення, контузії та пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії лише 29.10.2014 р., то до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме Порядок № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві ", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р.

Посилання апелянта, що у позивача виникло право на отримання грошової допомоги 16.10.2013 року при встановленні ІІІ групи інвалідності не приймається до уваги, оскільки доказів звернення позивача з відповідною заявою до відповідачів суду не надано, а позивач виявив бажання отримати таку допомогу саме при встановленні ІІ групи інвалідності.

Також не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо підсудності розгляду даної справи окружному адміністративного суду, оскільки відповідно п. 4 ч.1 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Інші доводи апелянта також не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Водночас, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2016 у даній справі апелянту відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 606,32 грн. до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки апелянтом на час розгляду апеляційної скарги судовий збір не сплачений, він підлягає стягненню.

Повний текст ухвали виготовлено 03.10.2016 року.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Деснянського районного суду м.Києва від 22 червня 2016 р., залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду м.Києва від 22 червня 2016 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Міністерства оборони України, Київського міськоговійськового комісаріату про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, залишити без змін.

Стягнути на користь спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у Печерському районі; рахунок отримувача: 31211206781007; код класифікації доходів бюджету: 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО): 820019) судовий збір в сумі 606 (шістсот шість) гривень 32 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022), адреса: 03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект,6).

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

Л.В. Губська

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Губська Л.В.