Ухвала суду № 61733412, 27.09.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 вересня 2016 року

справа № 804/13466/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Сафронової С.В. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Антей Ойл» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Антей Ойл» звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001972205 від 20.07.2015 року, №0001982205 від 20.07.2015 року, винесені Дніпродзержинською об’єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо не встановлення факту реальності здійснення господарської операції з ТОВ «Нафтакомпані» за лютий 2015 року, враховуючи той факт що податковим органом не було взято до уваги наявність усіх первинних документів що підтверджують реальність вказаної операції.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги особливість поставки нафтопродуктів та відсутність у позивача актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількість за формою № 5-НП, що передбачено Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою Наказом Міністерства палива та енергетики, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 р. № 271/121 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04.07.2007р. за № 762/14029, що спростовує факт отримання товару саме від ТОВ «Нафтакомпані».

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ «Антей Ойл» просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції, представник ТОВ «Антей Ойл» просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції представник податкового органу не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Антей Ойл» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо придбання товарів (робіт,послуг) при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Нафтакомпані» за лютий 2015 року та подальшої їх реалізації.

На підставі перевірки податковим органом прийнято № 1559/71/04-03-22-05/39460766 від 24.06.2015 року, яким встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.36, п.п.14.1.56, п.п.14.1.191, п.п.14.1.231 п. 14.1 ст. 44, п.180.1 ст. 180, п.185.1 ст.185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за № 2755-VI, чим ТОВ «Антей Ойл» завищено податковий кредит на загальну суму 1879261 грн. по ТОВ «Нафтакомпані», та який підлягає зменшенню за лютий 2015 року, фактично віднесений підприємством до складу декларацій з податку на додану вартість, в тому числі: лютий 2015 року -1879261 грн., в результаті чого:

- завищено від’ємне значення попередніх звітних (податкових) періодів на початок поточного звітного (податкового) періоду на суму -1542338 грн.

- занижено податок на додану вартість (позитивне значення між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду) на суму – 336926 грн.

Таке заниження ПДВ на думку податкового органу сталося у зв'язку з дефектністю товарно-транспортних накладних, відсутністю актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількість за формою № 5-НП, що передбачено Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою Наказом Міністерства палива та енергетики, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 р. № 271/121 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04.07.2007р. за № 762/14029, відсутністю факту реєстрації податкових накладних, також на підставі того факту, що контрагент позивача ТОВ «Нафткомпані» не знаходиться за юридичною адресою.

На підставі Акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення форма №0001972205, №0001982205 від 20.07.2015 року якими збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій у сумі 505384, 50 грн., зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1542338 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Так у перевіряємий період ТОВ «Антей Ойл» (покупець) мав договірні відносини з ТОВ «Нафтакомпані» (постачальник) щодо поставки нафтопродуктів,

За умовами договорів Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, Постачальник зобов'язується поставити на умовах EXW (Резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а Покупець прийняти товар.

На виконання умов договорів поставки нафтопродуктів контрагентом виписані на адресу ТОВ «Антей Ойл» рахунки-фактури на оплату товару, видаткові накладні на товар, складені та подані ТОВ «Антей Ойл» акти приймання-передачі нафтопродуктів, податкові накладні, сертифікати відповідності та паспорти якості, які було надано для перевірки.

Також позивачем надано лист від контрагента, яким інформує ТОВ «Антей Ойл» про те, що придбані нафтопродукти знаходяться на зберіганні ПАТ «Дніпронафтопродукт» та можуть бути отримані в будь який час на протязі дії договору.

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача, податкових та видаткових накладних, по господарським операціями, що перевірялися, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача, наявність товарно-транспортних накладних повністю підтверджують законність нарахування ТОВ «Антей Ойл» відповідних сум прибутку, валових витрат, нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з придбання у ТОВ «Нафткомпані» нафтопродуктів на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту.

Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, від’ємного значення ПДВ та на подальше отримання бюджетного відшкодування.

Реальність господарських операцій по вказаним у перевірці контрагентам підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними. Крім того придбаний товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Первинні бухгалтерські документи свідчать про фактичне отримання позивачем товарів, що відображено в бухгалтерському обліку та інших документах, які були надані позивачем до податкового органу до проведення перевірки.

Зазначені первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того матеріалами справи та судом першої інстанції спростовано доводи податкового органу щодо відсутності реєстрації податкових накладних.

Як вірно встановлено судом першої інстанції договірні відносини між сторонами передбачали особливість умов поставки товарів саме на умовах ЕХW (Резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів). Лист ТОВ «Нафтакомпані» повідомляє про місце знаходження Товару, а тому ТОВ «Антей Ойл», не володіє і не повинен володіти інформацією яким чином і хто здійснював навантаження Товару, що і спростовує доводи податкового органу щодо місця навантаження товару.

Крім того колегією суддів відхиляються доводи податкового органу викладені в апеляційній скарзі з приводу відсутності актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП, які передбачені Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою Наказом Міністерства палива та енергетики, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 р. № 271/121 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2007р. за № 762/14029 як на факт відсутності реальності здійсненою господарської операції, з огляду на те, що зазначена Інструкція встановлює єдиний порядок організації та проведення робіт, пов'язаних з контролюванням якості товарної нафти (далі - нафта) та нафтопродуктів під час їх приймання, зберігання, транспортування та відпуску, а тому відсутність зазначених актів не може підтверджувати або спростовувати самого факту здійснення господарської операції.

З огляду на зазначене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті рішення судом першої інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 30 вересня 2016 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський