Ухвала суду № 61733348, 02.09.2016, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/1681/16

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

02 вересня 2016 рокум. Хмельницький

Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Данилюк У.Т., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марцинкевич Лілії Анатоліївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" про скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марцинкевич Лілії Анатоліївни, в якому просить скасувати ряд рішень відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що державним реєстратором (відповідачем) 05.07.2016 здійснено реєстрацію права власності за ПАТ "Укрсоцбанк" на нерухомі об'єкти, що належали позивачеві. Підставою для виникнення права власності виступили іпотечні договори та додаткові угоди до таких договорів, що попередньо були укладені між позивачем та ПАТ "Укрсоцбанк".

В кожному з іпотечних договорів в статті 4 п.п.4.1, 4.6.3 їх сторони погодили порядок звернення стягнення на предмети договорів наступним чином: у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст.37 Закону України "Про іпотеку".

Окрім того, кожний іпотечний договір містить підп.2.3.1 п.2.3, яким сторони погодили, що якщо сума, одержана після реалізації предмета іпотеки, перевищує розмір забезпечених іпотекою вимог - іпотекодержатель зобов'язаний повернути різницю іпотекодавцю.

Згідно розрахунку позивача розмір його заборгованості перед ПАТ "Укрсоцбанк" станом на 06.07.2016 не перевищував 20 млн грн., а згідно звіту про незалежну оцінку майна (нерухомих об'єктів, що набуті у власність ПАТ "Укрсоцбанк") від 15.07.2016, їх ринкова вартість становила більше 92 млн грн.

Зазначає, що згідно ст.37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Таким чином позивач відмічає, що ПАТ "Укрсоцбанк" не лише не надано державному реєстратору відповідно до вимог ст.37 Закону "Про іпотеку" звіту про незалежну оцінку предметів іпотеки, а й не відшкодовано іпотекодавцю перевищення 90% вартості предметів договорів іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Предметом позовних вимог є визнання протиправними та скасування рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марцинкевич Лілії Анатоліївни про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ПАТ "Укрсоцбанк" на підставі договорів іпотеки.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "удом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Однак, враховуючи те, що згідно поданої позовної заяви спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правових угод (договорів іпотеки), суд дійшов висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ГПК.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.06.2016 року у справі №826/4858/15, котра є аналогічною.

Суд також звертає увагу на рішення Верховного суду України від 16 грудня 2015 року по справі №6-2510ц15, в котрому зазначено, що спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу (у вказаних справах - з підстави п.1), є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Суд також враховує, що пунктом 17 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24 жовтня 2011 року "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" передбачено, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах, зокрема, про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання.

Відповідно до ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім, зокрема, спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного суду України та адміністративних судів.

Як зазначалось вище, оскаржувані рішення були вчинені на підставі договорів іпотеки. Тобто набуття права власності на нерухоме майно відбулось на виконання зазначених договорів.

Отже, суть позову зводяться до захисту права власності позивача, тобто до питання набуття, реалізації та припинення права власності, одним з етапів якого є реєстрація права власності на нерухоме майно. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 13 липня 2015 року по справі №916/4392/14.

Таким чином, спір у цій справі є спором про право, який виникає з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, у зв'язку з чим та з урахуванням приписів ст.ст.1, 12 ГПК України, суд приходить до висновку про те, що зазначений спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, зважаючи на те, що публічно-правовий спір відсутній, а наявний спір про право цивільне.

Відповідно до ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та має розглядатись за правилами господарського судочинства, тому у відкритті провадження слід відмовити.

Суд також зазначає, що відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції.

За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір може бути йому повернутий лише у разі подання ним відповідного клопотання.

Керуючись ст. 109 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марцинкевич Лілії Анатоліївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" про скасування рішень.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами повернути позивачу.

Роз'яснити позивачу, що він має право звернутись із цим позовом в порядку господарського судочинства, згідно правил підсудності, визначених Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Суддя/підпис/У.Т. Данилюк"Згідно з оригіналом" Суддя У.Т. Данилюк