Постанова № 61733178, 26.09.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2016 року № 813/1255/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кедик М.В.

за участю секретаря судового засідання Харіва М.В.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представник відповідача не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування постанов, визнання недійсною вимоги, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, у якому згідно уточнених позовних вимог просить суд визнати недійсною незаконну вимогу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 19.11.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 не є платником єдиного соціального внеску і в 2015 році підприємницьку діяльність не здійснювала. Стверджує, що вимога ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 19.11.2015 всупереч вимогам Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом МФУ від 20.04.2015 № 449 не містить даних на підставі якої інформації, актів перевірок, рішень, тощо, а також дати (коли було) прийнято таке рішення (про наявність заборгованості). Так само, всупереч, п. 3 розділу VI зазначеної Інструкції, дана вимога була надіслана у неналежний строк. Також зазначає, що дана вимога не відповідає чинному законодавству, оскільки неможливо встановити з настанням якої події (встановлення необхідних обставин та процедури виявлення) пов'язане її винесення ДПІ у Сихівському районі м. Львова. Позивач вважає зазначену вимогу незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав до суду заперечення, у яких зазначає, що ОСОБА_3 знаходиться на обліку у Галицькій ОДПІ та перебуває на спрощеній системі оподаткування з 12.09.2012. Стверджує, що згідно карток особових рахунків ОСОБА_3 заборгованість із сплати єдиного соціального внеску виникла ще у 2013 році. Вказана заборгованість збільшувалась кожного кварталу та несплачена позивачем.

ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області 23.05.2014 виставила позивачу податкову вимогу № Ф-231-5 на суму 6068,71 грн. Звертає увагу, що у наступні квартали заборгованість ОСОБА_3 збільшувалась та відповідно ДПІ Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області щоквартально виставлялись в вимоги зі сплати заборгованості по єдиному соціальному внеску. Також зазначає, що вимога про сплату боргу від 19.11.2015 року № Ф-356 надіслана позивачу 20.11.2015 рекомендованим листом з повідомленням про вручення та протягом 10 днів з моменту отримання не оскаржувалась та заперечень на вимогу на адресу ДПІ не надходило. Вважає, що оскаржену податкову вимогу винесено правомірно і підстав для її скасування немає, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що з 12.09.2012 фізична особа-підприємець ОСОБА_3 є платником єдиного податку і перебуває на спрощеній системі оподаткування.

ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області 23.05.2014 виставила позивачу податкову вимогу за № Ф-231-5 на суму 6068,71 грн, яку вручена позивачу особисто під розписку 18.06.2014.

Відповідно до облікових карток заборгованість ОСОБА_3 у наступні квартали збільшувалась.

ДПІ Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області щоквартально виставлялись вимоги зі сплати заборгованості по єдиному соціальному внеску, а саме: від 11.08.2014 № Ф-231/8 на суму 6060,71 грн, від 21.11.2014 № Ф-231/11 на суму 8604,64 грн, від 19.02.2015 № Ф-231/02 на суму 9872,56 грн, від 26.05.2015 № Ф-231/05 на суму 11140,51 грн, від 21.08.2015 № Ф-231/08 на суму 12408,46 грн, від 19.11.2015 № Ф-356 на суму 13731,93 грн, від 05.02.2016 № Ф-356 на суму 13731,93 грн, від 10.05.2016 № Ф-356 на суму 16075,92 грн.

Вимога про сплату боргу від 19.11.2015 № Ф-356 надіслана позивачу 20.11.2015 рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Даний лист отримано позивачем 15.12.2015, про що свідчить підпис ОСОБА_3 на повідомленні про вручення.

Не погоджуючись з вказаною вимогою позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення облік визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 3 ст. 9 цього Закону).

Поряд з цим, положеннями ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Вказані положення Закону кореспондуються також із положеннями Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Мінфін № 449 від 20.04.2015 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція), пунктом 1 розділу VI якої встановлено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно п. 3 розділу VI Інструкції, у разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена фіскальними органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом ж 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

З аналізу наведених вище положень слідує, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.

При цьому наведеними положеннями законодавства не передбачено обов'язкової умови для формування такої вимоги як наявність складеного за результатами перевірки акту перевірки, проведення перевірки та складання акту є правом фіскального органу, а не обов'язком.

Як встановлено судом, за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 2013 року, яка підтверджена наявними в матеріалах справи обліковими картками платника податків.

ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області 23.05.2014 виставила позивачу податкову вимогу за № Ф-231-5 на суму 6068,71 грн, яка вручена позивачу особисто під розписку 18.06.2014.

Оскільки заборгованість ОСОБА_3 у наступні квартали збільшувалась ДПІ Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області щоквартально виставлялись вимоги зі сплати заборгованості по єдиному соціальному внеску.

Вимога про сплату боргу від 19.11.2015 № Ф-356 надіслана позивачу 20.11.2015 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд вважає безпідставними доводи позивача, що із зазначено вимогою ознайомлена 06.04.2016 із матеріалів виконавчого провадження № 50547780, оскільки лист отримано позивачем 15.12.2015, про що свідчить підпис ОСОБА_3 на повідомленні про вручення.

Стосовно посилань позивача на протиправність податкової вимоги з огляду на те, що така сформована під іншим порядковим номером, то в судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, що у зв'язку з некоректною роботою АІС "Податковий блок" згідно листа ДПІ у Сихівському районі від 12.08.2016 № 1582/13-50-23-00/215 було усунуто технічні несправності системи, внаслідок чого подакові вимоги формуються під іншими номерами. При цьому формування податкової вимоги під іншим порядковим номером не спростовує суми заборгованості позивача.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у відповідача були всі правові підстави, передбачені вищенаведеними положеннями законодавства, для формування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо судового збору, то такий на підставі статті 94 КАС України покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.

Повний текст постанови складено 03.10.2016.