Постанова № 61733051, 27.09.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2016 р. Справа №805/3021/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 15-35

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Волгіної Н.П., при секретарі судового засідання - Маковецькій О.О.,

за участю:

прокурора - Буяновського В.В.,

представника позивача - Косенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Красноармійської місцевої прокуратури

в інтересах держави в особі Красноармійського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області

до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»

про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

В С Т А Н О В И В:

Красноармійська місцева прокуратура звернулася до суду із позовом в інтересах держави в особі Красноармійського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за період вересень-грудень 2010 року в сумі 365 129,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Позивачем призначена та сплачена пільгова пенсія особам, що працювали у підприємстві відповідача та були зайняті на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список № 2). Управлінням направлялись відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 на загальну суму 365 129,38 грн. Станом на час звернення до суду зазначена заборгованість відповідачем управлінню не відшкодована (а.с. 4-10).

Прокурор у судовому засіданні позов підтримав, наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні також наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи підприємство повідомлялось судом належним чином. Причини неявки представника відповідача суду не повідомлені.

У судовому засіданні 22 вересня 2016 року представником відповідача Кошман В.О. суду було надано заяву про встановлення способу і порядку виконання судового рішення шляхом розстрочення виконання постанови, у якій, крім іншого, зазначено, що відповідач визнає позов в повному обсязі (а.с. 94-96). Зазначена заява вмотивована відсутністю у відповідача грошей на сплату боргу. Крім цього у заяві зазначено, що у випадку примусового виконання даного судового рішення можливим є накладення арешту на майно та кошти відповідача, що унеможливить сплату останнім заборгованості взагалі, оскільки фактично зупинить діяльність підприємства, у тому числі і за основним напрямком діяльності відповідача - з видобування вугілля. При цьому у наступні п'ять років на підприємстві передбачається збільшення обсягів видобутку та реалізації вугілля, плануються роботи з реконструкції збагачувальної фабрики підприємства задля збільшення випуску продуктів збагачення, у зв'язку із чим відповідач наполягав на задоволенні судом заяви про встановлення способу виконання рішення шляхом встановлення розстрочення його виконання.

У судовому засіданні 27 вересня 2016 року представник позивача заперечував проти задоволення заяви відповідача про надання розстрочення, зазначивши, що розстрочення виконання постанови суду можливе лише за наявності складностей при її виконанні, наявність яких неможливо встановити під час прийняття постанови. Крім цього, до заяви відповідачем не додано доказів на підтвердження неможливості виконання судового рішення. Також представник позивача зауважив, що несплата підприємством належних пенсійному органу сум ускладнює реалізацію функцій останнього. До цього ж, бюджет Пенсійного фонду України дотується з Державного бюджету України, який, у свою чергу, є дефіцитним. Поряд з усім іншим позивач наголосив на тому, що спірна заборгованість у березні 2011 року вже розстрочувалась, втім, підприємство і досі не виконало умови наданої розстрочення та не сплатило суми боргу в повному обсязі (а.с. 107-109).

Прокурор у судовому засіданні заперечення позивача проти розстрочення виконання постанови суду підтримав в повному обсязі.

При прийнятті рішення по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з абз. 1, 3 ч. 2 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду із адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в адміністративному суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання адміністративному суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 108 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Абзацами 1-3 п. 4 вказаної статті визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до керівника Красноармійської місцевої прокуратури із листом від 11 серпня 2016 року № 20827/18/25, у якому просив орган прокуратури сприяти управлінню пенсійного фонду у стягненні з відповідача заборгованості (а.с. 71-72).

Органом прокуратури листом від 29 серпня 2016 року № (05-89)9759 вих. - 16 повідомлено позивача про звернення до суду із позовом в інтересах держави в особі територіального органу Пенсійного фонду України про стягнення з відповідача спірної суми заборгованості (а.с. 70).

Тобто, звернення прокуратури до суду із даним позовом узгоджено із позивачем у відповідності до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Враховуючи наведене вище, суд вважає доведеним факт наявності підстав, передбачених частинами 2 та 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", для здійснення Красноармійською місцевою прокуратурою представництва у суді інтересів Красноармійського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області у справі щодо стягнення з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за періоди з вересень-грудень 2010 року в сумі 365 129,38 грн.

Згідно п. 1 ч. 6 цієї статті під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 зазначеного Закону, право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Таким чином, в.о. керівники Красноармійської місцевої прокуратури мав право на підписання даного позову.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Державне підприємство "Вугільна компанія "Краснолиманська" 23 листопада 2001 року зареєстроване в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 31599557, місцезнаходження: 85310, Донецька обл., місто Покровськ, місто Родинське, вулиця Перемоги, будинок 9; перебуває на обліку в позивача з 27 листопада 2001 року (а.с. 13-14, 15, 16).

Позивачем призначені та виплачені пенсії на пільгових умовах пенсіонерам, які працювали в підприємстві відповідача та були зайняті на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці відповідно до п.п. "б-з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Список № 2).

На адресу відповідача управлінням Пенсійного фонду направлялись розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період вересень-грудень 2010 року в сумі 365 129,38 грн (а.с. 21-60), про що свідчать поштові повідомлення.

Зазначені розрахунки відповідачем не оскаржені.

Наявність станом на 1 січня 2011 року за відповідачем заборгованості за списком № 2 у сумі 877 306,61 грн (серед якої - за період вересень-грудень 2010 року в сумі 365 129,38 грн, що не заперечується сторонами у справі) підтверджується актом звірки між позивачем та відповідачем (а.с. 61).

25 березня 2011 року позивачем на підставі заяви відповідача (а.с. 62) прийнято рішення № 4331/02 про розстрочення суми заборгованості, на підстав якого боржник починаючи з липня 2011 року мав вносити щоквартально по жовтень 2015 року суми в рахунок погашення заборгованості (а.с. 63).

За посиланнями позивача, викладеними у позові, останній платіж відповідачем внесено 30 липня 2014 року, заборгованість за списком № 2 в сумі 365 129,38 грн станом на теперішній час ним не погашена.

Відповідачем вказана обставина не заперечується, 22 вересня 2016 року суду надано заяву, у якій зазначено, що позов відповідач визнає (а.с. 95).

Згідно з ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до картки особового рахунку відповідача станом на 29 березня 2016 року витрати управління по виплаті та доставці пільгових пенсій за спірний період за списком № 2 на суму позову не відшкодовані (а.с. 68).

При прийнятті рішення по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VIП Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Таким чином, позивач у справі - орган владних повноважень, який виконує у спірних правовідносинах владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством.

Як встановлено судом під час розгляду справи, працівникам відповідача правомірно призначена та виплачена пенсія відповідно до п. "б-з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

На момент набрання чинності Закону № 1058-IV, питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" було врегульовано Законом України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР).

Згідно з абз. 4 п.1 ст. 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених п.п. 1 та 2 ст. 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно абз. 3 п.1 ч. 1 ст. 4 Закону № 400/97-ВР встановлена ставка збору у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абз. 4 п. 1 ст. 2 цього Закону. Оскільки судом встановлено, що спір стосується стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "б"-"з" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд вважає, що на відповідача у справі покладений обов'язок щодо покриття витрат на виплату та доставку пенсій таким особам.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону № 400/97-ВР розроблена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1.

Згідно з п. 6.4 вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року протягом десяти днів з новопризначених пенсій. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено п. 6.7 Інструкції.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи відповідні розрахунки за спірний період управлінням направлялись відповідачу, 25 березня 2011 року позивачем на підставі заяви відповідача (а.с. 62) прийнято рішення № 4331/02 про розстрочення суми заборгованості, на підстав якого боржник починаючи з липня 2011 року мав вносити щоквартально по жовтень 2015 року суми в рахунок погашення заборгованості (а.с. 63).

Відповідно до матеріалів справи станом на час розгляду справи відповідачем сума заборгованості не відшкодована.

Як вже зазначалось судом вище, відповідачем надано до суду заяву про визнання позову в повному обсязі (а.с. 95).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 112 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Згідно з ч. 3 ст. 136 КАС України судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Враховуючи наведене вище, беручи до уваги доведеність позивачем заявлених позовних вимог, зважаючи на те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує нічиїх прав, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Як вже зазначалось судом, відповідачем надано до суду заяву про встановлення способу і порядку виконання судового рішення у справі № 805/3021/16-а шляхом розстрочення суми боргу на 12 рівних щомісячних платежів по 30 427,44 грн кожний, починаючи з дати винесення рішення у справі (а.с. 94-96).

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.

Частинами 1, 2 ст. 263 КАС України передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, iз поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - iз заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу i порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, змiну чи встановлення способу i порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Суд розглядає питання про вiдстрочення або розстрочення виконання, змiну чи встановлення способу i порядку виконання судового рiшення в десятиденний строк у судовому засiданнi з повiдомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися iз поданням (заявою), та осiб, якi беруть участь у справi, та у виняткових випадках може вiдстрочити або розстрочити виконання, змiнити чи встановити спосiб i порядок виконання рішення.

Із змісту наведеної норми вбачається, що розстрочення виконання рішення суду можливо лише у виняткових випадках.

Відповідачем на підтвердження неможливості станом на теперішній час виконувати постанову суду про стягнення заборгованості в сумі 365 129,38 грн додано до заяви довідку про кредиторську заборгованість відповідача станом на 1 вересня 2016 року у умі 1 558 736 тис. грн. (а.с. 98), довідку про економічні наслідки у формі збитків в сумі 186192,3 тис. грн. від аварії на ГП «УК «Краснолиманська» 26 жовтня 2015 року (а.с. 99), відомості про залишки на рахунках в установах комерційних банків і органів Держказначейства по ДП «Вугільна компанія Краснолиманська» у сумі 289 765,19 грн (а.с. 100), та план перспектив роботи ГП «УК «Краснолиманська» на 2015-2021 року (а.с. 101).

Оцінюючи додані до заяви докази на підтвердження наявності підстав для розстрочення виконання постанови суду у даній справі суд зазначає, що довідка про залишки на рахунках в установах комерційних банків і органів Держказначейства по ДП «Вугільна компанія Краснолиманська» підписана головним бухгалтером підприємства заявника; будь-яких доказів про фінансову неспроможність підприємства, виданих банківськими та іншими фінансовими установами, що обслуговують відповідача, суду не надано.

Крім цього, суд зазначає, що відсутність на рахунках грошових коштів станом на 6 вересня 2016 року підтверджує відсутність коштів на певну дату, але не підтверджує скрутне фінансове становище підприємства протягом певного періоду часу.

Заявником не надано суду також і документів, які б відображали фінансові результати здійснення підприємством господарської діяльності (отримання прибутку чи збиток), що позбавляє суд можливості проаналізувати та зробити об'єктивний висновок про загальний фінансовий стан відповідача; не надано доказів, які б підтверджували неможливість погашення заборгованості за рахунок майна підприємства тощо, а також інших доказів існування обставин, які можуть ускладнити виконання судового рішення в цій справі.

Лише посилання заявника на існування кредиторської заборгованості не можуть бути беззаперечним доказом перебування підприємства у скрутному фінансовому становищі.

Крім цього, заявником не надано суду достатніх доказів того, чому саме зазначений в заяві спосіб виконання судового рішення (розстрочення на рік з дати прийняття постанови) забезпечить можливість його виконання саме з настанням цієї дати.

Так, з плану перспектив роботи вбачається, що у 2017 році основні показники роботи, зокрема, з видобутку, не матимуть значного позитивного збільшення у порівнянні з 2016 роком, та, навіть будуть нижчі за 2015 рік: 2015 рік - шахта: 2 398,3 тис. тон., ГП - 643,4 тис. тон.; 2016 рік - 2 040 тис. тон.; 2017 рік - 2 150 тис. тон.

До цього ж, спірна заборгованість мала місце ще у 2010 році, втім, станом на 27 вересня 2016 року вона не погашена.

Суд зазначає також, що ненадходження коштів до Пенсійного фонду України суттєво ускладнює реалізацію завдань і функцій цього органу.

Беручи до уваги викладене, а також виходячи з обставин справи, які полягають у встановлених судом порушень заявником пенсійного законодавства, враховуючи необхідність недопущення знецінення внаслідок інфляційних процесів грошових коштів, які мають бути сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви відповідача.

Відповідно до пп. 6 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI за подання до адміністративного суду заяву про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення встановлюється ставку судового збору у розмірі 0,3 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" від 25 грудня 2015 року № 928-VIII з 1 січня 2016 року мінімальна заробітна плата встановлена у місячному розмірі 1 378,00 грн.

При зверненні до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення у справі № 805/3021/16-а шляхом розстрочення виконання постанови суду відповідачем не сплачено судовий збір у сумі 413,40 грн, у зв'язку з чим вважає за необхідне стягнути з відповідача на корить Держаного бюджету України вказану суму.

Керуючись ст. 2, ст. 69-71, ст. 86, ст. 94, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Красноармійської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Красноармійського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (код ЄДРПОУ 31599557) на користь Красноармійського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37869345) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за період вересень-грудень 2010 року в сумі 365 129 (триста шістдесят п'ять тисяч сто двадцять дев'ять) гривень 38 копійок.

У задоволенні заяви Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про встановлення способу і порядку виконання судового рішення шляхом розстрочення - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (код ЄДРПОУ 31599557) судовий збір у сумі 413 (чотириста тринадцять) гривень 40 копійок на користь Державного бюджету України за реквізитами: Отримувач: Слов'янське УК/м. Слов'янськ/22030101, Р/р 31214206784075, Банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, МФО банку: 834016, Код ЄДРПОУ отримувача: 37803368, Призначення платежу - судовий збір за позовом (реквізити позивача), Донецький окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35099148.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні в присутності прокурора та представника позивача.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений та підписаний в повному обсязі 3 жовтня 2016 року.

Суддя Волгіна Н.П.