Ухвала суду № 61732960, 26.09.2016, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

26 вересня 2016 р. Справа № 802/1053/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян М.Б,

за участі секретаря судового засідання: Шевченка Р.В.

представників сторін:

позивача: Черниш Г.М.

відповідача: Бойка А.М.

третьої особи: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача та третьої особи про закриття провадження по справі

за позовом: заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна інспекція сільського господарства у Вінницькій області

до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5

про: визнання протиправними та скасування наказів

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна інспекція сільського господарства у Вінницькій області до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування наказів.

У судовому засіданні представником відповідача та представником третьої особи заявлено клопотання про закриття провадження по справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні представник прокуратури при вирішенні даного клопотання поклалась на розсуд суду.

Представник Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області в судове засідання не зявився, про час, дату та місце судового засідання вчасно та належним чином повідомлений, що підтверджується розпискою про вручення судової повістки.

Заслухавши пояснення представника відповідача та представника третьої особи, думку представника прокуратури, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю, з огляду на наступне.

Як випливає із матеріалів адміністративного позову позивач просить визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-864/15-14 сг від 26 травня 2014 року та наказ № 2147/15-14-сг від 29 липня 2014 року про надання ОСОБА_5 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 85,71 га в оренду земель із державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) на території Гуменської та Оленівської сільських рад Вінницького району Вінницької області для ведення фермерського господарства.

Разом з тим, наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-300/20-15-СГ від 11 червня 2015 року та № 2-354/20-15-СГ від 12 червня 2015 року було затверджено рощроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та передано в оренду земельні ділянкм ОСОБА_5 на території Гуменської та Оленівської сільських рад Вінницького району Вінницької області для ведення фермерського господарства.

Частиною 1 ст. 17 Кодексу адміністратвиного судочинства визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

За змістом ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином й беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні ч. 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічна позиція щодо правил визначення юрисдикції адміністративних судів наведена в постанові Верховного суду України від 25 лютого 2015 року.

В силу норми абз. 2 ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно висновку Верховного Суду України який міститься у постанові від 17 лютого 2015 року справа № 21-551а14, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України зазначила, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Приймаючи постанову від 16 грудня 2014 року № 21-544а14, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України також дійшла висновку, що спір щодо захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин, має не публічний, а приватно-правовий характер, а тому вирішення таких спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Враховуючи зазначені висновки Верховного Суду України, та беручи до уваги, що спір у справі за своїм характером пов'язаний із спором про право на користування земельною ділянкою, суд дійшов висновку, що такий не може бути розглянутим у порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність публічного - правового спору, а тому даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства в розумінні статті 3 КАС України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про закриття провадження по справі.

Керуючись ст.ст. 157, 165, 186, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача та представника третьої особи про закриття провадження по справі - задовольнити.

Провадження по справі за позовом заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна інспекція сільського господарства у Вінницькій області до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування наказів - закрити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна