Ухвала суду № 61731714, 27.09.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5344/16

Головуючий у першій інстанції шепітко

Доповідач Процик М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючої судді Процик М.В.,

суддів Дрішлюка А.І., Сєвєрової Є.С.,

при секретарі Гамарц Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про поділ майна подружжя,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 травня 2016 року,-

ВСТАНОВИЛА:

30.11.2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 Уточнивши свої позовні вимоги в процесі розгляду справи, позивач просила визнати за нею право особистої власності на 2/3 частки трикімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 63,2 кв. м., залишивши у власності відповідача 1/3 частки квартири; визнати право власності на ? частки гаража по АДРЕСА_3, за кожним, та стягнути з відповідача на її користь компенсацію вартості ? частки автомобіля "Opel Frontera", реєстраційний номер НОМЕР_1, 1995 року випуску, у сумі 33119 грн.

В обґрунтування позову позивач посилалась на те, що спірна квартира була придбана у період шлюбу за договором купівлі-продажу, гараж оформлено на чоловіка на підставі Рішення міжвідомчої комісії Суворовської райадміністрації м. Одеси за № 8 від 28.08.2001 року, автомобіль придбаний у період шлюбу, однак під час розгляду справи відповідач здійснив відчуження автомобіля, що належав їм обом на праві спільної сумісної власності, без її згоди, та самостійно розпорядився отриманими від продажу коштами. Свої вимоги в частині розміру часток у квартирі позивач та її представник обґрунтовували тим, що за кошти, отримані від продажу квартири АДРЕСА_2, належної позивачу на праві особистої власності, позивач з відповідачем здійснили ремонт спірної квартири, а тому частка позивача має бути збільшена у відповідності до вимог ч.3 ст.357 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав за необґрунтованістю вимог та у серпні 2014 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на його користь вартості 1/2 частки квартири АДРЕСА_2, що була продана 07.07.2000р.(т.1а.с.197)

Ухвалою суду від 12.10.2014р. позови були об'єднані в одне провадження.(т.1 а.с.192)

В обґрунтування позову ОСОБА_2 посилався на те, що дружина продала вказану квартиру в 2000 році без його згоди та привласнила собі отримані від продажу кошти.

Представник позивача та позивач зустрічні вимоги не визнали, посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_2 була придбана за кошти від продажу приватизованого позивачем житла, тобто особистої власності, та водночас кошти від продажу вказаної квартири були витрачені подружжям на ремонт квартири АДРЕСА_1. Додатково представник позивача у письмових поясненнях посилався на пропуск строку позовної давності.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18 травня 2016 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

У порядку поділу спільного майна подружжя: визнано за ОСОБА_1 право особистої власності на ? частки трикімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 63,2 кв. м.; залишено у особистій власності ОСОБА_2 ? частки трикімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 63,2 кв. м.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості ? частки автомобіля "Opel Frontera", реєстраційний номер НОМЕР_2, 1995 року випуску, у розмірі 33119,40 грн. В іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ? частки понесених нею та документально підтверджених судових витрат у загальному розмірі 1679,15 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду від 18 травня 2016 року скасувати в частині визнання за ОСОБА_1 права особистої власності на ? частки трикімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 63,2 кв.м. та в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації вартості ? частки автомобіля "Opel Frontera", реєстраційний номер НОМЕР_2, 1995 року випуску, у розмірі 33119,40 грн., - скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у позові в цій частині, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, та на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

У решті рішення суду сторонами не оскаржено.

Відповідач про час та місце розгляду справи в апеляційному суді належно сповіщений.

Проти апеляційної скарги заперечують позивач та її представник.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції в оскарженій частині - залишити без змін, з наступних підстав.

За правилами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення в частині задоволеного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що квартира та автомобіль "Opel Frontera" були придбані сторонами під час перебування у шлюбі, що спільне майно подружжя підлягає поділу між сторонами в рівних частках, та оскільки під час розгляду справи відповідач без згоди позивача здійснив відчуження автомобіля, то з нього слід стягнути грошову компенсацію вартості ? частки.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони безперервно перебували у шлюбі з 16.11.1991 року; рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23.05.2013 року шлюб між сторонами розірвано.(т.1 а.с.9, 200).

Під час перебування у шлюбі, 28.03.2000 року на підставі договору купівлі-продажу № 468/К сторони придбали квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 63,2 кв. м., право власності на вказану квартиру було зареєстроване за ОСОБА_2 в КП ОМБТІ та РОН за № 346 пр. стор.75 реєстр.209 (т.1 а.с.46-49).

За змістом діючих на час придбання нерухомого майна ст.ст. 22,28 КпШС України, на які правильно послався суд у мотивувальній частині рішення, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю; кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном; подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку; у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Враховуючи те, що спірна квартира були придбана сторонами під час перебування у шлюбі, суд першої інстанції правильно вважав її спільним сумісним майном подружжя і правильно здійснив її поділ в рівних частках.

За роз'ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" № 16 від 12.06.98 року(п.9), вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що відповідно до статей 22, 25, 27-1 КпШС спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об'єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу).

Матеріали справи не містять доказів того, що сторони, перебуваючи у шлюбі, в період придбання спірної квартири проживали роздільно та припиняли ведення спільного господарства. За ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, і суду заборонено ґрунтуватися на припущеннях. Ствердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що на час набуття спірного нерухомого майна сторонами фактично було припинено ведення спільного господарства належними і допустимими доказами відповідачем не підтверджено. А тому доводи апеляційної скарги в цій частині до уваги не беруться.

Вбачається, що під час перебування у шлюбі автомобіль марки "Opel Frontera", реєстраційний номер НОМЕР_1, 1995 року випуску, був придбаний за договором купівлі-продажу на ім'я ОСОБА_2 08.04.2011 року за 49751,63 грн. (т.1 а. с. 91-96, 60). 02.04.2013 року, тобто під час розгляду цієї справи у суді (щодо поділу спільного майна подружжя), відповідач здійснив відчуження вказаного автомобіля, який за позовом був предметом спору, іншій особі без відома та згоди ОСОБА_1 (т.1 а.с.60,100, 115 т.1).

За правилами діючих на момент придбання автомобіля ст.ст.60, 70 ч.1 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку; у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або; шлюбним договором.

За ст.63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі; неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

За роз'ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду країни № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (п. 30) у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

За висновком судової автотоварознавчої експертизи № 542/14 від 24.07.2014 року, ринкова вартість спірного (відчуженого) автомобіля марки "Opel Frontera", 1995 р.в.становить 66238,79 грн. (а.с.139, 140 т.1). Вартість ? частки складає 33119,40 грн.

Враховуючи встановлене, та виходячи із рівності прав подружжя щодо спільного сумісного майна подружжя, колегія суддів погоджується з рішенням суду про стягнення з відповідача грошової компенсації вартості ? частки автомобіля марки "Opel Frontera" у сумі 33119,40 грн..

З огляду на вищенаведений принцип змагальності сторін, неспроможними є доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що суд не з'ясував обставини відчуження автомобіля іншій особі, не з'ясував факту отримання відповідачем грошових коштів за відчужений автомобіль, розміру отриманої суми, та яким документом це підтверджується. Факт набуття спірного автомобіля під час шлюбу та факт його відчуження під час розгляду справи у суді підтверджений вищезгаданими письмовими доказами. Водночас за клопотанням позивача проведено експертизу і встановлено ринкову вартість спірного автомобіля. Натомість відповідач на спростування наданих позивачем доказів жодного належного і допустимого доказу суду не надав. А тому його доводи визнаються необґрунтованими.

За таких обставин, в межах оскарження рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального права і без таких порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід відхилити і рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 травня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: М.В. Процик

Судді: А.І. Дрішлюк Є.С. Сєвєрова