Ухвала суду № 61731674, 30.09.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4549/16

Головуючий у першій інстанції Нікітішин В.П.

Доповідач Сидоренко І. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів - Погорєлової С.О., Цюри Т.В., при секретарі Колмакові В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2015р. по справі за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до ОСОБА_2 про виселення із гуртожитку, -

встановила:

07 квітня 2015р. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виселення в порядку статей 127, 128 ЖК Кодексу із житлового приміщення двокімнатного блоку, площею 33кв.м. в гуртожитку Міністерства Оборони України, розташованого за адресою АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

В обґрунтування позову позивач вказав, що Збройні Сили України, відповідно статей 1, 3 Закону України «Про Збройні Сили України», статей 2, 10 Закону України «Про оборону України» - це військове формування, на яке покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і неподільності. Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснюється Міністерством оборони України, яке відповідно ст. З Закону України «Про збройні Сили України» є центральним органом виконавчої влади і військового управління.

Відповідно статей 1, 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. Міністерство оборони України як центральний орган управління ЗС України здійснює управління військовим майном.

Згідно ст. ст. З, 4 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» майно, з моменту надходження до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною, набуває статусу військового майна та обліковується у органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України.

КЕВ м. Одеси веде облік казармено-житлового фонду, в порядку, визначеному Статутом гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, наказом МОУ від 03 липня 2013р. № 448, як і раніше діючого від 21 квітня 20011р. № 215, «Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України» та Положенням про КЕВ м. Одеси, а також здійснює контроль за використанням жилого фонду Міністерства оборони України в порядку ст. 29, 30 ЖК України.

Будівлі, розташовані в Одеському гарнізоні за адресою: АДРЕСА_1 є нерухомим військовим майном, яке належить Міністерству оборони України, знаходилось на балансі Котовської КЕЧ району, а 10 липня 2008р. за Актом прийому-передачі передано на баланс КЕВ м. Одеси.

Зокрема, будівля за генеральним планом №614 на території військового містечка № 1 в м. Котовськ є гуртожитком Міністерства оборони України.

Згідно ст.127 ЖК України гуртожитки використовуються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Відповідно наказу МОУ № 737 від 30 листопада 2001р. «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень»: «Гуртожитки МОУ призначені для тимчасового проживання курсантів (слухачів) і військовослужбовців рядового, сержантського, старшинського і офіцерського складу, які проходять військову службу за контрактом і перебувають у шлюбі, під час навчання у військових навчальних закладах МО України або проходження ними військової служби, за умови відсутності в них місця проживання за місцем служби».

На підставі окремого доручення Міністра оборони України, доведеного розпорядженням начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління, КЕВ м. Одеси здійснює заходи реалізації державної програми по поверненню службових квартир та житлових приміщень в гуртожитках до житлового фонду гарнізонів особами, які їх безпідставно утримують.

На виконання протокольного рішення міжвідомчої наради військової прокуратури Південного регіону України, - КЕВ м. Одеси в серпні 2014р. проведено інвентаризацію мешканців гуртожитків МОУ.

При проведенні КЕВ м. Одеси інвентаризації мешканців гуртожитків військового містечка № 1 в м. Котовськ було виявлено, що відповідачка ОСОБА_2 заселилась у гуртожиток АДРЕСА_2 двокімнатний блок площею 33кв.м., під час проходження військової служби. Строк цієї служби тривав з жовтня 2005р. по серпень 2007р.

На теперішній час відповідач, не проходячи дійсну військову службу у ЗСУ, не знаходячись на обліку військових пенсіонерів та військовослужбовців потребуючих поліпшення житлових умов в гарнізоні, не має права на проживання у гуртожитку МОУ.

Згідно розділу 5.10 наказу МОУ № 737 від 30 листопада 2011р. «Підлягають виселенню з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення особи, які самоправно зайняли жилу площу, і колишні члени сім'ї військовослужбовця чи працівника, які проживають у ньому після розірвання шлюбу, у двомісячний строк з дня розірвання шлюбу, а також особи, які підпадають під підстави, передбачені статтею 116 Житлового кодексу Української РСР».

Позивач вказав, що невиконання відповідачкою обов'язку про звільнення житлового приміщення у гуртожитку призведе до порушення права на житло інших громадян, які дійсно проходять військову службу у ЗС України та не мають житла за місцем проходження служби.

Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала, та вказала, що у неї відсутнє інше житло для проживання, що згідно ст.125 ЖК УРСР забороняється виселення з гуртожитку без надання іншого житла працівників звільнених за скороченням чисельності чи штату, а вона відпрацювала з урахуванням військової служби більше 10 років у МОУ, з 2000р. перебувала на обліку у в/ч 2160 на отримання квартири, однак після розформування частини куди передані документи відносно її обліку на житло, вона не знає, хоча заяв про зняття її з квартирного обліку в МОУ не подавала.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2015р. у задоволені позову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до ОСОБА_2 про виселення із гуртожитку - відмовлено (а.с.47-48).

Ухвалою апеляційного суду від 13 травня 2016р. апелянту КЕВ м. Одеси поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду від 22 липня 2015р. (а.с.76-77).

В апеляційній скарзі КЕВ м. Одеси просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову КЕВ м. Одеси, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права (а.с.67-68, 69,73).

Справу розглянуто у відсутності представника КЕВ м. Одеси, який був належним чином сповіщений про слухання справи в апеляційній інстанції, але про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не піддягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 отримала кімнату у житловому приміщенні площею 33 кв.м. в гуртожитку МОУ за адресою: АДРЕСА_1, під час проходження військової служби, яка тривала з 23 вересня 2005р. по 06 серпня 2007р. (а.с.18, 19). За вказаною адресою відповідач зареєстрована з 18 червня 2005р. (а.с.7).

Відповідач ОСОБА_2 була звільнена у зв'язку із скороченням штату.

Частиною ч.3 ст.47 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ч.4 ст.9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статтею 109 ЖК України визначено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

Підпунктом 3.16. Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони від 30 листопада 2011р. № 737 встановлено, що особа, звільнена з військової служби, яка має вислугу менше ніж 10 років, підлягає виселенню зі службового жилого приміщення з усіма членами сім'ї, які з нею проживають, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п.п.5.12. вищевказаної Інструкції не можуть бути виселені з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення особи, зазначені у статті 125 Житлового кодексу Української РСР.

Згідно ст. 125 ЖК Української РСР без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності штату працівників.

Статтею 132 ЖК Української РСР встановлено, що осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985р.№ 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» звернуто увагу на те, що вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з'ясовувати, крім інших питань, і підстави заселення у гуртожиток. Якщо гуртожиток надано у зв'язку з роботою, слід з'ясовувати вид трудового договору, укладеного між позивачем і відповідачем, і за яких підстав він був припинений, маючи на увазі, що згідно зі ст. 132 ЖК без надання іншого жилого приміщення можуть бути виселені сезонні, тимчасові працівники, які припинили роботу, особи, які працюють за строковим трудовим договором, а також інші працівники, які звільнилися за власним бажанням без поважних причин, або звільнені за порушення трудової дисципліни чи вчинення злочину. При припиненні трудового договору з інших підстав вони, як і особи, перелічені в ст. 125 ЖК, можуть бути виселені лише з наданням іншого жилого приміщення.

З урахуванням вищевказаних вимог закону, суд першої інстанції дійшов до правильно висновку, що оскільки відповідач ОСОБА_2 була звільнена з лав Збройних Сил України у зв'язку із скороченням штату, вона не може бути виселена з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Позивач не надав суду першої інстанції та апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси - відхилити.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2015р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: І.П. Сидоренко

Судді: С.О. Погорєлова

Т.В. Цюра