Ухвала суду № 61725956, 29.09.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

__________

У Х В А Л А

Іменем України

29 вересня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

Суддів - Сачука В.І., Піскунова В.М., Маринича В.К.

секретаря судового засідання - Вегери М.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора та обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 13.07.2016 року у кримінальному провадженні №12015180200001158 про обвинувачення: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого,

за ч.2, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.240 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_2, громадянина України, судимого 25 червня 2012 року Сарненським районним судом Рівненської області за ч.1 ст.122 КК України до 2 років обмеження волі з іспитовим строком 1 рік, 5 червня 2013 року тим же судом за ч.1 ст.125 КК України до штрафу у сумі 600 грн,

за ч.3 ст.28, ч.2 ст.240 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя АДРЕСА_3, громадянина України, раніше не судимого,

за ч.3 ст.28, ч.2 ст.240 КК України, з участю:

прокурора - Козінської Ю.В.

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисника- адвоката Чепелюка О.О.

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 13.07.2016 року ОСОБА_1 засуджений за ч.2, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.240 КК України до обмеження волі на строк 1 рік; ОСОБА_2 засуджений за ч.3 ст.28, ч.2 ст.240 КК України до обмеження волі на строк 1 рік; ОСОБА_3 засуджений за ч.3 ст.28, ч.2 ст.240 КК України до обмеження волі на строк 1 рік.

Як встановлено судом, організована група в складі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, організована та очолена останнім, 28 листопада 2015 року у період із 02 год.00 хв. до 08 год.15 хв. під керівництвом ОСОБА_1, перебуваючи в урочищі «Басейн 2», що поблизу с.Велике Вербче Сарненського району Рівненської області, в порушення вимог ст.19 Кодексу України «Про надра», Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» без акту, що засвідчує гірничий відвід, без оформлення в установленому порядку документів, що посвідчують право на земельну ділянку, за допомогою мотопомпи кустарного виробництва, призначеної для подачі води під тиском, шляхом гідророзмиву грунту та спеціального обладнання незаконно видобули 277 гр. бурштину-сирцю загальною вартістю 720 грн. 20 коп., який відповідно до Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» та Постанови КМУ № 827 від 12 грудня 1994 року «Про затвердження переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення та являється дорогоцінним камінням органогенного утворення. При чому під час вказаних дій ОСОБА_1 здійснював загальне керівництво діями інших учасників групи, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 безпосередньо займались видобуванням бурштину, а саме: ОСОБА_3 слідкував за роботою мотопомпи, а ОСОБА_2 стежив за шлангами.

В поданих на вирок суду апеляційних скаргах:

- прокурор, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинувачених, просить вирок суду змінити та виключити із мотивувальної частини вироку: обставину, яка пом'якшує покарання обвинувачених - добровільне відшкодування завданого збитку; обставину, яка обтяжує покарання обвинувачених - вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою. Також просить вирішити питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні. В решті вирок суду залишити без зміни. Вказує, що при винесенні вироку судом не дотримано вимог кримінального процесуального закону щодо вирішення питання про речові докази. Доводить, що місцевий суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

- обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію своїх дій, просять вирок суду змінити в частині призначеного покарання та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 450 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 грн. Зазначають, що суд при призначенні покарання не врахував їх особи та обставин, що пом'якшують покарання.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, який просить змінити вирок і виключити із мотивувальної частини вироку: обставину, яка пом'якшує покарання обвинувачених - добровільне відшкодування завданого збитку; обставину, яка обтяжує покарання обвинувачених - вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, вирішити питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.; пояснення обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх захисника- адвоката Чепелюка О.О., які просять вирок суду змінити в частині призначеного покарання та призначити покарання у виді штрафу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційні скарги обвинувачених задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні зазначених у вироку кримінальних правопорушеннях ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом та не оспорюється учасниками судового провадження.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.2, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.240 КК України; ОСОБА_2 за ч.3 ст.28, ч.2 ст.240 КК України; ОСОБА_3 за ч.3 ст.28, ч.2 ст.240 КК України є вірною та в поданих апеляційних скаргах не оспорюється.

Згідно п.2 ч.4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначаються зокрема рішення щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

Відповідно до п.п.3, 4 ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується, а майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, а у разі необхідності - передається до криміналістичних колекцій експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання.

Однак, всупереч вказаним вимогам закону, суд першої інстанції не прийняв рішення щодо речових доказів у справі, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд необгрунтовано визнав обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 добровільне відшкодування завданого збитку є безпідставними та спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Згідно ч.4 ст.67 КК України та п.19 постанови Пленуму Верховного суду України від 4 червня 2010 року №7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу, як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз врахувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Дії ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 кваліфіковані судом за ч.3 ст. 28 КК України, тобто як вчинення злочину організованою групою. При цьому, суд незаконно врахував вказану обставину як таку, що обтяжує покарання обвинувачених, тому посилання у вироку на обставину, яка обтяжує покарання обвинувачених - вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою підлягає виключенню із вироку суду.

Відповідно до ст. 65 КК України у кожному випадку, призначаючи покарання, суд зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, врахувати дані про особу, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачені ніде не працюють, обвинувачений ОСОБА_2 раніше судимий, на шлях виправлення не став і вчинив нове умисне кримінальне правопорушення.

При призначенні покарання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 суд врахував обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, в тому числі й ті, на які покликаються обвинувачені у апеляційних скаргах, тому їх доводи про те, що суд не врахував вказані обставини при призначенні покарання безпідставні та на увагу не заслуговують .

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що покарання, призначене ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 не є явно несправедливим внаслідок суворості, є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а тому доводи апеляційних скарг обвинувачених про пом'якшення покарання не заслуговують на увагу.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.376, 407, 418 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити, апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 13.07.2016 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 змінити.

Виключити із мотивувальної частини вироку обставину, яка обтяжує покарання обвинувачених - вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.

Речові докази: мотопомпу кустарного виробництва з двигуном від транспортного засобу "Мерседес Бенц" № НОМЕР_1, 20 пожежних шлангів, 20 підхваток, 8 металевих тичок, 1 водозабірний шланг, 1 клапан до водозабірного шлангу, які зберігаються на території Сарненського РВ УМВС України в Рівненській області та бурштин-сирець вартістю 277г., який зберігається в ДП "Бурштин України", реєстраційний номер 34112754- конфіскувати.

Два металевих «шрайбери» - знищити.

Транспортний засіб ГАЗ-66, 1969 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, який відповідно до постанови про визнання та прилучення речових доказів до матеріалів досудового розслідування, переданий на зберігання законному володільцю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7 повернути останньому.

В решті вирок суду залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду Рівненської області набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

с у д д і:

Сачук В.І. Піскунов В.М. Маринич В.К.