Ухвала суду № 61719700, 28.09.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13782/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1312/2016

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Василишин Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Василишин Л.В.

суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В.

секретаря Драганчук У.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ПП «Екватор ІФ» та ТзОВ «Перко» про зобов'язання передати у власність квартиру та гараж та технічну документацію, які підтверджують право власності згідно з умовами договорів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 05 травня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернуласядо суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 13.05.2014 року між нею та ПП «Екватор-ІФ» укладено договір купівлі-продажу майнових прав, за умовами якого ПП «Екватор-ІФ» передає ОСОБА_2 майнове право, а саме право вимагати у ПП «Екватор-ІФ» передачі у власність ОСОБА_2 новозбудовану трикімнатну квартиру загальною площею 80 кв.м. , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та документи, які підтверджують право власності ОСОБА_2 на квартиру. В свою чергу ОСОБА_2 зобов'язується оплатити повну вартість квартири у розмірі 304 000 грн. Термін здачі в експлуатацію будинку - до 31.05.2014 року. На виконання умов договору ОСОБА_2 оплатила кошти у розмірі 117 000 грн., 123 000 грн. про що свідчать квитанції.

Крім того, 21.08.2014 року між позивачкою та ПП «Екватор-ІФ» на таких же умовах укладено договір купівлі-продажу майнових прав на гараж загальною площею 20 кв.м., розміщений за вищевказаною адресою на нульовому поверсі, вартістю 80 000 грн. Згідно договору термін здачі в експлуатацію будинку - до 31.05.2014 року.

Позивач вказала, що свій обов'язок щодо сплати вартості гаражу вона виконала, про що свідчить квитанція на суму 67 740 грн.

В подальшому, спірному будинку присвоєно адресу - АДРЕСА_1. Однак, ПП «Екватор-ІФ» не виконав своїх договірних зобов'язань щодо передачі квартири, гаражу та документів.

Уточнивши позовні вимоги (а.с.178-179), ОСОБА_2 зазначила, що 04.02.2014 року між ПП «Екватор-ІФ» (інвестор) та ТОВ «Перко» (замовник) було укладено інвестиційний договір на капітальне будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1. За умовами договору інвестор - ПП «Екватор-ІФ» зобов'язується збудувати зазначений багатоквартирний будинок за власні та залучені від третіх осіб кошти та отримує права розпоряджатися збудованими житловими та нежитловими приміщеннями. Ексклюзивне право продажу даного майна також належить інвестору.

Позивач вважає, що в силу укладених договорів відповідальним за передачу їй об'єктів нерухомості є ПП «Екватор-ІФ». Проте оскільки замовником будівництва є ТОВ «Перко», то позивач просила:

- зобов'язати ПП «Екватор-ІФ» та ТОВ «Перко» згідно договору купівлі-продажу майнових прав від 13.05.2014 року передати ОСОБА_2 у власність квартиру АДРЕСА_1, а також належним чином оформлені документи, які підтверджують право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру, а саме: копію Декларації про готовність об'єкта експлуатації; акт прийому-передачі новозбудованої квартири, довідку про повне внесення ОСОБА_2 вартості новозбудованої квартири; технічний паспорт:

- зобов'язати ПП «Екватор-ІФ» та ТОВ «Перко» згідно договору купівлі-продажу майнових прав від 21.08.2014 року передати ОСОБА_2 у власність гараж на 0-му поверсі будинку АДРЕСА_1, а також належним чином оформлені документи, які підтверджують право власності ОСОБА_2 на вказаний гараж.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 05 травня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення вимог матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає, що судом не з'ясовано правової природи правовідносин між ОСОБА_2 та відповідачами.

Обґрунтовуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивач не надала належних доказів на підтвердження заявлених вимог про те, що між ОСОБА_2 та ПП «Екватор-ІФ» було укладено договори майнових прав від імені або за згодою відповідача ТОВ «Перко».

Такий висновок не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки у матеріалах справи міститься копія інвестиційного договору, укладеного між ТОВ «Перко» та ПП «Екватор-ІФ», зміст якого вказує на те, що ПП «Екватор-ІФ» як інвестор фінансує будівництво за власні та кошти залучені від третіх осіб, внаслідок чого набуває ексклюзивне право продажу квартир у новозбудованому будинку. Вказаний доказ міститься у матеріалах кримінального провадження від 07.10.2014 року, порушеного за фактом вчинення шахрайських дій під час продажу квартир у житловому будинку в АДРЕСА_1. Однак, суд не дав належної правової оцінки даному доказу та обмежився лише поясненнями представників ТОВ «Перко» про те, що такий договір не укладався.

Апелянт вказала, що оригінал інвестиційного договору може бути лише у відповідачів, які незацікавлені його представити суду.

Посилаючись на положення ст.204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, ОСОБА_2 вказує, що саме ПП «Екватор-ІФ» є відповідальною особою по передачі їй спірної квартири у власність, оскільки за рахунок залучених коштів позивачки здійснювалось фінансування будівництва на виконання умов інвестиційного договору, а відтак ПП «Екватор-ІФ» зобов'язаний виконати умови договорів купівлі-продажу майнових прав, так як на їх виконання ОСОБА_2 оплатила повну вартість об'єктів будівництва на загальну суму 307 740 грн.

Оскільки згідно інвестиційного договору та Декларації про готовність об'єкта до експлуатації замовником будівництва будинку є ТОВ «Перко», то апелянт вважає, що товариство також є належним відповідачем у справі.

Апелянт також вважає, що суд належно не дослідив предмет договорів купівлі-продажу майнових прав та факт їх наявності в натурі в закінченому будівництвом об'єкті, який введений у експлуатацію.

З наведених підстав ОСОБА_2 просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта вимоги скарги підтримала в повному обсязі,просила її задоволити.

Представники відповідача ТзОВ « Перко» апеляційну скаргу не визнали, просили відмовити в її задоволенні.

Відповідач ТзОВ « Екватор-ІФ» представництво не забезпечив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 13.05.2014 року між ОСОБА_2 та ПП «Екватор-ІФ» укладено договір купівлі-продажу майнових прав, пунктом 1.1. якого визначено предмет договору (а.с.18-22).

Відповідно до даного пункту, ПП «Екватор-ІФ» передає ОСОБА_2 майнове право, яке полягає у праві вимагати передачі їй у власність новозбудованої трикімнатної квартири АДРЕСА_1 - (далі - майнове право), а ОСОБА_2 зобов'язується сплатити ПП «Екватор-ІФ» вартість квартири - 304 000 грн. (п.3.1 договору) та прийняти новозбудовану квартиру на умовах цього договору.

Пунктом 1.3 договору також встановлено, що після повної сплати вартості квартири (п.3.1), введення будинку в експлуатацію та проведення його технічної інвентаризації, з метою оформлення права власності ОСОБА_2 на новозбудовану квартиру та видачі останній свідоцтва про право власності, ПП «Екватор-ІФ» зобов'язане передати ОСОБА_2 за Актом прийому-передачі належним чином оформлені документи, які підтверджують право власності ОСОБА_2 на зазначену квартиру, а саме:

- копія Декларації про готовність об'єкта до експлуатації:

- Акт прийому-передачі новозбудованої квартири;

- довідку про повне внесення ОСОБА_2 вартості новозбудованої квартири;

- технічний паспорт на новозбудовану квартиру.

Згідно п.1.4 вищевказаний будинок ПП «Екватор-ІФ» зобов'язаний ввести в експлуатацію не пізніше 31.05.2014 року.

21.08.2014 року між ОСОБА_2 та ПП «Екватор-ІФ» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на гараж №12, у тому ж будинку на 0-му поверсі загальною площею 20 м.кв., вартістю 80 000 грн., з терміном здачі будинку в експлуатацію - не пізніше 31.08.2014 року (п.п.1.1-1.4, 3.1), (а.с.13-17).

На виконання умов вищевказаних договорів ОСОБА_2 оплатила на рахунок ПП «Екватор-ІФ» кошти, про що свідчать копії квитанцій, а саме:

13.05.2014 року проведено часткову оплату за квартиру згідно договору на суму 117 500 грн.;

06.08.2014 року проведено ще одну часткову оплату за квартиру на суму 123 000 грн. Отже, в загальному за квартиру ОСОБА_2 оплатила 240 500 грн. (а.с.23)

21.08.2014 року на рахунок ПП «Екватор-ІФ» ОСОБА_2 здійснила часткову оплату за гараж на суму 67 740 грн. (а.с.23).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не представила належних та допустимих доказів на підтвердження вимог щодо того, що між позивачем та ПП « Екватор-ІФ» було укладено договори майнових прав від імені або зі згоди ТЗОВ «Перко», тому прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову про зобов»язання відповідачів виконати умови договору та передати у власність квартиру, гараж та документи.

З таким висновком погоджується і колегія суддів виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту уточнених позовних вимог, позивач заклала вимоги про зобов'язання відповідачів виконати умови договорів щодо передачі майнових прав на квартиру та гараж і документів необхідних для оформлення права власності.

Разом з тим, як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу майнових прав № 2014-05-13 від 13.05.2014року, ПП «Екватор-ІФ» зобов»язувалося передати ОСОБА_2 майнове право, яке полягає у праві ОСОБА_2 вимагати передачі їй у власність квартири АДРЕСА_1 - (далі - майнове право), а ОСОБА_2 зобов'язується сплатити ПП «Екватор-ІФ» вартість квартири - 304 000 грн. (п.3.1 договору) та прийняти квартиру на умовах цього договору.

Докази про наявність зобов»язань ТзОВ «Перко» перед позивачем в матеріалах справи відсутні.

Посилання сторони на Інвестиційний договір на капітальне будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення від 04.02.2014 року (а.с.184-187), колегія суддів вважає неналежним, оскільки остання не представила доказів, які підтверджують його укладення та ,відповідно, наявність зобов»язань товариства щодо передачі спірної квартири.

Наявна у справі проста копія такого договору не може вважатися належним доказом (а.с.184), тоді як ТзОВ «Перко» заперечує такий факт, додаток до цього договору із визначенням квартир, які розподілені між сторонами такої угоди, якщо така мала місце, відсутній, а досудове розслідування по справі з приводу шахрайських дій керівників обох відповідачів, у тому числі за спірною угодою з ОСОБА_2, триває (лист від 27.07.2016 року № 7926/108/24/02-2016).

Також не можна вважати доведеними вимоги сторони до ПП « Екватор-ІФ» про зобов'язання відповідача передати їй у власність квартиру АДРЕСА_1 та відповідно гаража з документами, які підтверджують право власності позивачки на вказані об'єкти нерухомості, оскільки зі змісту договорів від 13.05.2014 року та від 21.08.2014 року таке зобов'язання ПП « Екватор-ІФ» не випливає.

Зміст вищевказаної вимоги позивачки фактично зводиться до набуття нею права власності на об'єкти нерухомості шляхом передачі їй відповідних документів.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт.

У справі, яка переглядається, за змістом договорів купівлі-продажу майнових прав позивачка отримала лише право на набуття права власності за наявності певних умов (обставин), а не саме право власності на нерухоме майно.

Такі умови визначені у п. 1.3 договору купівлі-продажу майнових прав № 2014-05-13 від 13.05.2014року (та відповідно від 21.08.2014 року), а саме: після повної оплати вартості квартири зазначеної у п.3.1. цього Договору, введення будинку, зазначеного в п.1.1.цього договору, в експлуатацію та проведення його технічної інвентаризації, з метою оформлення права власності сторони-1 на новозбудовану квартиру, зазначену у п.1.2. цього договору та видачі останній Свідоцтва про право власності, сторона-2 зобов'язана передати стороні-1 за актом прийому-передачі належним чином оформлені документи, які підтверджують право власності на квартиру.

Однак, повної оплати вартості квартири в сумі визначеної п.3.1. договору позивач не здійснила, матеріали справи не містять доказів про введення відповідачем - ПП « Екватор-ІФ» будинку, зазначеного в п.1.1.цього договору, в експлуатацію та проведення його технічної інвентаризації, а тому відсутні і підстави вважати наявним права вимоги в зазначеній частині.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_2 є правильним.

Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 05 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Василишин Л.В.

Судді: Мелінишин Г.П. Пнівчук О.В.