Рішення № 61719584, 28.09.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/7374/14-ц 22-ц/774/1524/К/16

Справа № 214/7374/14-ц Головуючий у 1-ій інстанції

Провадження 22-ц/774/1524/К/16 ОСОБА_1

Категорія - 32 (Ш) Доповідач - Михайлів Л.В.

Рішення

Іменем України

28 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Михайлів Л.В.,

суддів: Барильської А.П., Митрофанової Л.В.,

секретар: Маслова К.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 15 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (надалі ПАТ «СК «Країна») про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що 21 березня 2014 року відповідач ОСОБА_4, цивільно-правова відповідальність якого застрахована ПАТ «СК «Країна», керуючи автомобілем марки «ВАЗ321099», держ. номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Мелешкіна в м. Кривому Розі, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 її сина, який переходив проїзну частину, у звязку з чим його було травмовано і 30 березня 2014 року син помер.

Оскільки, ПАТ «СК «Країна» за її зверненням відмовлено у виплаті страхового відшкодування у звязку зі смертю сина з тією підстави, що випадок не є страховим, що на її думу суперечить діючому законодавству, просила суд стягнути з ПАТ «СК «Країна» на свою користь моральну шкоду в сумі 100000 грн. та матеріальну шкоду у вигляді відшкодування витрат на лікування, поховання та спорудження надгробного памятника синові, на загальну суму 13825,44 грн. Також просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_4 моральну шкоду, розмір якої визначила у 21800 грн.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 15 вересня 2015 року, описку в якому виправлено ухвалою того ж суду від 30 жовтня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 21800 грн. у відшкодування завданої дорожньо-транспортною пригодою моральної шкоди, а також на користь держави 243,60 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 ставить питання про зміну рішення суду в частині стягнення моральної шкоди та просить зменшити її розмір до 5000 грн., посилаючись на завищеність розміру стягнутої судом моральної шкоди та невідповідність його реальним обставинам справи. Так, вважає що при визначенні розміру моральної шкоди, судом не враховано ступінь вини потерпілого у вигляді грубої необережності та наявність підстав, передбачених ст. 1193 ЦК України для зменшення розміру такої шкоди. Також вказує на порушення судом під час розгляду справи норм процесуального права щодо належного повідомлення його та його представника про розгляд справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Виходячи з доводів апеляційної скарги, рішення суду оскаржується апелянтом тільки в частині задоволення позову про стягнення з нього моральної шкоди. В частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «СК «Країна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, рішення суду апелянтом не оскаржується, тому виходячи з принципу диспозитивності цивільного процесу, не є предметом апеляційного розгляду, в звязку із чим колегією суддів не переглядається.

Судом встановлено, що 21 березня 2014 року ОСОБА_4, цивільно-правова відповідальність якого застрахована ПАТ «СК «Країна» на підставі полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/0412106 від 13.03.2014 року (а.с 47), керуючи автомобілем марки «ВАЗ321099», держ. номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Мелешкіна в напрямку майдану 30-річчя Перемоги у м. Кривому Розі, в районі розважального комплексу «Пятий елемент» здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 сина позивача, який переходив проїзну частину, завдавши йому тяжкі тілесні ушкодження за ознакам небезпеки для життя, від яких він помер 30 березня 2014 року (а.с. 16).

22 березня 2014 року відомості про кримінальне правопорушення за вказаним фактом дорожньо-транспортної пригоди внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 1201404040750001166 за правовою кваліфікацією ч.2 ст. 286 КК України.

Постановою слідчого СВ Саксаганського РВ Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 30.05.2014 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 1201404040750001166 від 22.03.2014 року, закрито у звязку з відсутністю в діях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення (а.с. 22).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 й стягуючи з нього на користь позивача моральну шкоду, суд першої інстанції виходив з доведеності позову в цій частині й обовязку відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду завдану смертю її сина внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 1187 ЦК Україниджерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманнямтранспортних засобів.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частина 5ст. 1187 ЦК Українивстановлює, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, передбачені ст. 1167 ЦК України, відповідно до змісту якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

При цьому п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Отже, встановивши, що 21 березня 2014 року мала місце дорожньо-транспортна пригода й водієм ОСОБА_4 здійснено наїзд на пішохода ОСОБА_6, який є сином позивача, й який помер від отриманих травм, суд першої інстанції правильно застосував до врегулювання спірних правовідносин положення ст.ст. 1167, 1168 ЦК України та дійшов вірного висновку про наявність підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування завданої позивачу моральної шкоди.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Аналогічне розяснення щодо порядку визначення розміру відшкодування моральної шкоди судом надане Пленумом Верховного Суду України в п.9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами.

Як розяснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в п. 7 Постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки № 4 від 01.03.2013 року, за змістом наведеної норми питання про те, чи була допущена потерпілим груба необережність (частина другастатті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Однак, вирішуючи спір та визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 21800 грн. суд першої інстанції вищенаведених розяснень Пленуму не врахував й не перевірив, які фактичні обставини справи, характер дій потерпілого ОСОБА_6, який проходив проїзною частиною дороги по вул. Мелешкіна м. Кривого Рогу чи індивідуальні особливості потерпілого або його стан сприяли виникненню шкоди.

Колегією суддів в судовому засіданні оглянуто матеріали кримінального провадження за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 21.03.2014 року на проїжджій частині дороги вул. Мелешкіна в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, ЄРДР № 12014040750001166 й встановлено, що потерпілий ОСОБА_6 в момент ДТП перебував у стані алкогольного спяніння й за висновком судового експерта № 654 31.03.2014 року його стан кваліфіковано як такий, що відповідає важкій алкогольній інтоксикації (а.с. 29-33, 34-36 матеріалів кримінального провадження). Крім того, матеріали кримінального провадження містять інформацію про відсутність порушень Правил дорожнього руху в момент ДТП з боку водія ОСОБА_4, що підтверджується висновком експерта № 58/27-120 від 14.05.2014 року та його тверезий стан (а.с. 43, 82-84 матеріалів кримінального провадження).

Згідно постанови СВ Саксаганського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 30.05.2014 року про закриття кримінального провадження ОСОБА_6, в порушення вимог п. 4.7, 4.14 «а,г» Правил дорожнього руху України переходив дорогу у невстановленому для переходу місці, з права на ліво по напрямку руху автомобіля. Водій ОСОБА_4 при виникненні небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_6 у відповідності до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України застосував екстрене гальмування. На підставі встановлених обставин слідчий дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України (а.с. 87 матеріалів кримінального провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_4 в момент дорожньо-транспортної пригоди слід кваліфікувати як груба необережність особи.

Отже, виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача в сумі 21800 грн., суд першої інстанції не в повній мірі врахував характер правопорушення та його наслідки, відсутність вини особи, яка її завдала й наявність в його діях грубої необережності, не навівши в рішенні достатніх мотивів для такого висновку з огляду на засади розумності та справедливості, відповідно до положень ст. 23 ЦК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що визначена судом першої інстанції до стягнення сума у відшкодування моральної шкоди, є значно завищеною, й виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер правопорушення, важкий алкогольний стан потерпілого в момент ДТП, відсутність в діях відповідача невідповідності вимогам ПДР України, які б могли знаходитись у причинному звязку з ДТП, грубу необережність його дій, пов'язані зі смертю сина моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 21800 грн. до 5000 грн.

Доводи апеляційної скарги відповідача про порушення норм процесуального прав щодо належного повідомлення його та його представника про розгляд справи спростовуються матеріалами справи й колегією суддів не враховуються як такі, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції щодо обовязку відповідача відшкодувати завдану моральну шкоду позивачу.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 15 вересня 2015 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 змінити, зменшивши її розмір з 21800 грн. до 5000 (пяти тисяч) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Л.В. Михайлів

Судді: А.П. Барильська

ОСОБА_7