Ухвала суду № 61717656, 28.09.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Кулянди М.І., Перепелюк Л.М.

секретаря Чубрей І.І.

з участю представника позивача публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» Ковча Тараса Богдановича

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного підприємства «ВАММ» за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 1 липня 2016 року,

встановила:

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» у травні 2016 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4., приватного підприємства «ВАММ» про стягнення грошових коштів.

Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» у травні 2016 року подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 1 липня 2016 року заяву публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про забезпечення позову повернуто позивачеві.

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в апеляційній скарзі просить ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 1 липня 2016 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про забезпечення позову задовольнити, накласти арешт на все майно ОСОБА_3, ОСОБА_4., приватного підприємства «ВАММ» в межах суми 80296 доларів США, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» підлягає відхиленню з таких підстав.

22ц-1133/2016 рік Головуючий у 1 інстанції Цуренко В.А.

Категорія 19/27 Доповідач Половінкіна Н.Ю.

Вирішуючи питання про повернення заяви публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про забезпечення позову, суд першої інстанції керувався положеннями ч.2 ст.151, ч.8 ст.153 ЦПК України та вважав, що заяву подано без додержання вимог ч.2 ст.151 ЦПК України.

Мотивовано висновки суду першої інстанції тим, що у заява публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» не містить зазначення майна, на яке слід накласти арешт.

На підставі ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Частиною 2 ст.151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв»язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Предметом позову публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої останнє просило ухвалити судове рішення, є стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4., приватного підприємства «ВАММ» грошових коштів в сумі 80296 доларів США.

На обґрунтування причини забезпечення позову публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» у заяві про забезпечення позову посилалося на невиконання відповідачами своїх зобов»язань.

Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» визначено забезпечення позову у вигляді накладення арешту на все майно ОСОБА_3, ОСОБА_4., приватного підприємства «ВАММ».

Водночас заява публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про забезпечення позову не містить жодного правового обґрунтування необхідності застосування обраного заявником виду забезпечення позову.

Крім того, заява про забезпечення позову не містить інших відомостей, потрібних для забезпечення позову, зокрема щодо майна, що належить відповідачам.

Не заслуговують на увагу доводи публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», на які є посилання в апеляційній скарзі, про те, що встановлення майна, на яке накладено арешт, можливо у ході виконання судового рішення про забезпечення позову відповідно до вимог ст.55 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.5 ст.153 ЦПК України про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена.

Частина 3 ст.151 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову можуть бути вжиті, якщо нездійснення таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з»ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв»язку із застосуванням відповідних заходів.

З огляду на наведене зазначення у заяві публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про забезпечення позову лише відомостей щодо невиконання відповідачами зобов»язання та розмір заборгованості, виду забезпечення позову, який належить застосувати, позбавляє можливості вирішити питання щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, співмірності виду забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що вжиті заходи не будуть перешкоджати господарській діяльності юридичної особи приватного підприємства «ВАММ», забезпечення позову частково.

Отже за відсутності у заяві публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про забезпечення позову зазначення причин, у зв»язку з якими потрібно забезпечити позов, обґрунтування необхідності виду забезпечення позову, який належить застосувати, інших відомостей, потрібних для забезпечення позову, зокрема, щодо майна, що належить відповідачам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недодержання вимог ч.2 ст.151 ЦПК України.

За змістом абз.4 п.9 постанови Пленум Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» оскільки ухвала про забезпечення позову або про його скасування не перешкоджає подальшому провадженню у справі, ця ухвала відповідно до ч.1 ст. 324 ЦПК у касаційному порядку оскаржена бути не може.

Керуючись п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відхилити.

Ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 1 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді