Ухвала суду № 61716460, 22.09.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 643/11945/15-ц Головуючий суддя І інстанції Ференчук О. В.

Провадження № 22-ц/790/4823/16 Суддя доповідач Шаповал Н.М.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Шаповал Н.М.,

суддів: Кіпенка І.С.,

Пшенічної Л.В.,

за участю секретаря - Брулевича В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРАВЕКС - БАНК» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 березня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРАВЕКС - БАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення з них солідарно заборгованості за кредитним договором в розмірі 19 066 доларів США 13 центів заборгованості за кредитом та пені в розмірі 417123 грн. 42 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 21.08.2008 року між АК банком «Правекс Банк» (правонаступником якого є ПАТ АК «Правекс-Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 6399-014/08Р. Відповідно до зазначеного Договору позивач надав ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті на загальну суму 15233, 00 доларів США терміном до 21.08.2013 року зі сплатою 13,99% річних за час фактичного користування кредитом, а відповідач ОСОБА_2 зобов'язалася повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування коштами і виконати свої зобов'язання згідно з Договором у повному обсязі. Відповідно до умов Договору, викладених в п. 4.4 відповідач ОСОБА_2 зобов'язується погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 254,00 долари США щомісяця до 10 числа наступного місяця.

З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_2, 21.08.2008 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено Договір поруки № 6399-014/08Р. Згідно умов п.п 1.1 зазначеного Договору поруки, відповідач ОСОБА_3 у порядку та на умовах, передбачених Договором поруки зобов'язується нести солідарну майнову відповідальність перед позивачем за виконання в повному обсязі зобов'язань відповідачем ОСОБА_2 за кредитним Договором .

У порушення умов Договору, відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконала, в результаті чого має заборгованість за кредитом. Станом на 03.06.2015 року загальна заборгованість відповідача ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором складає 19066,13 доларів США, а саме: кредит - 13032,63 доларів США; відсотки - 6033,50 доларів США; крім того: пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 295065,97 грн. та пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 122057,46 грн.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21 березня 2016 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» ставить питання про скасування вказаного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі, вирішити питання про судові витрати. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, зазначає, що судом невірно було застосовано строки позовної давності у даному випадку.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з підстав, передбачених ст. 308 ЦПК України.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах доказами, що відповідно до умов кредитного договору № 6399-014/08Р від 21.08.2013 року ОСОБА_2 отримала у позивача кредитні кошти у іноземній валюті на загальну суму 15 233 доларів США терміном з 21.08.2008 року до 21.08.2013 року. Процентна ставка за користування кредитом - 13,99%, строк сплати процентів за користування кредитом - 10 число щомісячно (а.с. 6-8).

У зв'язку із порушенням зобов'язань за кредитним договором від 21.08.2008 року заборгованість відповідача ОСОБА_2 перед позивачем станом на 03.06.2015 року складає 19066,13 доларів США, а саме: кредит - 13032,63 доларів США; відсотки - 6033,50 доларів США; крім того: пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 295065,97 грн. та пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 122057,46 грн.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Розділом четвертим Кредитного договору врегульовано умови погашення заборгованості і сплати відсотків за ним. Так, п.п. 4.4 та 4.5 встановлено, що позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі в сумі 254 дол. США щомісяця до 10 числа наступного місяця. Відсотки за користування кредитом підлягають сплаті Позичальником щомісяця (за час фактичного користування коштами протягом календарного місяця) у термін до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків. А також на момент припинення дії Договору , зазначеного в п. 1.2. даного Договору.

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Враховуючи зазначені норми Закону, Верховний Суд України у своєму правовому висновку (у справі за № 6-154 цс15 від 30.09.2015 року) зазначив, що оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що в разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Вказані висновки також закріплені у правових позиція ВСУ за № 6-116цс13 від 06.11.2013 року за № 6-1985цс від 02 вересня 2015 року.

За таких обставин та враховуючи те, умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами до 10 числа кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що умовами п. 4.4 Договору строк погашення тіла кредиту та процентів за ним визначено щомісячними платежами, а оскільки останній платіж мав місце 3 грудня 2010 року (а.с.16), то позивач, звернувшись до суду з позовом 24 липня 2015 року, пропустив строк позовної давності, встановлений законом.

В свою чергу, доводи апеляційної скарги представника ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» такого висновку суду першої інстанції не спростовують.

Крім того, в обґрунтування своїх вимог щодо солідарного стягнення з ОСОБА_3, позивач посилався на те, що в якості забезпечення належного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, між Банком та ОСОБА_2Ю.(Поручителем) було укладено договір поруки № 6399-014/08Р від 21 серпня 2008 року. За умовами вказаного договору, Поручитель зобов'язався нести солідарну майнову відповідальність перед Банком за виконання Позичальником в повному обсязі зобов'язань за Кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом.

Порука - це строкове зобов'язання. І незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

У своєму правовому висновку Верховний Суд України за № 6-53цс14 від 17.09.2014 року зазначив, що регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Вказані положення також закріплені у правових висновках Верховного Суду України у справі за № 6-1077цс15 від 02.09.2015 року, у справі за № 6-53цс14 від 17.09.2014 року.

За умовами Договору поруки, а саме п 2.1., у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, Поручитель зобов'язується виконати за нього зобов'язання перед банком на умовах, у порядку та у строки встановлені Кредитним договором.

Таким чином, вказаним договором поруки сторони за взаємною згодою визначили порядок виконання Поручителем свого зобов'язання у разі порушення Боржником зобов'язань за Кредитним договором щодо погашення заборгованість за кредитом шляхом внесення грошових коштів рівними частинами в сумі в сумі 254 дол. США щомісяця до 10 числа наступного місяця.

За таких обставин та виходячи з положень частини четвертої статті 559 ЦК України, в даному конкретно випадку вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням.

Що стосується доводів Позивача щодо стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредит, що підлягає стягненню з Позичальника, то слід зазначити таке.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Таким чином, пеня - це санкція, яка нараховується від першого дня прострочення виконання зобов'язання й до того дня, доки зобов'язання не буде виконане.

Пунктом 10.1. Кредитного договору встановлено відповідальність боржника за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування коштами, у вигляді пені за кожен день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в п. 12 даного Договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості від суми за весь період прострочення.

У п.п. 4.4 та 4.5 Кредитного договору сторони за взаємною згодою встановили окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановили самостійну відповідальність за невиконання ним цього обов'язку.

Таким чином, встановивши вказаний порядок та кінцевий термін повернення кредиту - 21.08.2013 року та з'ясувавши факт неповернення кредиту до цієї дати, унаслідок чого банк отримав право на стягнення штрафу, судова колегія приходить до висновку, що банк звернувшись до суду лише у липні 2015 року, порушив строк позовної давності для стягнення неустойки (пені).

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність встановлена законом для окремих видів вимог. Так, спеціальна позовна давність тривалістю в один рік передбачена, зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором щодо повернення боргу частинами згідно графіку погашення кредитної заборгованості , позовна давність за вимогами кредитор, як до боржника так і до поручителя про повернення кредитних коштів, процентів за користування кредитом та штрафних санкцій повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.).

Суд повно та всебічно з»ясував обставини по справі, наданим доказам дав належну оцінку і постановив законне рішення .

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРАВЕКС - БАНК» - відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Н.М. Шаповал

Судді: І.С. Кіпенко

Л.В. Пшенічна