Постанова № 61716155, 22.09.2016, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/9951/16-а

Провадження № 2-а/646/185/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку скороченого провадження)

22.09.16 року м. Харків

Суддя Червонозаводського районного суду міста Харкова Нікуліна Л.П., розглянувши в приміщенні Червонозаводського районного суду міста Харкова, в порядку скороченого провадження, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова про визнання незаконними дії та рішення субєкта владних повноважень та зобовязання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова, в якому просив визнати дії відповідача щодо відмови у забезпечення належним пенсійним забезпеченням йому як прокурору відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадження та координаційної діяльності Генеральної прокуратури України протиправними та такими, що порушують гарантії незалежності прокурора, передбачені п. 5 ч. 1 та ч. 5 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII; визнати рішення відповідача від 08.09.2016 року про відмову в задоволенні його заяви про призначення пенсії за вислугою років незаконним; скасувати зазначене рішення та зобовязати відповідача прийняти рішення про призначення йому пенсії за вислугою років згідно зі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII відповідно до довідки Генеральної прокуратури України про заробітну плату від 06.09.2016 року № 18-1196Зп.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працюючи на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координаційної діяльності Генеральної прокуратури України він звернувся із письмовою заявою до управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова на підставі абз. 6 ч. 1, ч. 8, ч. 13, ч. 15ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, який набрав чинності з 15 липня 2015 року,про призначення мені пенсії за вислугу років, надавши всі необхідні документи відповідачу для призначення та розрахунку розміру пенсії. 09.09.2016 року управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова його було повідомлено листом за № 7987/33-02 про те, що йому відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015№ 213-VIII, коли у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Вважав, що у діяльності посадових осіб управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова при прийнятті рішення мають місце порушення вимог Конституції України, та чинного законодавства України про пенсійне забезпечення та загальнообовязкове пенсійне страхування, Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.

Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова надав суду письмові заперечення, згідно яких 08.09.2016 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру». Рішенням ОСОБА_2 від 08ж09.2016 року ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, оскільки відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення зімн до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України « Про прокуратуру», у звязку з чим з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеним законом, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Дослідивши докази, які містяться у матеріалах адміністративної справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ОСОБА_3 встановлено, що позивач ОСОБА_1 08 вересня 2016 року, працюючи на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координаційної діяльності Генеральної прокуратури України звернувся із письмовою заявою до управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова на підставі абз. 6 ч. 1, ч. 8, ч. 13, ч. 15ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, який набрав чинності з 15 липня 2015 року,про призначення йому пенсії за вислугу років, надавши всі необхідні документи відповідачу для призначення та розрахунку розміру пенсії.

Відповідно до вимог абз. 6 ч. 1, ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 передбачено право прокурора на пенсію за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше 22 роки та 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорівне менше 12років 6 місяців.

До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з абз. 1 ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; а також половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання.

Відповідно до записів у трудовій книжці серії БТ-1 №6767415, яка відповідно до вимог ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є основним документом, що підтверджує стаж роботи, та копією диплома ЛР ВЕ № 001810 з додатком з 01.09.1991 року по 29.06.1996 року ОСОБА_1 навчався на денній формі навчання у вищому юридичному навчальному закладі - Національній юридичній академії України імені ОСОБА_4 та отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста, що підтверджується дипломом серії ЛР №001810 та додатком до диплому, тобто строк навчання склав 04 роки, 09 місяців, 29 днів.

Половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі Національної юридичної академії України імені ОСОБА_4 складає 02 роки, 04 місяця, 29 днів (04 роки, 09 місяців, 29 днів / 2 = 02 роки, 04 місяця, 29 днів).

З 01.08.1996 року ОСОБА_1обіймав прокурорські посади в органах прокуратури Донецької, Луганської, Харківської областей та Генеральній прокуратурі України, а саме: стажиста, помічника прокурора, слідчого, старшого слідчого прокуратури району; заступника прокурора району; прокурором району; старшим прокурором відділу, заступником начальника відділу прокуратури області; заступником, першим заступником прокурора міста Харкова; начальником слідчого управління прокуратури області; прокурора відділу Генеральної прокуратури України.

На теперішній час позивач ОСОБА_1 продовжую працювати в Генеральній прокуратурі України.

На час звернення до управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова згідно з наданою трудовою книжкою та (копією трудової книжки) вислуга років позивача ОСОБА_1 склала - 20 років 1 місяць 4 дні в органах прокуратури та 02 роки 04 місяця 29 днів половина терміну навчався на денній формі навчання у вищому юридичному навчальному закладі, разом - 22 роки 6 місяців 3 дні, що є законною підставою для забезпечення позивача належним пенсійним забезпеченням та призначення пенсії за вислугу років, передбачену ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.

Згідно рішення управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова від 08.09.2016 року позивачу ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015№ 213-VIII, коли у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 (закону, який діяв на той час) не призначаються.

Таким чином, суд вважає, що у діяльності посадових осіб управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова при прийнятті рішення від 08.09.2016 року мають місце порушення вимог Конституції України, та чинного законодавства України про пенсійне забезпечення та загальнообовязкове пенсійне страхування, Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.

Зокрема, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, який набрав чинності та вступив в дію з 15 липня 2015 року гарантії незалежності прокурора забезпечуються належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інші державні органи, їх посадові та службові особи, а також фізичні та юридичні особи і їх обєднання зобовязані поважати незалежність прокурора та утримуватися від здійснення у будь-якій формі впливу на прокурора з метою перешкоджання виконанню службових обовязків або прийняття ним незаконного рішення.

Як зазначено в частині 3 статті 8 ОСОБА_5 Закону, норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадяни на безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Також однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування.

Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

ОСОБА_6 Суд України неодноразово розглядав питання, повязані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, ОСОБА_2 державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення ОСОБА_6 Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях ОСОБА_6 Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави повязана з ризиком для життя і здоровя, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Окрім цього, у рішенні ОСОБА_6 Суду України у справі №1-9/2015 від 13 травня 2015 року зазначено, що Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 1, частина перша, друга статті 8, частина друга статті 19 Конституції України). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша статті 46 Конституції України).

В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

ОСОБА_6 Суд України зазначив, що ОСОБА_5 України закріплює основоположні засади права громадян на соціальний захист і відносить до законодавчого регулювання механізм реалізації цього права (абзац сьомий пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 20 червня 2001 року №10-рп/2001).

За Конституцією раїни Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції та законів України, в тому числі у сфері соціального захисту (пункти 1, 3 статті 116).

Виходячи із висловленого у рішеннях ОСОБА_6 Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Разом з тим, відповідач відмовляючи в призначенні позивачу ОСОБА_1 пенсії за вислугу років посилається на єдину підставу у відмові - на п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, відповідно до якого у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Дійсно законодавцем, Верховною Радою України, 02.03.2015 року прийнято ОСОБА_5 України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII у якому в Прикінцевих положеннях передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу»,«Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про КабінетМіністрівУкраїни», «Про судовуекспертизу», «Про Національний банк України»,«Про службу в органах місцевогосамоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексівУкраїни, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Проте на час прийняття вищезазначеного Закону № 213-VIII від 02.03.2015, а також з 1 червня 2015 року до 15 липня 2015 року діяв ОСОБА_5 України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII, яким регулювались питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України.

ОСОБА_7 України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII втратив чинність з 15.07.2015 року у звязку з набранням чинності нового Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, яким визначено та на сьогоднішній день регулюються питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України.

ОСОБА_5 Законом України ст. 92 передбачено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Стаття 58 Конституції України закріплює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

За Конституцією України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції та законів України, в тому числі у сфері соціального захисту (пункти 1, 3 статті 116).

Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо.

Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, який вступив в дію з 15 липня 2015 року, визначено спеціальний вид пенсійного забезпечення для працівників прокуратури України.

Відповідно до Рішення ОСОБА_6 Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) «надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті».

Будь які зміни до статті 86 вказаного Закону № 1697-VII щодо відсутності (скасування) права працівників прокуратури України на звернення до державних органів Пенсійного фонду України на призначення пенсії за вислугу років законодавцем, Верховною Радою України, на сьогоднішній день не внесені та не прийняті.

Законодавець мав можливість ввести такі зміни до цього Закону № 1697-VII (зокрема 02.03.2015, 21.04.2015, 02.07.2015, 10.12.2015, 24.10.2015, 18.02.2016, 12.05.2016 вносилися зміни до Закону № 1697-VII), але піклуючись про гарантії незалежності прокурора та його соціальний захист, не зробив цього, що не враховано було управлінням Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова при прийнятті свого рішення 08.09.2016 року.

Таким чином Положення цієї статті є чинними і дають право працівникам прокуратури України за наявності на день звернення з 01.10.2015 року по 30.09.2016 року вислуги років не менше 22 роки та 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років та 6 місяців звертатися до органів Пенсійного фонду України про призначення відповідної пенсії за вислугу років.

Крім того, ОСОБА_5 України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII в частині регулювання питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури України є спеціальний законом, та на сьогоднішній день повинен застосовуватися органами Пенсійного фонду України при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 цього Закону за наявності на день звернення з 01.10.2015 року по 30.09.2016 року вислуги років не менше 22 роки та 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років та 6 місяців, і набрав чинності (введений в дію) після прийнятого Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.

Такого висновку дійшов і ОСОБА_6 Суд України у своєму рішенні у справі №1-9/2015 від 13 травня 2015 року (пункти 2.1 та 2.2 мотивувальної частини Рішення).

Також з огляду на норми нового Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII його дія з моменту набрання чинності не може поширюватися на правовідносини, які регулювалися іншим аналогічним нормативно-правовим актом, зокрема Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991.

Такого ж висновку дійшов і ОСОБА_6 Суд України у рішенні від 13.05.1997 (справа № 03/29-97), зокрема стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акту.

Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є ОСОБА_5 Законом держави (Преамбула Конституції України).

Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

З огляду на зазначене, визнання Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина ОСОБА_6 ОСОБА_3 України вважається скасуванням або обмеженням цих прав і свобод (Рішення КСУ від 22.05.2008 у справі № 1-28/2008), а безпідставне поширення його дії на нове законодавство є порушенням ст. 58 Конституції України.

Крім того,ОСОБА_6 Суд України вважає (Рішення КСУ від 03.10.1997 усправі №18/183-97), що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимогу про зобовязання відповідача субєкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема про визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; зобовязання відповідача вчинити певні дії, тощо.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 106 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає, що право позивача на перерахунок пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань, у звязку з чим задовольняє позов в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1ст. 94 КАС Україниякщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Врахувуючи викладене, керуючись ч. 3 ст. 22 Конституції України, ст. ст. 16, 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, ст. ст. 2, 3, 17, 18, 19, 71, 72, 94, 104, 105, 106, 162 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова про визнання незаконними дії та рішення субєкта владних повноважень та зобовязання вчинити певні дії- задовольнити.

Визнати протиправними та такими, що порушують гарантії незалежності прокурора, передбачені п. 5 ч. 1 та ч. 5 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, дії управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова щодо відмови у забезпеченні належним пенсійним забезпеченням прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координаційної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_1.

Визнати рішення управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова від 08.09.2016 року (лист від 09.09.2016 за № 7987/33-02) про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугою років - незаконним.

Скасувати рішення Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років від 08.09.2016 року.

Зобовязати управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова забезпечити гарантії незалежності прокурора щодо належного пенсійного забезпечення, передбачені п. 5 ч. 1 та ч. 5 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, та прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років згідно зі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, відповідно до довідки Генеральної прокуратури України про заробітну плату від 06.09.2016 № 18-1196Зп, з дня звернення, тобто з 08 вересня 2016 року, без обмеження її максимального розміру, встановлених діючим законодавством.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551 (пятсот пятдесят однієї) гривні 20 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду, через Червонозаводський районний суд м.Харкова.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьоїстатті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

ОСОБА_3 Нікуліна