Ухвала суду № 61711435, 27.09.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Шкиря В.М.

Доповідач - Коротенко Є.В.

Справа № 417/1331/15-ц

Провадження № 22ц/782/546/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого судді Коротенка Є.В.,

суддів: Дронської І.О., Луганської В.М.,

за участю секретаря - Козубській А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Марківського районного суду Луганської області від 01 червня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Краснопільської сільської ради Марківського району Луганської області, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на землю та скасування його державної реєстрації,

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом та, уточнивши в подальшому підстави позовних вимог, просив:

- визнати частково недійсним рішення 23 сесії 23 скликання Краснопільської сільської ради Марківського району Луганської області від 05.02.2002 року в частині надання ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1793 га, призначеної для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданий 20.11.2002 року Краснопільською сільською радою на ім'я ОСОБА_4 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 254 та скасувати його державну реєстрацію.

Свої вимоги позивач обгрунтував тим, що він з серпня 2015 року є володільцем та користувачем квартири з надвірними будівлями та присадибної земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. При проведенні ремонту квартири та облаштування прибудинкової території він встановив, що на територію його двору відсутній заїзд зі сторони асфальтованої дороги, оскільки відповідачка, яка проживає по сусідству, загородила парканом заїзд до його двору, самовільно замінивши старий паркан на новий. 14.08.2015 року позивач звернувся до відповідачки з пропозицію надати йому можливість заїзду автотранспортом до свого двору, але вона відмовилась.

Позивач вважає, що рішення Краснопільської сільської ради Марківського району Луганської області про передачу у власність ОСОБА_4 (правонаступником якого є позивач) земельної ділянки були прийняте незаконно, а також незаконно був виданий та зареєстрований державний акт на право приватної власності ОСОБА_4 на землю з наступних підстав:

-не були враховані права користувача суміжної земельної ділянки;

-порушені будівельні норми і правила щодо протирожежної безпеки;

-не були враховані санітарні правила, оскільки обмежений доступ до каналізаційної (вигрібної) ями, що знаходиться у дворі позивача;

-відсутність проїзду до двору позивача порушує законодавство, а також моральні та етичні норми;

-відсутня землевпорядна документація на приватизацію, яка не погоджувалась з компетентими органами та не проходила експертизу.

Рішенням Марківського районного суду Луганської області від 01.06.2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Краснопільської сільської ради Марківського району Луганської області, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним рішення органу місцевого самоврядування та про визнання недійсним державного акту на землю та скасування його державної реєстрації було відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою на нього, вважає рішення незаконним, необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, просив зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає апеляційну скаргу ОСОБА_2 такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При апеляційному розгляді вказаної цивільної справи колегія суддів приймає до уваги положення ч.1 ст.303 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якого під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.212, 213 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 28.05.2015 року була визнана мирова угода у справі № 417/437/15-ц про визнання дійсним договору купівлі-продажу, відповідно до якої за ОСОБА_2 було визнано право власності на:

- квартиру з надвірними будівлями, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1

- земельну ділянку, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0852 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а.с.7).

Право власності на зазначені об'єкти нерухомого майна позивач у передбачений законом спосіб не зареєстрував.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 01 грудня 2015 року вище вказана ухвала Марківського районного суду Луганської області від 28.05.2015 року була скасована (том 1, а.с.186-187).

Таким чином, з огляду на положення ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України, встановлено, що ОСОБА_2 не набув права власності на квартиру з надвірними будівлями та на земельну ділянку, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0852 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (том 1, а.с.4-звор.).

Відповідно до ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку

При таких обставинах, на думку колегії суддів Апеляційного суду Луганської області, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності будь-якої правової підстави для законного володіння або користування квартирою з надвірними будівлями та на земельною ділянкою, призначеною для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0852 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Із позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що він просить суд вирішити земельний спір, що виник між ним та власником суміжної земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, він не згоден з рішенням органів місцевого самоврядування, які оскаржує (том 2, а.с.18-20).

Статтею 64 Конституції України передбачено право кожної особи на судовий захист.

Частиною 1 статті 1 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При цьому, згідно із ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.5 ст.158 Земельного кодексу України, у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Встановлено, що позивач не є власником квартири з надвірними будівлями та земельної ділянки, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0852 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а також у нього відсутні інші відповідні правові підстави (інше речове право, договір оренди тощо) для володіння або користування вказаними об'єктами нерухомого майна.

Крім того, відсутні будь-які інші належні обґрунтування того, що на час приватизації ОСОБА_4 суміжної земельної ділянки в 2002 році якимось чином були порушені права чи інтереси позивача (у тому числі приймаючи до уваги, що сам ОСОБА_2 зазначає, що вселився до квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, лише в 2015 році).

Отже, встановлено, що із зазначеним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги. Звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), є підставою для відмови у задоволенні такого позову, оскільки права, свободи чи інтереси цієї особи у сфері публічно-правових відносин не порушено.

При цьому посилання апелянта на наявність у нього права на захист свого володіння на підставі ст.396 Цивільного кодексу України (з огляду на положення п.5 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 року) є безпідставними, оскільки позивач не є належним володільцем або користувачем квартири з надвірними будівлями та земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а також у нього відсутні підстави для подальшої реєстрації його права власності на це нерухоме майно.

При таких обставинах суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_2 та обґрунтовано відмовив у задоволенні його позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, будь-яких належних доказів на підтвердження своїх доводів апелянт суду не надав, тому судом першої інстанції постановлене правильне по суті і справедливе рішення.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст.304, п.1 ст.307, 308, 314-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Марківського районного суду Луганської області від 01 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, однак її може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: