Ухвала суду № 61710241, 29.09.2016, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/10850/16-к

УХВАЛА

29 вересня 2016 року , м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Реки А.С.,

за участю секретаря Гапич К.В.,

прокурора Губського К.О.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у підготовчому провадженні у залі суду в м. Сватове у режимі відеоконференції із СІЗО м. Старобільська матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 258-5 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До провадження Сватівського районного суду Луганської області із прокуратури Луганської області надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_5, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України.

23 вересня 2016 року було призначене підготовче судове засідання.

Запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_5, у вигляді тримання під вартою, продовжений до 01 жовтня 2016 року.

В підготовчому судовому засіданні надійшло клопотання від прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 на 60 днів. В обґрунтування зазначеного клопотання прокурор в підготовчому судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України. Ризики, передбачені п.п.1, 2, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-які речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому він підозрюється, на даний час не зменшилися, оскільки ОСОБА_5 має зв'язки на території Луганської області, яка тимчасово не підконтрольна правоохоронним органам України, на території Марківського району не має реєстрації та фактично не проживав; має нерухомість, а також стійкі соціальні зв'язки на тимчасово окупованій території України, оскільки на теперішній час в м. Луганську постійно проживають його рідні - мати та тітка. Крім цього, на теперішній час діяльність терористичної організації, фінансування якої ОСОБА_5 здійснював, не припинена. Також, ОСОБА_5 підтримував особисті контакти з представниками терористичної організації «ЛНР» ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що свідчить про те, що перебуваючи на свободі ОСОБА_5 може продовжити свою злочинну діяльність, а також вжити заходи з приховування результатів своєї протиправної діяльності.

Обвинувачений та його захисники заперечували проти задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою та заявили клопотання про скасування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 В обґрунтування заявленого клопотання адвокати вказали, що стороною обвинувачення не обґрунтовані ризики, передбачені ст. 177 КПК України, ОСОБА_5 не має наміру ухилятися від суду, він має бізнес та нерухомість у Марківському районі Луганської області, перебуваючи на свободі протягом тижня не здійснював спроб втечі та самостійно з'явився на судове засідання апеляційного суду Луганської області. Окрім того, прокурором не наведено доказів про наявність інших вказаних ризиків. Наполягали на скасуванні запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, який застосований до ОСОБА_5

Прокурор заперечував проти заявленого клопотання про скасування запобіжного заходу, вказав, що ОСОБА_5 перебуваючи на свободі знаходився у лікарні з хворобою серця, та вважає, що за саме через це він не здійснював спроб ухилитися від слідства.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт, суд приходить до наступних висновків.

Згідно вимог ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Відповідно до п.п. 263-266 Рішення ЄСПЛ у справі «Тимошенко проти України», при оцінці законності будь-якого позбавлення свободи Суд не обмежується проголошеними видимими цілями взяття та тримання під вартою, про які йдеться, але також розглядає істинні наміри та цілі, що стоять за ними (див. рішення у справах «Боцано проти Франції» (Bozano v. France), від 18 грудня 1986 року, п. 60, Series А № 111, та «Ходорковський проти Росії» (Khodorkovskiy v. Russia), заява № 5829/04, п. 142, від 31 травня 2011 року).

Крім того, для того, щоб позбавлення свободи вважалося несвавільним у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції, самого факту, що цей захід застосовується згідно з національним законодавством, що відповідає вищезазначеним стандартам, ще недостатньо - він також повинен бути необхідним за даних обставин (див. рішення у справах «Нештяк проти Словаччини» (), заява № 65559/01, п. 74, від 27 лютого 2007 року, та «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, пп. 27-28, від 14 жовтня 2010 року).

Насамкінець, Суд наголошує на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи - незалежно від того, наскільки коротким він є - повинно бути переконливо доведено державними органами (див. рішення у справах «Белчев проти Болгарії» (Belchev v. Bulgaria), заява № 39270/98, п. 82, від 8 квітня 2004 року, та «Кастравет проти Молдови» (Castravet v. Moldova), заява № 23393/05, п. 33, від 13 березня 2007 року).

Таким чином, суд при вирішенні питання про запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має виходити з переконливості, доведеності державними органами обгрунтування будь-якого періоду позбавлення особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, наявність у підозрюваного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, наявність повідомлення про підозру у вчиненні іншого тяжкого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується тощо.

Також, на думку суду, при застосуванні положень ч. 3 ст. 315 КПК необхідно враховувати практику ЄСПЛ, згідно з якою одночасно з визначеннями законних випадків тримання особи під вартою і процесуальних гарантій обрання та продовження застосування таких заходів однозначно визнається неправильним «автоматичне» продовження застосування запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою . Тому за відсутності відповідних клопотань сторін суд під час підготовчого судового засідання уповноважений поставити перед сторонами виробництва питання про запобіжний захід (для якого КПК передбачений обмежений термін дії), оскільки суд на цій стадії процесу відповідає за дотримання розумних строків розгляду.

Суд зобов'язаний враховувати обставини індивідуального характеру , перелік яких передбачений ст. 178 КПК для оцінки ризиків, які можуть служити разом з підставами, визначеними ст. 177 КПК, загальним підставою для продовження терміну утримання під вартою. За таких обставин суд зобов'язаний розглядати питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Крім того, як стверджує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Як передбачено ч. 5 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України. Дана норма КПК є імперативною.

Враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України, який у відповідності до положень ст. 12 КК України, є тяжким злочином; ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, на даний час не змінилися та не зменшилися, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, суд вважає клопотання захисників про скасування запобіжного заходу таким, що не підлягає задоволенню, та беручи до уваги, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 176 КПК України, до ОСОБА_5 не може бути застосовано, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-177, 314, 315 КПК України, суд -

Ухвалив:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Косомольське, Старобешевського району, Донецької області, громадянину України, який обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України, подовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, а саме до 27 листопада 2016 року включно.

Копію ухвали направити начальнику СІЗО м. Старобільськ.

Суддя А.С. Река